Під час панельної дискусії «Деколонізація росії як пріоритет стратегії оборонної демократії для України» Валерій Пекар, підприємець та громадський діяч, охарактеризував російське суспільство як переважно інертне — так званий «глибинний народ» складає 80–90%, і для нього не має значення, що сильніше — «холодильник» чи «телевізор», бо умови життя завжди були незадовільні.
Пекар підкреслив, що в авторитарних, складних системах, таких як росія, не можна просто чекати, поки зміни відбудуться самі. Натомість потрібна чітка теорія змін — з визначеними індикаторами, цілями і розумінням механізмів трансформації. При цьому корисно аналізувати досвід попередніх розпадів російської імперії — у 1917 та 1991 роках.
Він також звернув увагу на зростання регіональних протестних настроїв, зокрема інгуського підпілля, які можуть проявлятися по всій території рф.
Щодо реального важеля контролю, Валерій Пекар зауважив: не телевізор і не холодильник визначають ситуацію, а «гумова паличка» силовиків — тобто страх і репресії. Для еліт же головним стимулом залишаються вигоди від війни, які матеріалізуються у вигляді банківських рахунків, а не переконань чи ідеології:
«Не перемагає холодильник телевізор. Так само і телевізор не перемагає холодильник. І холодильник не перемагає телевізор. На сьогоднішній день всіх перемагає гумова паличка. Гумова паличка, яку тримають в руках російські силовики. На сьогоднішній день за всіма ознаками ми розуміємо, що поки що страх покарання є найбільшим з так званих «імперських скрєпів», і він перемагає і холодильник, і телевізор, і все решта. Що ж стосується еліт, то за останні три роки керівній верхівці вдалося побудувати систему, при якій російські еліти безпосередньо є бенефіціарами війни. Тому у них ні холодильник не перемагає телевізор, ні телевізор. А все перемагає банківський рахунок».
Тож для здійснення змін в напрямку деколонізації росії пріоритетним експерт вважає побудову інституції, які цим займатимуться. Почати слід з ухвалення Верховною Радою України Законопроєкту 11402 про основні засади державної політики щодо корінних поневолених народів рф, який встановить основні правила, принципи, інструменти, цілі, методи і задачі цієї роботи. І, відповідно, встановить сфери повноважень центральних органів виконавчої влади, які вони будуть здійснювати в цьому напрямку.
Отже, деколонізація росії — це не пасивний процес, а цілеспрямована стратегічна робота, яка має спиратися на аналіз, інституційну базу й системну політику.
Експертна дискусія також була присвячена обговоренню концепції деколонізації росії як ключової стратегії забезпечення довгострокової безпеки України, яка потребує широкого визнання серед світових еліт. Фахівці погодилися з необхідністю створення стратегічних контрнаративів для американської та європейської аудиторій, які замість простої протидії дезінформації задаватимуть контекст і будуть робити деструктивні російські впливи безсилими. І наголосили на важливості розбудови оборонної демократії, котра передбачає спроможність вести успішні бойові дії в різних зовнішньополітичних умовах та просуває принцип «Служи або допомагай» для тривалого протистояння в умовах затяжної війни з російським агресором.
