Нещодавнє ухвалення бюджету – 2019, прийнятого вперше в такі ранні терміни і неоднозначно оцінене вітчизняними політиками та експертами,вже відійшло в історію. Однак дискусії навколо головного фінансового плану країни на майбутній рік не стихають.
З проханням прокоментувати головні особливості наступного бюджету та його впливу на життя країни «Голос- Інфо» звернувся до знаного вітчизняного експерта , голови Комітету економістів України Андрія Новака, в якого ми запитали:
Що, на Ваш у думку, викликало необхідність прийняття бюджету в «терміновому форматі» і чи виправдана така поспішність?
Провладна фракція в парламенті називала бюджет – 2019 найскладнішим, але насправді нічого складного в самому бюджеті немає. Скоріше складним був бюджетний процес, бо відбувався занадто прискорено. Цього року вже 23 листопада ми отримали, в цілому проголосований як закон, бюджет на наступний рік. Такий прискорений режим пояснюється тільки одним, що уряд і в цілому влада хочуть отримати наступний транш МВФ ще до кінця цього року.
Тому що місія МВФ,яка була у нас в вересні чітко заявила, що їм недостатньо прийнятого бюджету в першому читанні. І можна просто пояснити їх вимоги: вони просто хочуть захистити себе від сюрпризів.Наприклад, таких як два роки тому, коли між першим і другим читанням виникла ідея відразу вдвічі збільшити мінімальну зарплату. Саме від таких несподіванок МВФ хоче себе захистити, вимагаючи прийняття бюджету в цілому як закону.
Тепер, за останньою інформацією, МВФ може розглянути питання надання наступного траншу ще до кінця цього року.
Зараз у нас змінена програма співробітництва МВФ на програму stand-by, по якій передбачено 3,9 млрд доларів на 14 місяців з розділенням цієї суми на три транші. І саме перший з них Україна має шанси отримати ще до кінця року.
Чому уряд і влада в цілому так поспішала? Бо очевидно, що без грошей МВФ уряд не зможе закрити благополучно фінансовий 2018 рік. Саме тому їм потрібен фінансовий транш ще до кінця цього року.
Крім того з траншами МВФ пов’язані і транші від ЄС. Нагадаю, що Україна підписала з ЄС угоду про надання допомоги в 1 млрд євро і, що ця сума також буде надходити двома рівними частинами, першу з яких є ймовірність отримати до кінця року. Але знову ж таки, після траншу МВФ.
Додатково, після прийняття бюджету ми отримали хорошу новину від Світового Банку, який заявив про надання гарантій для нас на 750 млн. доларів.
Отже в цілому з різних джерел Україна має високі шанси отримати вагомі валютні вливання, що допоможе нам, навіть перебуваючи у воєнному стані, уникнути фінансових зривів і дестабілізації.
Наскільки реальними, на Вашу думку, є розрахункові показники бюджету – 2019?
Чому я говорив, що бюджет наступного року не є складним? Тому що взяли цьогорічний бюджет , додали до кожної статті показник інфляції і отак «зліпили» новий бюджет. Тобто уряд нічого принципового не міняв у структурах витратної і доходної частини,співвідношенні між доходною і витратною , співвідношенні між центральним і місцевими бюджетами. Тобто структурно бюджет 2019 – це дещо збільшена ксерокопія цьогорічного бюджету, як і в попередні роки. Єдина новизна, яка з’явилась у новому бюджеті – це дуже цікава стаття у витратній частині – Президентський фонд на мільярд гривень. Чому ця стаття виникла і якраз напередодні президентської кампанії, логіка підказує високу ймовірність перетворення цього фонду на президентський передвиборчий фонд. Практика створення президентських фондів є і в інших країнах , але вони наповнюються за рахунок спонсорів,благодійників меценатів, які довіряють розпорядникам такого фонду. Але фонд нашого президента чомусь має наповнюватися з коштів платників податків. Хоча діяльність президента і так фінансується за окремою статтею по системі державного управління справами. Ця стаття нікуди не зникла, а також зросла з урахуванням коефіцієнту інфляції. І тепер діяльність президента буде фінансуватися з двох бюджетних джерел. Думаю, що для воюючої країни – це трохи занадто.
З чим пов’язана така поміркованість макроекономічних очікувань?
В цьому році ми можемо очікувати росту ВВП приблизно у3,2 -3,3 %. В бюджеті на наступний рік уряд закладає 3%. Тобто йдеться про прогнозоване зниження росту темпів ВВП країни. Це означає, що економічна ситуація не буде покращуватися. Цілком зрозуміло , чому саме такий прогноз закладено в бюджеті, бо в економіці ніяки хреформ не відбулося. Реформи , які озвучуються : медична , освітня, створення антикорупційного суду – не є напряму економічними реформами. А в тих напрямках, які стосуються безпосередньо економіки, змін ніяких немає.
Наприклад: не відбулися ані податкова , ані бюджетна, ані грошово – кредитна чи банківська реформи. А якщо в економічному секторі змін немає, то очевидно, що не може бути змін і в очікуваних результатах.Тому й прогнози на наступний рік є дуже стриманими.
