Медична система нашої країни ніколи не тестувалась жорсткими маркерами воєнного стану. До її загальновідомих і вже звичних негараздів в останні роки додались нові, що виникли в зв’язку з неоднозначними спробами реформування галузі.
Чи здатна вона надати ефективну допомогу населенню в складних обставинах воєнного часу і що треба негайно робити для її мобілізації, намагалися з’ясувати учасники круглого столу на тему: «Готовність системи охорони здоров’я до роботи та міжвідомчої взаємодії в умовах воєнного стану»,проведеного 10 грудня у Києві за ініціативи голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець.
На її думку, незважаючи на мотивацію для введення воєнного стану, в даному випадку це дає можливість підготуватися до ймовірної і цілком реальної небезпеки. Наводячи приклад нещодавніх подій з вибухами на воєнних складах в Ічні, вона звернула увагу як спрацювала ДСНС разом з усіма відповідними службами після початку вибухів. В результаті таких злагоджених дій вдалося уникнути навіть незначних жертв, які могли бути відчутними, зважаючи на масштаби руйнування.
І все тому, вважає Богомолець, що за декілька місяці вперед цими подіями в Ічні пройшли навчання, де були відпрацьовані всі алгоритми взаємодії у форс-мажорній ситуації. Як евакуювати населення, школи , лікарні та державні заклади.
Голова Комітету ВР також поділилась досвідом своєї участі у військово – медичних навчаннях в ізраїльському місті Галілея на кордоні з Ліваном. Ці навчання проходять регулярно в кожній з лікарень під керівництвом Міноборони за прописаним і закритим для всіх сценарієм. Тобто, що буде в цьому сценарії в медичному закладі не знають , але знають , що у певний день будуть проводитися навчання у взаємодії з усіма силовими структурами. Завдання таких навчань – відпрацювання синхронізованих дій усіх служб на випадок теракту, дії масового ураження або військової агресії. Причому в навчанні брав участь весь персонал лікарні від прибиральниць до керівництва за виключенням тих, хто мав чергувати у реанімації.
Такий досвід можна повністю використовувати сьогодні для України, тому що ми можемо очікувати і знаємо, що у нас це все може бути. Він дасть можливість всім , хто відповідає за безпеку населення країни переглянути організаційні умови реагування на загрозливі ситуації в кожному закладі ,районі , населеному пункті , виявити і усунути слабкі місця щоб мінімізувати трагічні наслідки .
Такі сценарії, як наприклад, повне відключення електроенергії, коли не працюють ліфти, а треба евакуювати хворих чи поранених,повинні відпрацьовуватися і в наших навчаннях, – наголосила після презентації ізраїльського досвіду Ольга Богомолець.
Чи складно це – зовсім не складно. Якщо ми дуже захочемо, то це буде і в нас. Чи наші лікарні готові провести такі навчання? Думаю відповідь для всіх зрозуміла.Чи мали б ми таке зробити ? Очевидно, що так. Успішний досвід інших країн треба ретельно вивчати задля збереження життя і здоров’я наших громадян в складних воєнних умовах, – додала вона.
Харктеризуючи стан нашої готовності до рятувальних операцій в цих умовах, народний депутат звернула увагу, що на даний час в Україні навіть не опрацьовані в достатній мірі евакуаційні маршрути лікувальних і освітніх закладів, не проведена ревізія усіх бомбосховищ та їх санітарного стану. Чимала кількість цих оборотних споруд по Україні була приватизована і перетворена на нічні клуби. Нові станції метро (на відміну від старих, збудованих в радянські часи) не витримають, в разі атаки, ударів з неба та не зможуть стати притулком і таким місцем, де люди перебуватимуть у безпеці.
Виступаючи на засіданні, Президент Академії медичних наук України Віталій Цимбалюк звернув увагу, що за чотири роки війни в нашій країні всі якось звиклися з цією ситуацією. Тому місяць воєнного стану надасть можливість всім структурам перевірити стан своєї готовності до реагування на критичні обставини і провести необхідні заходи для його підвищення.
При цьому він повідомив, що в наукових установах НАМН України, які мають клініки, створений резерв ліжкового фонду для забезпечення госпіталізації постраждалих внаслідок можливих бойових дій на Сході України. Та залишаються проблеми з резервом медичного забезпечення, який треба доповнити на випадок виникнення таких обставин.
Перший заступник начальника Головного військово-медичного управління, полковник медичної служби Андрій Галушка визначив першочергові завдання, які висуваються перед закладами охорони здоров’я та державних установ НАМН України, що залучаються для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги військовослужбовцям, на час особливого стану, якими є:
підготовка резерву профільних ліжок для прийому поранених(хворих) військовослужбовців; створення запасів лікарських засобів, виробів медичного призначення, донорської крові та її препаратів та забезпечення можливості одночасного прийому не менше 10–15 осіб поранених (хворих) військовослужбовців.
