Виплата безумовного базового доходу безробітним громадянам Фінляндії не призвела до того, що вони почали шукати роботу.
Впродовж двох років – з січня 2017 по грудень 2018 – в країні влаштували експеримент і виплачували двом тисячам безробітних громадян щомісячний платіж у розмірі 634 доларів – без жодних умов.
Мета експерименту – зрозуміти, як це вплине на їхню поведінку – зокрема, чи почнуть вони шукати роботу.
Виявилося, що виплати ніяк не вплинули на показники зайнятості в учасників дослідження. Проте вони почали відчувати себе щасливішими і в них знизилося відчуття стресу.
У 2017 році Фінляндія стала першою країною, яка вирішила випробувати ідею безумовного базового доходу. За експеримент відповідало урядове відомство, що займається питанням соціального забезпечення (Kela).
Що таке безумовний дохід і як це працює?
Ідея безумовного базового доходу передбачає, що кожен громадянин країни отримує від уряду гарантовану суму грошей – безвідносно до того, скільки вони заробляють, і чи працюють взагалі.
Умови експерименту у Фінляндії дещо відрізнялися: в ньому брали участь виключно безробітні громадяни.
Ще одна варіація цієї ідеї – безумовні базові послуги: коли замість гарантованого доходу громадяни мають право, приміром, на безкоштовну освіту чи лікування.
Попри те, що останнім часом концепція базового доходу стає все більш популярною, вона не є новою. Вперше вона згадується в “Утопії” Томаса Мора, яка була опублікована ще в 1516 році.
Сьогодні різні варіанти ідеї базового доходу тестують різних країнах. Дорослі жителі одного з кенійських селищ будуть гарантовано отримувати 22 долари впродовж 12 років. Уряд Італії розробляє план під назвою “дохід громадянина”. До жовтня влада нідерландського міста Утрехт також проводять експеримент з безумовним базовим доходом під умовною назвою Weten Wat Werkt – “Знай, що працює”.
Навіщо це взагалі потрібно?
Прихильники концепції безумовного базового доходу вважають, що він допоможе в боротьбі з бідністю, оскільки дасть людям час на пошуки роботи чи на отримання освіти для здобуття нової спеціальності.
Важливість запровадження базового доходу, кажуть вони, посилюється ще й роботизацією багатьох професій, в результаті якої все більше людей втрачають роботу.
Міска Сайманен, один з дослідників Kela, яка вивчала результати експерименту в Фінляндії, у розмові з BBC пояснив, що уряд прагнув перевірити ці тези на практиці і зрозуміти, чи можна використовувати інструмент базового доходу для реформування системи соціального забезпечення.
Чи спрацювала ідея?
Все залежить від того, як розуміти слово “робота”. Чи допоміг експеримент безробітним знайти роботу, як на це сподівався уряд? Ні, не зовсім.
За словами Сайманена, хоча деякі безробітні справді знайшли місце працевлаштування, участь в експерименті жодним чином не підвищила їхні позиції у порівнянні з тими безробітними, які перебували у так званій контрольній групі і не отримували базового доходу.
Наразі дослідники все ще вивчають результати експерименту і намагаються зрозуміти, що можуть означати отримані дані.
Чимало людей вважають, що говорячи про концепцію базового безумовного доходу, взагалі не варто думати про скорочення показників безробіття. На їхню думку, якби метою експерименту було зробити людей щасливішими, то в такому разі його результати можна було б вважати тріумфальними.
Один з учасників експерименту, колишній редактор газети на ім’я Томас, у розмові з BBC висловив саме таку думку.
“В мене досі немає роботи. Я б не сказав, що безумовний базовий дохід якось різко змінив моє життя. З психологічної точки зору – так, але з фінансової – не надто”, – каже він.
Недоліки ідеї базового доходу
Ідею безумовного базового доходу активно підтримують – і не менш активно критикують – представники усіх політичних течій.
Чимло з тих, хто дотримується лівих переконань, вважають, що ідея базового доходу занадто сфокусована на фінансах і купівельній спроможності населення, і забуває про той факт, що компанії виробляють занадто багато незатребуваних товарів і тим самим змушують своїх працівників працювати все більше.
Грейс Блейклі, експерт з економічних питань, пише в New Socialist, що без фундаментальних структурних реформ економічної системи безумовний базовий дохід буде лише косметичним заходом.
Ті, хто дотримуються правих переконань, кажуть, що подібна схема буде для державного бюджету занадто дорогою, а також може викликати синдром залежності і культуру, за якої люди очікуватимуть грошей, нічого при цьому не роблячи.
Ульріх Шліссхофер, гендиректор компанії ABB, висловив саме цю думку у 2016 році в інтерв’ю виданню Financial Times. “Матеріальна винагорода має бути заснована на створенні доданої економічної цінності”, – заявив він.
Що далі?
Наразі дослідники Kela уважно вивчають результати експерименту з безробітними і намагаються зрозуміти, які ще заходи необхідні, аби вдосконалити ефективність подібної програми.
Міска Сайманен не погоджується з тим, що експеримент щодо безумовного базового доходу провалився.
“Це не провал і не успіх – це просто факти, яких у нас не було до початку експерименту”, – каже він.
