Неділя, 16 Червня, 2024
Авторське

Три «перемоги» Тетяни Медун: проміжні підсумки

Рік тому про Тетяну Медун охоче писали ЗМІ – аякже, такий позитив: на Тетянин день Тетяна народила трійню! Причому вдома її вже чекало п’ятеро дітей… Фото новонароджених «перемог» – Віки, Ніки та Віктора – передруковували всі, хто зміг дістати. Але інформаційний привід швидко минув, а діти залишилися. І інтрига: дали квартиру чи ні?

Так, досі чинний закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» справді обіцяє квартиру поза чергою «сім’ям, які мають п’ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей». Але забезпечення такої супербагатодітної сім’ї квартирою з житлового фонду соціального призначення покладено на місцеву владу, тому з цим спостерігаються великі перебої. Хіба ж у Києві будується якесь житло?

Наразі в двокімнатній хрущовці живе 10 людей – крім батьків, діти 19, 12, 10, 8, 5 років в знамениті трійнята. Як просто фізично вони поміщаються, зрозуміти важко. Тим більше живе сім’я на третьому поверсі, куди візочок для трійні просто не проходить. Тому довелося винайняти гараж, щоб поставити візочок. «Але вже два місяці не гуляємо, тому що всі по колу хворіємо – хтось один одужує, інший починає, – говорить Тетяна. – Мабуть, до кінця зими ми надвір і не потрапимо. Бо ізолювати когось неможливо – нема де».

Квартирне питання стоїть для сім’ї Медунів дуже гостро. Їхній номер у пільговій черзі – стабільно 19. Тетяна перераховує, куди зверталася по допомогу: Дніпровська РДА, КМДА,  Адміністрація Президента. «Влаштував би будиночок за містом, бо квартира навіть не актуальна, – говорить Тетяна. – Але я отримала відповідь, що будинок за містом – привілей родини загиблого АТОвця. Мені сказали: вам пощастило, ви до цієї категорії не входите, тому що у вас живий чоловік».

Ще тільки дізнавшись про майбутнє поповнення, Медуни вирішили зробити ремонт. Однак, як відомо, «ремонт не можна закінчити, його можна лише зупинити». Всім треба виїхати деінде, щоб завершити почате, а це неможливо.

За великим рахунком від усіх інших «плюшок», на які має право багатодітна київська сім’я, Медуни відмовилися. Навіть не помітили, що їхня Картка киянина закінчилася. «Чоловік на роботі, я вдома – хто стоятиме в черзі і вибиватиме цю картку киянина? – говорить Тетяна. –  Краще би дали квартиру, а картка киянина – це дрібниця, мене не врятує цей проїзд, я сиджу вдома і нікуди не ходжу».

Від 50 % знижок на оплату компослуг Медуни теж відмовилися – оформили субсидію, тому знижки не потрібні. Були би раді волонтерській допомозі абощо – щоб хтось просто допомагав гуляти з дітьми. Але з цим також перебої. «Усю вагітність мені розповідали, що повинні будуть дати когось на допомогу – нікого не дали, , – посміхається Тетяна. – Сказали, що такого взагалі нема, лише інваліди мають право. У жіночій консультації на обліку завідувачка сказала, що зобов’язані видати патронажну сестру. Почала писати листи, з’ясовуючи, хто ж саме зобов’язаний її надати. Соцзабез сказав: “У нас такого нема, звертайтеся до медсестер”, медсестри також зробили великі очі, сказали: “Ми взагалі не зобов’язані таким займатися”. Всі одне на одного потицяли пальцями, і на цьому все закінчилося».

Що ж по факту отримали Медуни від місцевої влади? «Соцзабез приніс три пачки одноразових підгузків», – сміється Тетяна. І ще три пачки підгузків принесли депутати – попіаритись…

Були й інші «благодійники». «Тетяна від блоку “Солідарність”, організація – якісь “Крила”… – згадує Тетяна. – Пообіцяли допомогти з ремонтом, цілий список написали, чого треба – і зникли…» Одна громадська організація – не будемо її називати, цілком імовірно, що вона справді хотіла допомогти – запросила Тетяну з дітьми на свято, яке влаштовувала: мовляв, познайомимося, поспілкуємося, подаруємо щось. Однак Тетяна відразу зрозуміла, що тут на допомогу розраховувати не доведеться – люди просто не уявляють собі логістику такої подорожі з маленькими трійнятами.

Але це не означає, що Медуни залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Допомагали прості люди. І не лише. «Найперші, хто нам допоміг, – церква, – згадує Тетяна. – Отець Микола, який мене причащав у лікарні, запитав: “Що потрібно?” Приніс підгузки, їжу на перший місяць закупив… Але він же не буде нас усе життя спонсорувати, вірно?»

Після того, як сюжет про народження трійні показали по телебаченню, то ще коли Тетяна лежала в лікарні (а їй там довелося пробути цілий місяць), її чоловікові позносили дитячі речі. «Мені стільки не потрібно було – у мене досі в гаражі стоять пакети з речами, які ми навіть жодного разу не вдягнули, я їх віддам кудись», – говорить Тетяна.

Чим хочеться закінчити… Звичайно, діти – це прекрасно. і прекрасно, що Медуни не чекають допомоги ні від кого, а виходять із наявних можливостей. Але якось «за державу прикро», чи що…

Залишити відповідь