Євромайдан та Революція гідності дали поштовх цілому новому напрямку сучасного революційного мистецтва. Розписані каски, картини на брезентових наметах, музичні концерти, виставка робіт знаного українського художника-карикатуриста Олега Смаля – без цього важко уявити Майдан. А яким є життя каритатуриста після Майдану? Смаль розповідає про ту майданівську виставку та про роль мистецтва у часи політичних і суспільних зрушень:
– Я розмістив свою невеличку виставку наприкінці січня 2014 року на Хрещатику, між Майданом Незалежності та Європейською площею. Збирав роботи, пов’язані з політичним життям України та тематикою Євромайдану і Революції гідності. А 18 лютого 2014 року, коли підрозділи спецпризначення штурмували Майдан, мою виставку було знищено. Не залишилось жодної роботи – все було розтоптане і спалене.
– Що спонукало відновити виставку?
– Коли я ходив і збирав обпалені залишки своїх робіт, у голові думки ярились – а чи варто цю виставку відновлювати? Чи це комусь, крім мене, треба? Аж раптом до мене підійшли жінки, волонтерки, які на Майдані бачили протистояння, кров, смерті, і зі сльозами на очах почали мене вмовляти відновити виставку. «Ми сюди приходимо, бачимо ваші роботи і стає легше, ми трошки посміхаємось», – казали мені жінки. Таким чином, мені дали зрозуміти, що у такий складний, трагічний час карикатура – це ліки для людей, щоб вони не збожеволіли від того жаху, який пережили, ліки від посттравматичного синдрому.
– Як ви відновили роботи?
– Я їх всі відновлював по файлах, плюс нові роботи намалював. Виставка існувала на тому місці, поміж Майданом та Європейською площею, ще майже рік. Знаєте, Майдан був потужним осередком культури, адже, як писав один з журналісті, «культура – як озоновий шар», і цей «шар» тоненький такий. Але якщо його забрати, або знищити – то все, світ загине.
– Ваші роботи знані у багатьох куточках світу. А як ви сам їх оцінюєте?
– Думаю, я універсальний карикатурист, тобто, я малюю всіх. Вважаю, що якщо влада котрогось з політиків впаде, оскільки на цього політика намалювали карикатуру, – то що то за влада? Що то за політик? Наразі мої роботи мають попит, хоч я скоріше волонтер: сам собі художник, сам собі – журнал у мережі Facebook. Думаю, як би я видавав журнал друком, то це видання мало би багато читачів, його би підписували.Хотілось би перейти на звичайну побутову карикатуру, замість карикатури політичної, але поки що про це зарано говорити
