Наша пам’ять не досконала. Ми не можемо пригадати перші роки свого життя і забуваємо вчасно поповнювати рахунки, на нашу пам’ять впливають соцмережі та навіть температура тіла.
1) Ми не можемо пригадати перші кілька років життя… втім, дехто стверджує протилежне
“Я припускаю, що мої читачі взагалі не пам’ятають або пам’ятають дуже неясно той важливий період свого існування, який передував їхньому народженню і який вони провели в утробі матері”, – писав Сальвадор Далі у своїх мемуарах.
“Але я пам’ятаю той час, ніби це було тільки вчора”. Далі сподівався, що його власні спогади про “божественний рай” допоможуть й іншим пригадати втрачені моменти життя до народження.
Насправді, спогади Далі майже напевно були результатом його багатої фантазії. Сьогодні вчені вважають, що згадати перші роки життя неможливо, а час, проведений в утробі матері, й поготів.
Річ у тім, що ділянки мозку, які відповідають за пам’ять, ще не сформувалися повністю, а це означає, що фізіологічно пам’ять нездатна зберегти особисті події раннього дитинства.
Натомість будь-які спогади того часу є ілюзією або”хибними спогадами”, які складаються з іншого досвіду та знань, яких ми набуваємо пізніше.
2) На пам’ять впливає температура тіла
Психологи стверджують, що пам’ять людини”залежить від контексту”. Щоби зрозуміти, що це означає, уявіть собі експеримент.
Учасників попросили занурити долоні у відро з крижаною водою – дуже неприємні відчуття – а потім запам’ятати список слів. Пізніше з’ясувалося, що випробувані краще пригадували послідовності слів, коли знову опускали руки в холодну воду.
Таким чином, дослідження показало, що ми точніше пригадаємо факти, якщо відтворимо навколишні або фізіологічні умови, коли спогади формувалися, навіть якщо ці деталі здаються, на перший погляд, незначними.
Це одна з причин, чому події п’яної вечірки легше пригадати після кількох келихів, але не коли тверезий як огірок.
Втім, як зазначає психолог з Університетського коледжу Лондона і авторка книжки “Ілюзія пам’яті” Джулія Шоу, цю особливість можна використати собі на користь.
Якщо, вивчаючи щось, ви жували гумку або пили каву, ви напишете тест краще, роблячи під час іспиту те саме.
Запахи також мають потужну здатність нагадувати. Отже,вирушаючи на тест, скористуйтеся тими самими парфумами або лосьйоном після гоління, який був на вас під час підготовки.
3) Ваша ментальна хронологія викривлена
Спробуйте пригадати місяць і рік, коли сталися ці події:
а) смерть Майкла Джексона;
б) вихід альбому Beyonce Lemonade;
в) сумнозвісна помилка на “Оскарі”, коли найкращим фільмом року спочатку оголосили “Ла-Ла Ленд”;
г) заява Ангели Меркель про те, що вона піде з поста канцлера Німеччини в 2021 році.
Якщо ви не стежите фанатично за новинами, ваші відповіді, напевно, будуть трохи неточними, до того ж ця неточність матиме характерну модель.
Дослідження показали, що ми часто помиляємось у менший бік, коли намагаємось пригадати дати далеких подій (як-от смерть Майкла Джексона), і в більший – коли йдеться про нещодавні події (наприклад, оголошення Ангели Меркель).
Це явище відоме як “тимчасовий зсув” або”телескоп”, іншими словами, ваша внутрішня ментальна хронологія не відповідає дійсній.
Справжні дати: а) червень 2009 року; б) квітень 2016 року; с) лютий 2017 року; г) жовтень 2018 року.
4) Неточність нашої пам’яті має переваги
Спробуйте намалювати портрет свого найкращого друга з пам’яті. Або, не дивлячись на його фотографію, детально опишіть його зовнішність.
Якщо тільки ви не страждаєте на особливо погану пам’ять на обличчя, ви зможете пригадати загальні риси вашого приятеля. Але одразу ж виявите, що специфічні властивості, навіть такі важливі, як колір очей, часто вислизають із пам’яті.
Це лише один з прикладів того, що ми зазвичай схильні запам’ятовувати суть речей, а не дрібні деталі.
Але це не є недоліком. Окремі властивості зовнішнього вигляду можуть змінюватися з дня на день, але загальний обрис залишається незмінними.
Значить, ви зможете впізнати свого друга в іншому освітленні або з іншою зачіскою. (До речі, навіть свою зовнішність ми пам’ятаємо також не точно, і, як правило, уявляємо своє обличчя привабливішим, ніж воно є насправді).
5) Наша звичка переоцінювати свою пам’ять призводить до фінансових втрат
Якби вас попросили намалювати чи описати своє обличчя, ви були б упевнені, що пам’ятаєте його набагато краще, ніж це є насправді.
Багато досліджень свідчать, що більшість людей схильні переоцінювати свою пам’ять, вважаючи, що в них вона краща за середню.
Ми швидко забуваємо випадки, коли пам’ять нам зраджувала, і тому щоразу помиляємось, коли нам треба оцінити її гостроту.
Це серйозна проблема, приміром, для працівників поліції, чия здатність точно пригадати деталі події може вплинути на хід кримінальної справи.
Пам’ять часто-густо підводить і студентів, які оптимістично переоцінюють кількість вивченого.
Ми також надмірно впевнені у нашій “майбутній пам’яті”, коли намагаємось не забути зробити щось. Іноді це може коштувати нам грошей.
Цією вадою, приміром, успішно користуються різноманітні сервіси, пропонуючи клієнтам безкоштовну пробну підписку на обмежений період, після чого починають автоматично стягувати платіж з вашого рахунку.
Ми абсолютно впевнені, що не забудемо відписатися від сервісу, коли безкоштовна версія скінчиться, але швидко забуваємо це зробити.
6) У вас може бути цифрова амнезія
Повсюдність смартфонів здається величезним благом для нашої пам’яті. Лише подумайте, скільки різноманітних подій свого життя ви можете пригадати завдяки публікаціям у Facebook і Instagram.
Але соціальні мережі також мають властивість спотворювати наше уявлення про минулі події.
Однією з причин цього є явище, відоме як “забуття, спричинене пошуком”.
Вченим тепер відомо, що спогади стають”мінливими” та “крихкими”, коли ми навмисно притягуємо їх у свою свідомість, і вони також витісняють інші споріднені спогади. Іншими словами, згадуючи одну деталь події, ми можемо забути іншу супутню інформацію, про яку в теперішній момент не думаємо.
Приміром, вашу увагу привернула фотографія весілля в Facebook, і це може призвести до того, що інші події того дня забудуться.
З огляду на те, що всі ми намагаємося презентувати в соцмережах покращену версію свого життя, часто доволі далеку від правди, легко уявити, як сильно віртуальні події можуть спотворювати наші спогади.
“Дозволяючи соціальним медіа диктувати нам, які події нашого життя є важливішими, ми непомітно “стираємо” з пам’яті ті спогади, якими не стали б ділитися в соцмережах”, – зазначає Джулія Шоу.
“Водночас ми приділяємо більше уваги тим спогадам, які інтернет-спільнота вважає приємнішими і більш привабливими”,- пояснює фахівець.
“Таким чином деякі події нашого життя набувають більшого значення, ніж вони мали насправді і стають для нас більш пам’ятними”.
