Четвер, Березень 21, 2019
АвторськеСуспільствоТехнікаЦікаве

Військові медики показали ЗМІ, як евакуюють поранених із поля бою

Напередодні Дня добровольця на базі 169 Навчального центру Сухопутних військ ЗС України «Десна» для представників ЗМІ провели демонстраційне заняття щодо організації роботи підрозділів медичної евакуації. Журналістам показали всі основні одиниці евакуаційної техніки: МТ-ЛБС (малий тягач легкого бронювання санітарний), УАЗ санітарний та два «Богдани-2251» – зразка 2017 та 2018 років. Вони використовують на різних етапах евакуації. З місця поранення – червоної зони – евакуюють за допомогою броньованої техніки до лікарсько-сестринської бригади (ЛСБ). З жовтої зони до військово-медичного шпиталю (ВМГ) стабільного пацієнта евакуюють автомобілем класу А, а нестабільного – В і С, реанімобілем. Утім, останні на демонстрацію не доїхали.

МТ-ЛБС

Аби організувати евакуацію з переднього краю, ЗСУ має достатньо МТ-ЛБС. Це бойова машина МТ-ЛБ, з якої зняли кулемет і намалювали червоний хрест, щоб використовувати в санітарних цілях. Адже Женевська конвенція захищає лише машини з хрестом без зброї. Утім, цей захист відносний, коли йдеться про бойові умови. Як і захист броні МТ-ЛБС. Утім, від розривів мін поблизу або влучання по дотичній така броня може врятувати. А ось від протитанкового снаряду чи прямого влучання великого калібру навряд чи.

МТ-ЛБ – одна з найпрохідніших бойових машин. По трасі може розігнатися до 60-70 км, по перетятій місцевості трохи повільніше. Свої завдання вона виконує ідеально.

Екіпаж МТ-ЛБС – 3-4 людини: водій (опційно помічник), медик (санітар) чи навіть два. МТ-ЛБС може вивезти 8 сидячих поранених або 4 лежачих. Вона має по дві ноші на нижньому та на верхньому ярусах.

«Богдани»

Наразі ЗСУ має 100 автомобілів «Богдан-2251» 2017 р. та 101 – 2018 р. «Богдани» – це санітарні автомобілі класу А. Зміни, котрі вносив у його конструкцію виробник, пропонували ті, хто безпосередньо їх експлуатує, і цей зразок ще буде доопрацьовуватися. Наразі вже поліпшили кріплення самого кунгу, зменшили кількість лежачих місць (із 4 до 3, щоб створити медикам кращі умови для роботи), оснастили переговорним пристроєм (щоб медики могли за потреби попросити водія пригальмувати чи поспішити навіть у гаморі), додали обігрів кунгу (раніше він здійснювався за рахунок кабіни водія, тепер у салоні встановлено обігрів Webasto, що дає сталість температури, автономність режиму і підтримання температури для пацієнта – за хвилину температуру в салоні можна розігнати майже до 30 °С), зробили надійнішим кріплення для внутрішньовенних вливань (крапельниці), покращили фіксацію пацієнта (тепер не в двох місцях, а в трьох місцях: у ногах, у попереку і в плечовому поясі), фіксацію нош та їх подачу (тепер можна подавати будь-які ноші – і станки, і старі радянські, і нові українські), верхня полиця тепер опускається сама (раніше треба було кудись перекласти пацієнта з нижньої полиці, щоб покласти іншого на верхню), з’явилося світлове маскування (жалюзі та червоне світло), збільшили освітлення. Двері ніхто не поліпшував – вони й раніше не відчинялися на ходу, просто не всі знали, що треба повернути ручку донизу, аби двері зафіксувалися.

Зовні зразки практично однакові, але їхні технічні характеристики змінилися. Машини нового зразка менш чутливі до бездоріжжя за рахунок інших амортизаторів, встановлення стабілізатора поперечної стійкості та змін налаштування двигуна і трансмісії.

УАЗ

Насправді УАЗ, який виглядає старомодно, не просто кращий, ніж нічого – він заслуговує на повагу за все, що зробив, починаючи з 2014 р., і навіть має свої переваги. Наприклад, краще їздить по розбитих дорогах Донбасу. Однак зрозуміло, що поступово їх тіснять «Богдани», більше заточені під надання медичної допомоги і не залежні від наявності запчастин російського виробництва. Але з Вуглегорська один УАЗ міг вивезти 8 поранених.

«Хоч би скільки армії дали автомобілів – їх бракуватиме, – запевнив Ілля Луценко, більше знаний в армії як Хоттабич. – І з урахуванням того, що ми – воююча країна, нам слід розуміти, що ресурс автомобілів, які перебувають у зоні ООС, у 4-5-10 разів менший, ніж у автівок, котрі використовуються у цивільних умовах. Якщо ми говоримо про ресурс вузлів, то це покаже лише досвід експлуатації, поки що складно про це говорити. Але якщо ми говоритимемо про стан підвіски авта, стан кузова, стан внутрішньої обшивки, зовнішнього вигляду, то це зношується вдесятеро швидше, ніж у цивільному житті. Якщо ми цивільні, ми дбатимемо про салон, стежитимемо за його чистотою тощо, а якщо ми військові, то залазитимемо сюди в брудному взутті, стрибатимемо у бронежилеті, постійно тягатимемо автомати, і з кожною поїздкою в цьому автомобілі знаходитимемо якісь місця збитків, завданих йому. Насправді на Донбасі зараз дороги відремонтовані набагато краще, ніж у Києві, але це загальний стан доріг, а ці автівки найчастіше їздять не по дорогах, а там, де вже не можна пригнати техніку для ремонту. Тому якщо в цивільному житті підвіска й амортизатори можуть витримати 50-10 тисяч кілометрів, то на війні витримують 10 тисяч, і ми кажемо: слава Богу, що витримали».

Демонстрація

Дуже натурально, хоча і схематично, журналістам показали, як виглядає евакуація пораненого. Група висунулася на завдання за вказаним маршрутом, де зазнала вогневого зіткнення з супротивником. Один військовослужбовець зазнав «поранення правої нижньої кінцівки». На місці він сам собі наклав кровоспинний турнікет, зупинивши «кровотечу». Командир підрозділу наказав придушити вогонь супротивника. Коли супротивник припинив вогонь, було викликано евакуаційний підрозділ МТ-ЛБС, який прибув у визначену точку і здійснив евакуацію. Нею вже керував бойовий медик: він оглянув «пораненого», а тоді його завантажили на МТ-ЛБС, машина висунулася у визначений район, де зустрілася  з евакуаційним підрозділом, і далі медично-санітарний автомобіль класу А доставив військовослужбовця до «найближчого лікувального закладу». Жінка-медик, котра «надавала допомогу», повідомила журналістам, що поранення середньої важкості – стан пацієнта за шкалою AVPU – це А: відповідає на запитання, орієнтується в часі і просторі, показники серцебиття – 100, дихання – 16. «Інших поранень у нього немає, я перевірила». Чому саме середня важкість? «Можуть бути хронічні захворювання, які призведуть до ускладнення». Військові медики взагалі дуже забобонні і ніколи не скажуть, що везуть легкого – воліють перестрахуватися.

Залишити відповідь

7 + 14 =