Зарплати українських міністрів, що в десятки разів перевищують середній дохід громадян, обурюють частину громадськості. Уряд хоче таким чином унеможливити корупцію топ-чиновників. Експерти кажуть: зарплата – не панацея.
Поширені цього тижня одна за одною новини про розмір зарплат українських міністрів та інших топ-чиновників викликали бурхливу дискусію серед українців. У соціальних медіа багато хто обурюється зарплатами членів уряду та їхніх заступників, які сягають почасти сотень тисяч гривень на місяць.
Якщо зазирнути у декларації топ-чиновників, приміром, першого заступника міністра культури, молоді та спорту Анатолія Максимчука, то помітні суттєві зміни в доходах. У грудні 2019 року він задекларував не лише зарплату у розмірі 157 тисяч гривень, але й ще суму в розмірі 248 тисяч гривень. Загалом 405 тисяч гривень. Частина цієї суми – виплати ще за листопад і різноманітні надбавки та премії. Але те, що дохід чиновника в грудні в 40 разів перевищив розмір середньої зарплати в Україні (близько 11 тисяч гривень) – факт.
Зарплати для боротьби з корупцією?
І це лише один приклад. Зарплата одразу кількох міністрів у грудні перевищила 200 тисяч гривень: міністра юстиції Дениса Малюськи, міністра економіки та торгівлі Тимофія Милованова, міністерки соціальної політики Юлії Соколовської. А що стосується, приміром, Центральної виборчої комісії (ЦВК), то її керівництво минулого місяця отримало за свою роботу від 304 до 402 тисяч гривень кожен.
Для прем’єра України Гончарука високі зарплати – ефективний інструмент боротьби з корупцією
Український прем’єр Олексій Гончарук, який сам у грудні заробив “лише” 76 тисяч гривень, високі зарплати топових чиновників захищає. Він переконаний, що з ними в країні не буде тіньових схем і корупції у владі. Гончарук також закликає не спекулювати цифрами, бо у деяких випадках міністри у грудні отримали із затримкою виплати за попередні місяці. Багато років в Україні чиновники офіційно отримували по кілька тисяч гривень, а за тіньовими схемами крали десятки і сотні мільйонів доларів або отримували зарплати у конвертах, каже прем’єр.
Роберт Клітгаард з університету післядипломної освіти в Клермонті (Каліфорнія, США) підтверджує: “У довгостроковій перспективі низькі зарплати топових урядовців знижують ефективність їхньої роботи. У комбінації з великими покаранням за корупцію підвищення зарплат може бути каталізатором реформ”. Утім, науковець наголошує, що не все так просто і що “політика підвищення зарплат – складна тема в усьому світі”. В Україні, за словами Клітгаарда, рівень довіри до уряду настільки низький, що люди просто не вірять у те, що корупціонерів справді серйозно каратимуть, а тому й обурюються високими зарплатами.
Зарплата – “не панацея”
Лише одним із “запобіжників корупції” називає високі зарплати й Олександр Калітенко з “Transparency International Україна”. “Коли у вас буде чиновник, який має доступ до великого обсягу публічних коштів і він отримує зарплату на рівні мінімальної чи нижче середньої, це може буде великим викликом і спокусою для цього чиновника покривати цю різницю за рахунок корупції. Однак, звісно, це не є панацея”, – каже він. За словами Калітенка, чиновники крадуть і коли в них високі зарплати й крадуть при цьому “мільйони і мільярди, адже хочуть жити в розкоші”. “І, звісно, мільярди, як і мільйони як зарплату ми платити не будемо”, – додає Калітенко.
У Китаї суттєве підвищення зарплат чиновникам не допомогло побороти корупцію, свідчать дослідження
Іще скептичніше на дієвість високих зарплат чиновникам у боротьбі з корупцією дивиться Тінг Гонг з Міського університету Гонконгу. Разом із колегою Альфредом М. Ву він досліджував вплив зростання зарплат держслужбовців на рівень корупції в Китаї. У науковій статті, яка вийшла в 2012 році та де представлені результати дослідження, автори вказують на те, що в той час, як у Китаї суттєво виросли реальні доходи чиновників, рівень корупції не просто не знизився, а навіть продовжив зростати. “Попри численні антикорупційні кампанії та суттєве зростання заплати держслужбовців, корумповані чиновники надалі ризикували своєю кар’єрою та навіть власним життям задля вигоди, яку уможливлює корупція”, – йдеться в статті.