Який ВВП може забезпечити Україні економічне зростання і за рахунок чого його можна підвищити?
При нашій дуже низькій економічній базі ми маємо дуже слабкий рівень доходів українців. А нагадаю, що за рівнем цих доходів Україна є останньою в Європі. Вже навіть у сусідній Молдові, яка майже немає ресурсів крім садів і виноградників, рівень зарплат і пенсій вищий ніж в Україні. При такій низькій базі ми не відчуємо рівень ВВП навіть у 4%. Для того, щоб при цьому відбулися покращення в економіці , нам потрібно мати ВВП хоча б на рівні у 6 -7 % на рік. Це те зростання , яке би відчули як громадяни, так і українські підприємства. Отже при рості в 3%, який закладено у бюджеті, ми не побачимо покращення економічної ситуації. Для порівняння – в нас один з найнижчих темпів росту ВВП серед країн колишнього Радянського Союзу, не беручи вже до уваги прибалтійські країни , в яких темпи економічного розвитку набагато вищі.
А зростання нашої економіки можна забезпечити тільки за умови збільшення як зовнішніх, так і внутрішніх інвестицій. Без інвестицій Україна практично з року в рік виживає. За рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень намагається виконувати свою функцію як держава, не більше.
Для надходження інвестицій потрібен сприятливий інвестиційний клімат. Оцінку цьому клімату у нас дає динаміка інвестицій, яка свідчить, що за минулий рік в Україну надійшло 1,9 млрд доларів прямих іноземних інвестицій, а роком раніше їх було близько 3,5 млрд доларів. Тобто маємо падіння приблизно на 40% лише за один рік.
Звичайно, зараз у нас люблять пояснювати це війною , яка продовжується вже 5 років, але по-перше, найбільш активна фаза війни минула щев 2015 році і зараз прикривати всі економічні негаразди лише темою війни – не об’єктивно. До того ж є багато країн у світі, які знаходяться у схожому стані, наприклад Ізраїль, який воює з часу свого заснування, Грузія, у якої Росія забрала дві частини її території, або та ж сама Молдова з її Придністров’ям. Тим не менше ці країни розвиваються.
Однією з найбільших проблем для створення сприятливих умов заходу інвестицій називається корупція. Але вона існує , можливо не в таких масштабах, і в інших країнах. Та все ж головною перепоною для інвестицій в нашій країні, на мою думку, є непрогнозованість дій уряду а також останніми роками Нацбанку України.
Як, наприклад, можна прорахувати бізнес-план хоча б на 5 років, коли у нас майже щомісяця зміни – податкові, митні,адміністративні? А те, що творить НБУ останнім часом не прогнозується навіть з дня на день. Тому, завдяки такій непередбачуваності, до нас і перестали йти іноземні інвестиції.При цьому навіть потенційні вітчизняні інвестори всі вільні кошти намагаються вивести за межі України. Вже не кажучи, що ця непрогнозованість дуже залежить від зміни політичних вітрів, тобто від того , хто переможе на майбутніх виборах.
Отже економічна разом політичною непрогнозованістю створюють непрохідний бар’єр для можливих фінансових вливань в нашу економіку.
Як Ви оцінюєте прогнозний показник інфляції, і що може вплинути на його збільшення?
Взагалі, я вважаю, що такі макропоказники, як ВВП та інфляція мають цікавити лише вузьких спеціалістів. Для людей розмір і динаміка цих показників нічого не означають. Тому що в кожної людини – своя інфляція, виходячи з того набору товарів та послуг, якими вона користується. Отже з точки зору пересічного громадянина,треба аналізувати саме цей набір.
Поняття споживчий кошик у нас дуже узагальнений. В перелік , по якому рахують офіційну інфляцію входить зараз 335 товарів і послуг. Якщо аналізувати витрати українців,то близько 60% йде на харчування, решта – це видатки на житлово-комунальні послуги, транспорт, зв’язок, лікування. Рахуючи зміну цін саме в цих категоріях, у нас вийде далеко не той показник інфляції, який лічать по тих 335 позиціях і про який нам кажуть офіційно.Тобто реальна інфляція значно відрізняється від даних Держкомстату, що виводяться з показників, якими легко маніпулювати.
Іншим маніпульованим показником в нашій країні є рівень безробіття. По одній, ще радянській статистичній методології цей рівень в країні зараз складає 1,9%. І тут хочеться лише спитати : «Кого ми хочемо обманути»? Інший обрахунок по методології Міжнародної організації праці – показує рівень безробіття у 10%, що є ближчим до істини, але недостатньо об’єктивним. З огляду на те, що багато людей працює неоформленими офіційно, або оформленими на півставки. Є ще значна кількість заробітчан, які в більшості своїй ніде і ніяк не фіксуються.
Тому в зв’язку з таким низьким рівнем обліковості, до офіційних макропоказників ми маємо ставитися з пересторогою і не вірити у ці зманіпульовані цифри.
