Майже 56 тисяч українців Новий рік зустрічали не в родинному колі. Саме стільки осіб станом на 1 листопада 2018 року перебувало у місцях тимчасового позбавлення волі. З них тільки п’ять тисяч добре почуваються. Решта потребують медичної допомоги, якої у пенітенціарної служби нема, – стверджують експерти.
За інформацією на 27 липня 2018 року, одна тисяча ув’язнених та засуджених осіб знаходяться на лікуванні активної форми туберкульозу. Майже чотири тисячі мають ВІЛ-позитивний статус.
«Багато проблем маємо із закупівлею медикаментів для засуджених з туберкульозом, ВІЛ/СНІДом, гепатитом С. Цим нещасним людям купують ліки, що не рекомендовані для застосування Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Препаратів для лікування гепатиту С не вистачає, адже реальну кількість хворих ніхто не враховує», – інформує Владислав Денисенко, старший фахівець відділу адвокації благодійної організації «100 відсотків життя».
На думку експерта, проблеми із придбанням препаратів можна вирішити шляхом залучення представників неурядових організацій до формування технічного завдання на закупівлю.
Натомість, керівник громадської організації «Україна без тортур» Олександр Гатіятуллін вбачає іншу причину незадовільного лікування засуджених:
«Відсутність медичних працівників, тобто недоукомплектовані посади. Через це у медичних частинах не забезпечують цілодобове чергування медичного працівника, як приклад –Криворізька УВП№3 чи Пятихатська ВК №122. У цих установах робочий час медичної частини становить з 8.00 до 16.00. В Рівненському слідчому ізоляторі медики прийшли з закладів охорони здоров’я МОЗ України та не знають специфіки роботи в пенітенціарної системи. Окремий проблемний аспект це повільна передача медичних препаратів, товарів медичного призначення та інвентарю з балансу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів»,- зазначає аналітик.
До всього, у закладах обмеження волі повністю відсутня допомога наркозалежним, а такі потребують постійної замісної підтримувальної терапії.
Волинянин Дмитро Ш., має десять років досвіду перебування за гратами. Поруч з ним покарання відбували усі нездорові категорії громадян, перерахованих вище. Медична допомога таким зводилася до підтримки життєдіяльності організму, бо медики з наявного асортименту могли запропонувати тільки аспірин чи анальгін. Наркоманів «в зоні» не було. Тиждень ломки і люди позбувалися залежності на увесь термін ув’язнення.
«Не дай Бог тобі знадобляться антибіотики. Їх нема взагалі. Щодо хворих на гепатит, ВІЛ – таких забезпечували обов’язково. Благодійна допомога з Америки. Але ліки призначалися для підтримки організму, не для лікування. Хворі вмирали, смерть тільки відступала на якісь роки. Наркомани теж відмучувалися з тиждень, потім все проходило саме собою. Якщо не вживали, то одужували. Хоча, то вже як собі самі вирішували», – розповів Дмитро.
Нагадаємо, у 2019 році МОЗ виділив 40 гривень на діагностичні послуги і 80 доларів на лікування кожному пацієнту на рік.
