На початку 1970-х років двоє зіркових нападників київського “Динамо” Анатолій Бишовець та Віталій Хмельницький опинилися у неприємній ситуації – агенти КДБ, які супроводжували команду за кордоном, поскаржилися на них партійному керівництву.
Гравців звинуватили у спробі вивезти з країни значну кількість валюти.
Ситуацію довелося залагоджувати аж через посла СРСР в Австрії.
BBC News Україна відшукала документи про той випадок у галузевому архіві СБУ, де зберігаються розсекречені справи КДБ УРСР.
Купити авто
У лютому 1972 року київське “Динамо” вирушило на товаристські ігри до кількох “капіталістичних країн”.
В Австрії агент КДБ, який виконував роль “заступника голови делегації”, дізнався, що двоє гравців – Анатолій Бишовець та Віталій Хмельницький – “порушили встановлені правила” вивезення валюти.
Про це КДБ доповіло тодішньому керівнику Компартії УРСР Петру Шелесту, на що той попросив детальний звіт.
“У перший день, по прибутті в місто Відень, гравець команди Бишовець розповів співробітнику КДБ, який працював під прикриттям заступника керівника делегації, що він і Хмельницький провезли за кордон долари для купівлі автомашини, через посольство”, – писали з КДБ у відповідь Шелесту.
Мова йшла про 3,7 тис. доларів – величезну суму для радянських людей, як на ті часи.
Футболісти виправдовувалися – ці гроші вони збирали протягом багатьох закордонних виїздів у складі збірної СРСР та київського “Динамо”, коли гравцям видавали добові у валюті.
Бишовець розповів, що вони з Хмельницьким “розуміють, яке велике порушення скоїли, й готові просто здати ці гроші в посольство, тільки б їм не було неприємностей”.
Агент повідомив про це резидента КДБ у Відні, який, у свою чергу, доповів про ситуацію послу СРСР в Австрії.
Останній дав вказівку вилучити гроші “динамівців” у касу посольства.
Як пояснювали у КДБ, “для недопущення вивезення валюти в інші капіталістичні країни та аби убезпечити їх (гравців “Динамо”. – Ред.) від можливих провокацій”.
Про які саме провокації могла йти мова, автор доповідної записки не уточнював.
Як компенсацію, Бишовцю та Хмельницькому видали “фототелекс” – гарантійний лист, за який вони могли придбати собі якісь товари, але вже вдома, у Радянському Союзі.
Водночас у КДБ вирішили не доповідати про цей випадок команді – щоб уберегти їх від можливого покарання зі сторони клубу.
“Адже це могло викликати небажані вчинки з боку Бишовця і Хмельницького та позначитися на стані команди загалом перед її виступами за кордоном”, – пояснювали “КДБшники”.
Гроші одразу забирали
“Тут секрету не було, що агенти КДБ їздять з нами. Іноді один, іноді двоє”, – розповідає BBC News Україна інший гравець “Динамо” та збірної СРСР тих часів Йожеф Сабо (щоправда, у 1972 році він вже грав за іншу команду).
За його словами, організатори товаристських ігор радянської збірної та клубів за кордоном платили за них гроші керівникам делегації – доходило до 30-40 тис. доларів за гру.
Якісь гроші – по 100-200 доларів – призначалися і гравцям.
“Але ці гроші одразу ж забирали”, – зізнається Йожеф Сабо.
“Коли ми прилітали у Москву, то одразу ж приїжджала машина КДБ і забирала агентів з грошима”, – додає він.
Загалом же таку увагу КДБ до валюти можна пояснити бажанням СРСР у ті часи забезпечити максимальний приток іноземних коштів до країни.
Деякі організатори про ситуацію знали, й щоб хоч якось винагородити радянських футболістів замість грошей видавали їм чеки на певну суму, за які у великих закордонних магазинах можна було придбати подарунки додому.
Про таку схему згадував і безпосередній учасник згаданої історії у Відні Віталій Хмельницький в інтерв’ю виданню “Динамо Київ від Шурика”.
“Київське “Динамо” частенько їздило в такі турне, й кожному футболісту видавали 75 доларів за одну країну. Ми, зрозуміло, намагалися охопити якомога більше країн. Організатори розплачувалися з нами чеками, які в магазині ми обмінювали на речі. Робилося це для того, щоб співробітник КДБ, який супроводжував команду, не зміг забрати у нас гроші”, – розповідав екс-нападник “Динамо”.
Конкретно ж про “віденську історію” у тому інтерв’ю не йшлося.
Як не вдалося відшукати про неї згадок і у радянській пресі.
Так, за словами Йожефа Сабо, футболістам вдавалося привезти якісь подарунки додому або ж придбати “іноземні костюми”.
Що ж до “авто через посольство” – то так дійсно можна було придбати машину.
Самому Йожефу Сабо під час Чемпіонату світу 1966-го року в Англії, де збірна СРСР зайняла 4-е місце, вдалося витратити свої преміальні на машину.
Утім, купив він не англійське авто, а радянську “Волгу”. Заніс гроші в посольство СРСР, а саму машину отримав вже у Москві.
Чому така ж схема не спрацювала у Бишовця та Хмельницького (якщо агенти КДБ справді повірили у їхню версію) у доповідній записці не пояснюється.