В бюджетному прогнозі на майбутній рік закладено рівень інфляції у 7,5%, але все буде залежати від низки факторів. По- перше, це буде залежати від курсу гривні.Якщо гривня буде динамічно девальвувати, то звичайно в межах 7,5 % інфляція не втримається ніяк. А на це в свою чергу вплинуть декілька факторів.Наприклад, чи будемо ми отримувати вчасно транші міжнародної допомоги. Бо треба врахувати, що наступний рік – це період двох великих виборів, під час яких наші партнери можуть зайняти вичікувальну позицію. Адже їм зі сторони України потрібний повноцінні підписанти – президент і уряд, які можуть змінитися.
Другий важливий фактор: як будуть змінюватися і наскільки ціни на енергоресурси. Оскільки це безпосередньо буде впливати на зміну цін на товари і послуги. Отже від цих головних чинників і буде залежати куди рухатиметься інфляція.
Як можуть позначитися на виконання бюджету багатомільярдні виплати державного боргу України?
У нас в наступні три роки дійсно наступає пік зовнішньоборгових виплат і саме для того , щоб як мінімум по цих виплатах перекредитовуватися нам і потрібні фінансові транші МВФ, ЄС і гарантії Світового банку. Все це Україна вже отримала. Тепер питання тільки в тому, щоб влада не робила якихось негативних та різких кроків, які би дали підстави для припиненні надання цих траншів.
Наші західні партнери надали Україні вже дуже багато, я вважаю, авансів – політичних , фінансових, економічних. Збільшена програма з МВФ з 12,5 млрд доларів до 17,5 млрд надають фінансові ресурси ЄС і Світовий банк, надають гарантії ще й США.
Для країни, яка є у стані війни, Європа відкрила зону вільної торгівлі. І тепер ми маємо змогу нарощувати експорт до ЄС на 25-30% щороку, що дуже рятує нас в плані фінансової компенсації за втрату російського ринку. Запроваджується зона вільної торгівлі з Ізраїлем, вже торгуємо «вільно» з Канадою, Китай запропонував нам введення зони вільної торгівлі. Тобто нас підтримують з різних сторін і різними методами. Думаю , що поки це є аванси, які українська влада , на жаль, не виправдовує. Тому що сьогоднішня допомога надходить у мінімальному обсязі, щоб тільки підтримувати Україну на плаву. А для того, щоб отримувати більше, потрібна ефективна внутрішньоекономічна політика, якої сьогодні немає.
Якими є основні ризики для виконання бюджету, яких буде важко уникнути?
Основні ризики бюджету 2019 року в дохідній частині – це сума надходжень від внутрішньої приватизації, яка перекочувала з цьогорічного бюджету. У нас ця сума , досить велика, на яку сподіваються уряди діючий і попередній, але з року в рік тієї так званої великої приватизації так і не має.Як показує практика, у році проведення президентських і парламентських виборів велика приватизація не відбувається. В зв’язку з чутливістю теми і побоюванням політичних гравців зашкодити своєму електоральному рейтингу.
Тому є великий ризик , що заявлена сума у 17 млрд гривень надходжень від приватизації доповнить дефіцитну частину бюджету, яка вже зараз складає 90 млрд грн.
Ще одним ризиком в дохідній частині є збільшення ставки податках з ренти за користування надрами, тому що невідомий наслідок такого збільшення і сума надходжень від цього податку.
У витратній частині є ризик використання додаткових бюджетних ресурсів на соціальні виплати напередодні виборів. Наприклад звертає на себе увагу так зване підвищення пенсій, бо воно є зовсім невеликим, яке буде відбуватися не з січня , а на початку березня наступного року. Тобто якраз перед президентськими виборами. В принципі, це вже можна розглядати як непрямий підкуп виборців.
До того ж практика минулих виборів показує , що за місяць– два до виборів раптом починаються різні соціальні виплати окремим пільговим категоріям, що при формуванні бюджету на рік не було передбачено.
Ймовірно, що діюча влада заради підвищення електоральних симпатій захоче скористатися таким бюджетним механізмом.
Отже існують вагомі потенційні ризики як в доходній, такі у витратній частині процесу, але головним ризиком як для нашої країни, так і бюджетного процесу є питання можливої ескалації воєнного конфлікту з Росією.
Підсумовуючи свій коментар, Андрій Новак зазначив, що сьогодні вирішення економічних проблем України лежить не в економічній, а виключно в політичній площині.
«Ми маємо можливість змінити цю політичну площину наступного року за рахунок зміни політичної верхівки країни. Спокійно, без шин,без революцій, еволюційним шляхом на виборах ми можемо або залишити стару політичну еліту при владі, або привести нову. Тому що, коли ми приведемо нових політиків у владу, у нас хоча б з’являється шанс на позитивні зміни. Отже 2019 рік –це своєрідний політичний Рубікон, коли ми будемо робити вибір для себе набагато років уперед», – підкреслив голова Комітету економістів України.
Повне інтерв’ю дивитеся за адресою https://youtu.be/M2wuhQbBp0U
