Зухвале вбивство мера Гданська Павла Адамовича просто під час публічного заходу сколихнуло суспільство. Такий же шок світ відчував, мабуть, лише під час вбивства Джона Кеннеді або Іцхака Рабина. Це справило враження і на українських політиків. Ми вирішили дізнатися у фахівців, яких помилок припустилися під час публічного заходу у Гданську і чи можна було в таких умовах врятувати життя.
Вбивство мера Гданська стало далеко не першим подібним інцидентом в історії. Найбільш яскравий у цьому ряду – розстріл Джона Кеннеді.
Ще один випадок публічного вбивства, який можна пригадати – вбивство прем’єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина.
Не менш резонансним був і показовий розстріл посла Росії у Туреччині Андрія Карлова просто під час фотовиставки у мистецькому центрі.
Чи можуть українські політики почуватися безпечно? Ми розпитали кількох фахівців з безпеки, що працюють у державній охороні, а також – у приватних охоронних фірмах. З цих бесід вдалося дізнатися, як плануються заходи безпеки під час публічних заходів і які тренди у плані охорони з’явилися останніми роками.
Отже, під час публічних подій за участі публічних осіб, вживається цілий комплекс заходів. Приїжджає оперативна група, оглядає місце, розставляє наряд, кордони поліції (якщо йдеться про державну охорону). Якщо передбачається виступ особи на сцені, то доступ туди обмежується певним колом осіб, зафіксованим у списку.
Всі ці заходи зафіксовані у посадових інструкціях, які співробітники державної охорони повинні вивчити назубок. Отже, до початку заходу працівники охорони повинні знати точну адресу проведення заходу, визначити його характер, кількість осіб, зв’язатися з організаторами. Також охорона має визначити потенційно вразливі місця та людей, що можуть становити небезпеку.
«Натовп – це завжди дуже погано. Але наші політики дуже його полюбляють, особливо зараз, під час передвиборчої кампанії. От і президент 31 грудня приїжджав на Софійську площу, поставивши на вуха свою охорону. Останнім часом у зв’язку з отриманням Томосу перші особи держави відвідують багато церков, там теж різні люди бувають, і туди зі зброєю не зайдеш. В такому випадку потрібно бути ближче до особи, яку охороняють. Відтак із натовпом потрібно працювати – не лише під час самого заходу, але й задовго до його початку», – розповідає співробітник правоохоронних органів, котрий попросив не називати його ім’я.
Підготовка до публічного заходу досить тривала та кропітка. Для цього у натовп заходять співробітники охорони – непомітні, одягнені у цивільне, часом – жінки. Вони повинні нічим не відрізнятися від пересічних громадян: п’ють каву, курять, розмовляють, критикують владу. При цьому їхнє завдання – оцінити обстановку, придивитися до людей – що вони собою представляють та що принесли із собою. Але вони бачать, хто що приніс. І, наприклад, якщо хтось має із собою лоток яєць, то він автоматично потрапляє у поле зору охорони.
Щоправда, бувають несподіванки: коли особа, що охороняється, різко змінює свої плани. Наприклад, побачивши шляхом якусь капличку чи стихійний базар, зупиняється, щоб відвідати, поспілкуватися із людьми. Особливо «грішив» цим колишній президент Віктор Ющенко.
Наші співрозмовники переконані: вбивству мера Гданська можна було запобігти, якби сек’юріті приділили більше уваги підготовчій роботі та, власне, охороні під час заходу.
«Вони просто розслабилися. Адже перебували на своїй території, у власному місті, де він вже понад 25 років – популярний і улюблений мер. Саме тому не чекали таких сюрпризів. Цим і пояснюється, що вони з’явилися на сцені, коли мер лежав у калюжі крові. А схопити нападника вдалося лише тому, що він і не думав тікати», – заявив працівник приватної охоронної компанії.
Спеціалісти з охорони відзначають кілька трендів, що мали місце останні 20-30 років у плані безпеки публічних осіб – політиків, бізнесменів, артистів.
«У 90-х роках, коли була серйозна і реальна небезпека для життя, політики наймали собі мілітаризовану охорону, серйозних хлопців. Потім, коли основна власність була переділена, почався період відносного затишшя. І політики та бізнесмени наймали собі охоронців більше для статусу, ніж для забезпечення охорони. Основна теза – водій-тілоохоронець, який ще й за покупками їздитиме, чисто для іміджу. Але тепер, починаючи з 2014-го року, від початку війни, люди, котрі мають гроші – політики та бізнесмени, знову почали приділяти набагато більше уваги охороні. Ті, що багатші та статусні, броньовані автомобілі купують. Вартістю від 300 до 500 тисяч доларів», – розповів нам директор охоронної компанії «ТопГард» Микола Примак.
За його словами, з часів початку війни на Донбасі про свою безпеку почали дбати й іноземці. Коли до України приїжджають менеджери іноземних компаній, вони не лише вимагають охорони під час свого пересування Україною, але й прописують у «райдері» пункт щодо можливої евакуації країни.
Також, за словами Миколи Примака, останніми роками сильно змінився образ типового нападника, від якого можна чекати прикрих несподіванок.
«До якого образу ми звикли? Або здоровенний чолов’яга зі зброєю, або підозрілий маніяк, що дивиться з-під лоба. Але зараз це може бути хто завгодно. «Хіпстер», дівчинка-журналістка, старша людина – тобто, категорії, які взагалі не викликають жодних підозр. Вони навіть рамку можуть пройти, тому що заподіяти шкоди об’єкту можна навіть лезом, чиркнувши кілька разів по сонній артерії», – заявив охоронець.
Спеціалісти з безпеки сходяться на думці, що запобігти трагедії у більшості випадків можна. Для цього охорона повинна більше уваги приділяти підготовчим заходам, не втрачати пильність та навчитися «читати» людей. Щоб зрозуміти, хто з натовпу потенційно може наважитися на конкретну дію: хлюпнути в обличчя зеленкою або штрикнути ножем. І хоча дати 100% гарантію, що під час публічних заходів нічого не трапиться, не може ніхто, завдяки професійній охороні можна звести кількість трагічних випадків до мінімуму.
Маргарита Стеценко