Таким чином, здатність зарплат приборкати корупцію набагато менш очевидна, ніж багатьом здається, вказують науковці, особливо якщо йдеться про “країну, де існує багато можливостей для корупції”. Ще один аспект, на який звертають увагу дослідники з Гонконгу – наявність запиту на корупцію в самого суспільства. “Якщо суспільний попит на корумповані послуги великий, державні структури слабкі, а система контролю залишається недієвою, збільшення зарплат мало чим допомагає контролювати корупцію”, – вказує дослідження Гонга і М. Ву.
Німецький досвід
У Німеччині зарплати для чиновників, включно з міністрами та федеральним канцлером, встановлюються окремим законом, який, так само як і будь-який інший закон, приймає парламент. Якщо порівнювати доходи урядовців та рядових громадян країни, то міністри у ФРН за рік отримують у 7-8 разів більше за середній дохід по країні, а федеральна канцлерка Анґела Меркель (Angela Merkel) – у 9 разів більше, підрахував Йоганнес Штенц (Johannes Stenz) з Федеральної вищої школи державної служби Німеччини (HS Bund). Тут треба враховувати те, що в Німеччині більшість міністрів, включно із канцлеркою, водночас є депутатами Бундестагу, а тому частина їхніх річних доходів – це депутатська зарплата. У випадку з Меркель це приблизно третина доходів, каже Штенц.
Тим не менше, про відмінність у доходах у 20-30 разів у Німеччині вочевидь не йдеться. Крім того, країна стабільно демонструє хороші показники в міжнародних антикорупційних рейтингах. “Тож навіть на простому емпіричному рівні можна побачити, що кореляції між зарплатами топ-чиновників та корупцією в державному апараті немає”, – каже він.
У німецькому уряді (архівне фото) міністри отримують у 7-8 разів більше за середню зарплату, канцлерка Меркель – у 9 разів більше
Штенц переконаний, що ключ до низького рівня корупції в Німеччині полягає в її ефективній профілактиці. За неї в країні відповідає міністерство внутрішніх справ, яке постійно проводить тренінги для запобігання корупції серед чиновників та щорічно видає звіт про стан корупції в різних сферах, розповідає Штенц. Крім того, за його словами, в Німеччині корупції запобігає сама структура державного управління. Приміром, ухвалення рішень щодо тих чи інших державних замовлень тощо не перебуває в компетенції політичного керівництва, себто міністр не може прямо вплинути на укладання тієї чи іншої угоди власним міністерством, пояснює експерт. Крім того, самі тендери відбувають прозоро і анонімізовано. “Таким чином, навіть самі держслужбовці здебільшого лише тоді дізнаються про той чи інший результат тендеру, коли він вже закінчився”, – каже Штенц.
Ключ у санкціях?
Крім того, за корупцію німецьким чиновникам загрожують неабиякі санкції, звертає увагу експерт. Статус держслужбовця в Німеччині особливий і передбачає велику кількість додаткових бонусів від держави, зокрема державну пенсію, яка виплачується з бюджету, а не з пенсійного фонду, як іншим. Водночас платити в пенсійний фонд чиновники в Німеччині не повинні. Таким чином, у них після відрахувань різноманітних податків та зборів залишається більше чистого доходів на рахунку, ніж у звичайного найманого працівника чи бізнесмена. У разі виявлення корупції, чиновнику загрожує втрата не лише роботи, але й статусу держслужбовця і всіх пов’язаних з ним привілеїв, включно з пенсією. У найгіршому випадку такий чиновник може просто опинитися на вулиці та його єдиною опцією буде подавати заявку на отримання соціальної допомоги, пояснює Штенц. “Тобто ми маємо в Німеччині не лише добре функціонуючу систему профілактики корупції, але й систему санкцій, яка добре працює”, – підсумовує він.
