Поки ракети агресора руйнують фізичну інфраструктуру українських міст, у тилу розгортається не менш екзистенційна битва – за внутрішню стійкість суспільства. Головною загрозою тут виявилася не стільки ворожа пропаганда, скільки власні загрози безпорадності та відсутність зрозумілого алгоритму дій. На п’ятому році повномасштабної війни українська нація опинилася перед вибором: залишитися заручником виснажливої «протидії» чужим маніпуляціям чи здобути когнітивну перевагу через формулювання власної домінантної візії майбутнього.
Як Україні протистояти російському когнітивному тиску та не втрачати внутрішню стійкість в умовах тривалої війни? Це питання стало центральним під час панельної дискусії «Не зламатися: які можливі відповіді українського суспільства на когнітивний тиск Росії», що відбулася 9 жовтня 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» у Києві.
Захід організували Український безпековий клуб (УБК), ГО «Фонд сприяння демократії» та Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні. Учасники зосередилися на інформаційних загрозах, проблемах державної комунікації, суспільній самоорганізації та необхідності сформувати зрозумілу візію майбутнього України.
Серед ключових висновків дискусії — недостатньо лише спростовувати російські маніпуляції. Необхідно також створювати зрозумілі для громадян алгоритми поведінки, забезпечувати прозорість державних рішень і пропонувати суспільству альтернативні сценарії розвитку подій.
Інформаційний вакуум посилює тривогу
Керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко звернув увагу на те, що в кризових ситуаціях громадяни часто не мають чітких інструкцій щодо подальших дій. Як приклад він навів можливу зупинку метро в Києві та відсутність зрозумілого алгоритму для працівників бізнесу й інших мешканців столиці.
«До прикладу, касиру в супермаркеті ніхто не сказав, який буде алгоритм дій у випадку, якщо зупиниться метро. Тобто, люди в більшості не знають, що їм робити. Це не пояснено як на рівні бізнесів, принаймні, в частині, так і на рівні загальнодержавному», — підкреслив Юрій Гончаренко.
За його словами, проблема полягає не тільки у відсутності планів, а й у недостатньому інформуванні населення про них. Коли люди не розуміють, як діяти під час транспортних, енергетичних чи інших криз, вони шукають інформацію самостійно. Це створює простір для чуток і маніпуляцій.
Тому учасники дискусії наголосили на необхідності заздалегідь розробляти сценарії реагування та пояснювати їх громадянам. Комунікація має стосуватися не лише загальних попереджень, а й конкретних дій, доступних ресурсів і відповідальності кожної сторони.
Самоорганізація замість очікування на державу
Медіаексперт Олексій Ковжун порушив питання патерналістських очікувань, які тривалий час формувалися у взаєминах між державою та суспільством.
«Як на мене, те що відбувається, це, як не дивно звучить, це позитивний момент, бо остаточно знищується оцей фактор патерналізму», — зазначив Олексій Ковжун.
На його думку, громадяни мають отримувати від влади не лише обіцянки, а й чесні пояснення щодо труднощів, ризиків та можливих наслідків рішень.
«Принаймні, ми маємо вимагати мінімум — це ясність. Класична промова Черчилля є тому прикладом, коли він казав: все ж що я вам можу сказати, це вкрай погані речі: кров, піт, сльози, страждання. Але він чітко сказав, що буде», — наголосив медіаексперт.
Як приклад самоорганізації він навів створення ОСББ та спільне розв’язання мешканцями будинків практичних проблем — від встановлення генераторів до забезпечення водопостачання.
«Дорослих в кімнаті немає, дорослі в кімнаті — це ми з вами. І ми маємо про це знати», — підкреслив Олексій Ковжун.
Ця теза стосується не відмови держави від відповідальності, а необхідності доповнювати державні механізми захисту активною участю громадян. Самоорганізовані громади можуть краще підготуватися до перебоїв у роботі інфраструктури та швидше координувати дії під час криз.
Чому державна система може заохочувати бездіяльність
Виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін звернув увагу на суперечність між суспільним запитом на боротьбу з корупцією та потребою у швидких управлінських рішеннях під час війни.
«На першому місці проблему, яку визначають українці пріоритетною, є загроза корупції, на другому місці загроза повітряних атак і обстрілів. Тобто Україні і українцям корупція загрожує набагато більше, ніж безпосередньо те, що прилетить шахед і вб’є людей», — зауважив Дмитро Золотухін.
