Навчання українською мовою ще не означає, що українська стає мовою повсякденного спілкування дітей. В окремих вимірах у Києві до 82% учнів на перервах говорили не українською. Про це заявила керівниця проєкту «Назустріч», засновниця «Є-мова» та волонтерської ініціативи «Безкоштовні курси української мови» Анастасія Розлуцька.
Мовний перехід без страху
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності».
Захід організували ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Однією зі спікерок стала Анастасія Розлуцька, яка виступила з доповіддю «Загрози розвитку української мови. Регіони, суб’єкти, тенденції».
Вона зазначила, що людині, яка лише починає переходити на українську, важливо дати можливість говорити без страху помилитися. Надмірний мовний пуризм, постійні виправлення та насмішки над суржиком можуть, за її словами, створити додатковий психологічний бар’єр.
«Чому приходили на безкоштовні курси? Бо там було середовище, яке не критикувало, яке приймало твою мову такою, як вона є, з помилками і з огріхами», – пояснила Анастасія Розлуцька.
На її думку, саме тому важливими є розмовні клуби, зокрема для дорослих і військовослужбовців, які переходять на українську.
82% дітей у Києві — показник проблеми
Окремий блок виступу Анастасії Розлуцької стосувався шкіл. Вона звернула увагу на розрив між мовою формального навчання та мовою неформального спілкування учнів.
За даними моніторингу Державної служби якості освіти, на які посилалася експертка, на уроках українська мова використовується майже повсюдно. Водночас на перервах ситуація суттєво відрізняється.
У загальноукраїнському вимірі понад половина дітей під час перерв переходить на російську, а в окремих вимірах у Києві цей показник становив 82%.
На переконання Анастасії Розлуцької, це свідчить про те, що мовне середовище не можна формувати лише в межах навчального процесу.
Воно виникає також:
- у шкільних коридорах;
- під час перерв;
- у спілкуванні між учнями;
- у позакласній діяльності;
- в інших неформальних ситуаціях.
Директор має відповідати за мовне середовище
Експертка наголосила, що мовна політика школи не повинна бути виключно справою вчителя української мови.
«У нас уроки українською, а процес навчальний, який відпочинковий, перерва, у нас ось відбувається ось так… У школі відповідальний за мовне середовище, так само як за безпеку чи за електроенергію, має бути головна людина, тобто це директор школи», – наголосила Анастасія Розлуцька.
Таким чином, йдеться про інституційний підхід, у якому за мовне середовище відповідають директор, адміністрація, педагоги та учнівський колектив.
За словами Анастасії Розлуцької, спільно з Міністерством освіти і науки була розроблена концепція впровадження інституційного мовного менеджменту. Її планують випробувати у 30 школах України.
Від оборони — до системного управління
Експертка також наголосила на необхідності зібрати мовні дані в єдиний відкритий управлінський масив та забезпечити системне управління мовним середовищем.
«Тому, як на мене, щоб перейти від оборони до наступу, нам потрібно звести всі мовні дані в один відкритий управлінський масив, за яким буде відповідати розпорядникам якого буде Міністерство культури… Запровадити мовний менеджмент в інституціях… де суб’єктами мовного управління є і директор школи, і всі вчителі… Інвестувати в доступність українського продукту», – заявила Анастасія Розлуцька.
Окремо вона наголосила на доступності україномовного продукту. За її підходом, мовна політика має працювати не лише через формальний контроль, а й через зміну середовища, поведінкових звичок та доступність українського контенту.
Показники мовлення дітей на перервах демонструють, що українська мова в освітньому середовищі потребує не лише формального статусу, а й системного менеджменту. Від розмовних клубів до роботи адміністрації школи — усі ці елементи мають створювати умови, у яких українська стає природною мовою щоденного спілкування.
