Понад мільярд гривень вже витратили кандидати в президенти в межах передвиборчої кампанії. Такі дані містяться у проміжних фінансових звітах виборчих фондів, оприлюднених напередодні Центрвиборчкомом.
Найбільше витрат – на рекламу в ЗМІ. Чинний президент Петро Порошенко витратив на агітацію в медіа більш як 250 мільйонів гривень, Юлія Тимошенко-118 мільйонів. Майже сто пішло на рекламу в екс-регіонала Олександра Вілкула.
64 мільйони витратив Володимир Зеленський, 59 – Олег Ляшко та 52 мільйони – Анатолій Гриценко. Видатки на рекламу інших кандидатів не перевищили 50 мільйонів гривень.
Семеро з претендентів не витратили на ці послуги жодної копійки. Загалом кандидати, чиї звіти доступні на сайті ЦВК, витратили 941 млн. грн.
Експерти констатують, що зовнішня реклама складає досить невеликий відсоток коштів, які витрачаються загалом на агітаційну кампанію. До прикладу, борд становить 6 тисяч гривень на місяць. В Києві це вдвічі більше, в регіонах в двічі менше, але в середньому так. Втім, якщо порівняти з секундою ефірного часу в найбільш рейтинговий період, скажімо на каналі “Україна” це також 6 тис. грн. Таким чином, телевізійна реклама і зовнішня — це неспівмірні витрати.
«За даними наших спостерігачів в регіонах ми можемо говорити, що джинса як явище нікуди не зникла. Вона присутня як на національних каналах та інтернет-ресурсах, так і в регіональних ЗМІ. Джинса стала частиною передвиборчої кампанії і на превеликий жаль її дуже скромно називають словом “джинса”. А тут йдеться про достатньо серйозний виборчий злочин, тобто витрачання коштів з поза меж виборчих фондів кандидатів. Ці кошти ніяк не обліковуються, а це ознака того, що чорна готівка, як і раніше досить активно використовується на виборах», – розповідає голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель.
За його словами, наразі спостерігається така тенденція, що насамперед чорний піар перейшов в мережу інтернет. Експерти часто говорять, що соціальні мережі менш ефективні і роль чотирьох провідних телеканалів є визначальною. «Так, з цим можна погоджуватися, але я хочу наголосити, що окремі групи в соціальних мережах, які власне були створені для того,щоб поширювати негативну інформацію про тих чи інших кандидатів, інколи нараховують до трьохсот тисяч користувачів. І навіть якщо припустити, що частина з них боти, то в будь-якому разі кількість учасників такої групи дорівнює кількості виборців середнього обласного центру», – констатує очільник КВУ.
Що ж стосується використання адмінресурсу, то, як стверджує пан Кошель на цих виборах він також присутній: “Відповідно до наших звітів за січень і лютий, ми справді фіксували факти адміністративного ресурсу, коли, приміром, голова райдержадміністрації займався агітацією за окремого кандидата, коли на офіційних сайтах РДА поширювалися інформаційні повідомлення, які можна сприймати як виборчу агітацію і т.д. Але якщо десять років тому ми говорили, що адмінресурс — це централізована робота медиків, освітян, представників судової гілки влади, то зараз адмінресурс спостерігається переважно на рівні місцевого самоврядування».
Порушення виборчого законодавства в “день тиші”, за словами експерта, стало типовою практикою. «Я пригадаю 2014 рік, коли п’ять політичних партій агітували в “день тиші”. До прикладу, вони розміщували свої борди, які візуально були схожі на агітаційні. Але штаби кандидатів відчували себе героями і заявляли, що в цьому не має жодного порушення законодавства. Втім, ми вважаємо це, м’яко кажучи, негарною поведінкою, тому що кандидат в президенти має демонструвати повагу до закону, а не те, як його штаб обходить ті чи інші юридичні норми», – коментує голова КВУ.
До речі, вибори глави української держави перебувають у фокусі уваги провідних світових видань. Так, дослідник Браян Меффорд у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council пропонує кілька прогнозів щодо першого туру президентських виборів.
По-перше, Меффорд вважає, що ці вибори, ймовірно, будуть найчистішими і найменш шахрайськими в історії України.
По-друге, президент Петро Порошенко і колишній прем’єр Юлія Тимошенко потребують високої явки виборців, щоб потрапити до другого туру. Зеленський туди потрапить, і питання лише в тому – з ким. Розглядаючи результати опитувань за попередній тиждень, єксперт прогнозує, що разом із Зеленським до другого туру з більшою ймовірністю потрапляє саме Порошенко.
По-третє, якщо Тимошенко не потрапить до другого туру, це буде через її самовпевненість. Автор зазначає, що вона вбачає у виборах радше коронацію, ніж конкурентні змагання. Її кампанія зазнала невдачі, коли вона розкритикувала виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун за те, що її «надіслали іноземці для проведення експериментів над українцями».
По-четверте, Меффорд радить не звертати уваги на нинішні соцопитування щодо можливих результатів другого туру, бо динаміка буде зовсім іншою.
Своєю чергою ірландське видання The Irish Times пише про трьох ключових кандидатів у президенти України. Судячи з опитувань громадської думки, Порошенко і Тимошенко боротимуться за друге місце – за шанс продовжити свою політичну кар’єру хоча б до другого туру проти коміка Зеленського, мовиться у статті.
Порошенко позиціонує себе як єдиний безпечний варіант лідера України, захисника людей під гаслом «армія, мова, віра». Тимошенко обіцяє знизити податки і ціни на газ – що заробило їй ім’я популіста і не надто гармонує із вимогами міжнародних кредиторів. Більшість опитувань вказують на те, що вона посяде третє місце у першому турі виборів, йдеться у статті.
Аналітичний центр European Council on Foreign Relations містить на своєму сайті статтю із заголовком «Чому Україна може зробити президентом актора?». Зеленський, імовірно, потрапить до другого туру виборів, який відбудеться 21 квітня, пише автор, відомий американський дослідник пострадянського світу Стівен Сестанович. Позиції трьох ключових кандидатів схожі: боротьба з корупцією і російською агресією, близькі відносини з НАТО і ЄС, економічне зростання. Але від цього перегони не стали нудними: результати соцопитувань не є стабільними, на скандальні звинувачення відповідають скандальними контрзвинуваченнями, і існують також побоювання щодо російського втручання або військової ескалації. Виборці вочевидь іще не вирішили, кому саме вони довіряють вирішення проблем нації.
Загалом, якщо промоніторити світову пресу, можна констатувати, що тамтешні оглядачі грядущі президентські вибори, які відбудуться вже за кілька днів, подають під соусом трьох “П” – професійні, порядні, прогнозовані. Ну, що ж, хочеться вірити, що саме так буде насправді і свідками жодних неприємних “сюрпризів” ми не станемо…