За його оцінкою, надмірний страх перед перевірками може сприяти ухваленню рішень на користь бездіяльності. Якщо посадовець побоюється відповідальності за будь-яку помилку, він може уникати реалізації необхідних проєктів, навіть коли йдеться про безпеку громадян.
«Вони не витратили гроші, не провели необхідні роботи. І парадокс в тому, що їх тепер не можна за щось покарати. Вони ж зекономили бюджетні кошти», — зазначив Дмитро Золотухін.
Серед проблем державної служби він також назвав гострий кадровий дефіцит. Підвищені ризики, пов’язані зі статусом політично значущих осіб (ПЕП), та невисокі зарплати можуть ускладнювати залучення досвідчених спеціалістів до роботи у виконавчій владі.
Учасники обговорення наголосили на необхідності змінювати підходи до оцінювання роботи посадовців, щоб увага приділялася не лише процедурному контролю, а й результатам виконання завдань.
Ухилення від військового обов’язку як виклик суспільній єдності
Ще однією темою дискусії стала суспільна реакція на ухилення від військового обов’язку. Олексій Ковжун зазначив, що навколо цього явища формується окрема субкультура зі своїми символами, мовою та моделями поведінки.
«Ми маємо перед собою створену, живу, вібруючу і вітальну субкультуру ухилянтів зі своїми футболками, зі своїми вокабуляром. До прикладу — слово людолови, всі знають, що це таке, і ми знаємо, звідки воно взялося», — зауважив він.
За словами медіаексперта, відсутність зрозумілої комунікації щодо термінів служби та справедливих ротацій може поглиблювати суспільне відчуження. Це створює ризик розриву між громадянами, які виконують військовий обов’язок, і тими, хто намагається уникнути участі в обороні держави.
Окремо Олексій Ковжун порушив питання відповідальності медіа. Він застеріг від надання майданчиків політичним популістам із капітулянтськими закликами під приводом формального дотримання журналістських стандартів.
Когнітивна перевага потребує власної стратегії
На думку Дмитра Золотухіна, постійна реакція на ворожі повідомлення не може бути єдиною основою інформаційної політики. Україна має не тільки викривати маніпуляції, а й формувати власний порядок денний, пропонуючи суспільству та міжнародним партнерам зрозуміле бачення майбутнього.
«Ти не можеш бути захищений когнітивно, тому що результат боротьби в когнітивному просторі — це когнітивна перевага», — акцентував виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства.
Він наголосив на необхідності сформулювати бажане майбутнє, яке стане зрозумілою метою для українців і водночас допоможе заручитися підтримкою міжнародної спільноти.
«Якщо ми хочемо переваги, ми повинні сформулювати, яке потенційне майбутнє для нас є найбільш бажаним, і всім розказати, що це бажане майбутнє стане добром для усіх, всі мають туди прийти, щоб нас підтримали, щоб нашу думку розділяли», — сказав Дмитро Золотухін.
Своєю чергою, Юрій Гончаренко наголосив на потребі розробити альтернативні плани дій, які дозволять суспільству підготуватися до різних варіантів розвитку війни.
«У держави з 2022 року не було альтернативних сценаріїв дій, на випадок, якщо наш план «А» не спрацює. Це і про контрнаступ і багато інших прикладів. Ми хочемо запропонувати суспільству цей покроковий план, як добре і що зробити, щоб було добре і врахувати багато різних сценаріїв», — підкреслив керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
Чотири напрями посилення когнітивної стійкості
За підсумками дискусії учасники визначили чотири напрями, які потребують уваги:
- Власна національна візія. Перехід від реактивного спростування російських наративів до формування та поширення українського бачення перемоги й відбудови.
- Підготовка до криз. Розробка та публічне пояснення альтернативних алгоритмів для громадян і бізнесу на випадок інфраструктурних, військових та логістичних збоїв.
- Медійна відповідальність. Недопущення легітимізації популістських і капітулянтських проєктів під виглядом дотримання журналістських стандартів.
- Реформування державної служби. Перегляд підходів до статусу ПЕП, системи оплати праці та критеріїв оцінювання чиновників для зменшення кадрового дефіциту й орієнтації на конкретні результати.
Учасники дискусії в Києві дійшли висновку, що когнітивна стійкість формується на перетині державної політики, відповідальної комунікації, самоорганізації громадян і здатності суспільства домовлятися про спільні цілі.
Протидія російському інформаційному тиску має доповнюватися власним планом майбутнього та чіткими сценаріями дій. Це дасть змогу зменшувати невизначеність, підтримувати суспільну згуртованість і допомагати громадянам та бізнесу діяти навіть у непередбачуваних обставинах.