За його словами головною проблемою є те, що наших запасів медичного майна і техніки вистачає для медичного забезпечення існуючої ситуації без стратегічного розгортання збройних сил. В разі початку воєнних дій на території України цих запасів буде недостатньо для виконання завдань надання широкомасштабної медичної допомоги .
Готовність армійців ускладнює і відсутність нормативних умов для проведення обов’язкового щеплення від найбільш небезпечних видів інфекцій, які необхідно проводити під час особливого періоду, зокрема вітряної віспи , жовтої лихоманки і туляремії.Наказ Мінохорониздоров’я про це наразі відмінено і зараз в країні немає керівного документу щодо проведення такої вакцинації. Отже його потрібно негайно відновити.
Ще однією проблемою, яку обговорили учасники круглого столу є відсутність військових кафедр у майже половині медичних вузів України,в зв’язку з чим їх випускники , не маючи спеціальних знань і навичок не можуть бути одразу задіяні у воєнній медицині при нагальній потребі.
При цьому Ольга Богомолець закликала присутніх представників силових відомств сформувати запити на необхідну кількість вищого та середнього медперсоналу для можливого формування держзамовлення на ці кадри.
Особливо гострою є кадрова проблема в прифронтовій Луганській області в якій, за словами заступника директора департаменту охорони здоров’я Ольги Рибалки, працюють лише 60 % від необхідної потреби медиків . Причому половина з них – у глибоко пенсійному віці. І якби не військова медицина, то лікувати місцеве населення практично нікому, навіть в умовах, хай і слабкого,але перемир’я.
Не кажучи вже про реагування у випадку розгортання відкритої ворожої агресії. Дуже великим недоліком у роботі медслужб, про який говорили більшість представників областей, де введено воєнний стан є зношеність транспортної бази, більше половини якої вже давно відпрацювала амортизаційні терміни. У форс-мажорних обставинах ця ситуація може різко погіршити ефективність надання необхідної допомоги.
Саме тому, підкреслила Богомолець, ми маємо поновити дискусію з приводу адекватності ухваленої в державі Військово-медичної доктрини, яку, до речі, Кабмін розроблявтри роки поспіль. Ще у 2015 році, – продовжила вона,- я наполягала на тому, що ми маємо застосувати комплексний соціально-орієнтований підхід до впровадження цього документа. Я наголошувала, що в умовах війни з Росією маємо негайно поновити обов’язкову військову підготовку для всіх медиків. Наші лікарі мусять глибоко знати основи військової медицини. Але цього, на жаль, у документі немає.
Також дуже прикро, що підготовлений мною закон про військову освіту в медичних вузах парламент підтримав, а Президент не підписав.Це означає, що в майбутньому при ризиках масових уражень і травм цивільного населення ми однозначно зіткнемося з проблемою недостатності кваліфікованих кадрів, які би могли масово долучатися до надання допомоги пораненим на фронті і в тилу. Виходить, що всьому необхідному наші медики муситимуть навчатися у”польових умовах”, а це призведе до збільшення людських втрат, -повідомила голова Комітету.
За її словами, існує гостра необхідність в обов’язковій фізичній і військово-медичній підготовці в школах – і для вчителів, і для учнів, а також на проведенні навчань для населення з цивільної оборони з елементами військово-медичної підготовки.
Упевнена, що базовими навичками з до медичної підготовки має володіти кожен українець! Але цей пункт також не було додано у затверджену Військово-медичну доктрину, – наголосила вона.
У критичний момент ми можемо відчути цю стратегічну помилку на собі. Нам вдалося лише частково виправити ситуацію, створивши тренінговий центр для парамедиків у системі МВС, тож кожен поліцейський,пожежний, рятувальник уже найближчим часом володітиме навичками і вміннями з порятунку життя за програмою з медичної підготовки. Однак у межах усієї держави цього однозначно не достатньо. Тому переконана, що ми терміново маємо переглянути цей половинчастий підхід до важливих питань з підготовки як медиків, так і населення в умовах воєнного стану у зв’язку з агресією Російської Федерації та просто зараз почати працювати над тим, аби всі вказані прогалини були ліквідовані, – підкреслила народний депутат.
На її думку, в Україні повинна бути армія резервістів, а в оборонній концепції ми маємо розвиватися за прикладами Швейцарії та Ізраїлю, а не США, які є фактично є острівною державою. В такому випадку кожен громадянин повинен мати своє воєнне призначення у разі розгортання військової агресії по відношенню до нашої країни.
На завершення учасники круглого столу, серед яких були представники усіх силових відомств, рятувальної служби та адміністрацій областей, де наразі введено в дію воєнний стан, погодилися усі висловлені зауваження та пропозиції внести до резолюції на адресу органів влади усіх рівнів з метою оперативного усунення недоліків і можливого внесення змін до державної політики в цьому напрямку.
