Вівторок, 18 Лютого, 2025
Авторське

«Київ незламний»: світова прем’єра відбулась у Києві. Що далі?

18 лютого у Домі «Майстер-Клас» глядачі уперше в світі змогли побачити документальний фільм «KIEV UNBROKEN / КИЇВ НЕЗЛАМНИЙ», та ще й режисерську версію. Саме приміщення не було дуже пристосовано до перегляду: рівна підлога, без підвищення, робила для глядачів із задніх рядів неможливим читати субтитри. Мабуть, організатори за замовчуванням виходили з того, що люди, котрі не володіють англійською на належному рівні, сядуть у перший ряд. Утім, це був далеко не єдиний підводний камінь прем’єри.

На подію не лише прийшли деякі учасники стрічки, а й приїхав продюсер Філ Стронгман. «Якось так повелося, що всі вважають, що поп-культура, культура молодих людей (особливо 60-70-80-90-их років) стосується лише розірваних джинсів, міні-спідниць та електрогітар, – сказав він. – Але насправді суттю цих рухів є свобода, прагнення волі». Після таких слів було логічно очікувати анонсований організаторами «повнометражний документальний фільм про Революцію гідності, митців, що брали в ній участь, її тривалий  вплив на  художників, фотографів, скульпторів, музикантів, кінооператорів та Східну Європу загалом… за участі митців із Києва, Дніпра та Харкова». Тим більше «фільм, знятий у традиційній манері поєднання кліпу, інтерв’ю та репортажу, виграє за рахунок інформативності і неприхованої симпатії автора до своїх героїв і до України загалом». Але виявилося, що стрічка має навіть не одне «але».

По-перше, із перших кадрів стає зрозуміло, що не випадково назва української столиці в назві фільму англійською пишеться саме як Kiev: російська мова (хоча часто з характерним «геканням») у стрічці впевнено домінує, створюючи враження маргінальності й факультативності всього власне українського. По-друге, незрозуміло, за яким принципом вибирали спікерів, бо рівень розуміння ситуації у них, м’яко кажучи, дуже різний. По-третє, так само виникають запитання до хронометражу їхніх розповідей – таке враження, що за гендерним принципом: на екрані мовці могли перебувати стільки ж часу, скільки й мовиці, і байдуже, які нісенітниці вони при цьому плетуть…

KYIV UNBROKEN – Nazgulya Shukaeva VIDEO… December 2016 – we'd heard Nazgulya's name a few times but we hadn't met her or seen her band in concert. Finally, on Christmas Day, artist extraordinaire Vladislava Buchko tells us that Nazgulya is playing live that night, at Dim Master Klass, and we really should see her. 'A gig on Xmas Day, seriously…?' I ask. But it seems it isn't Xmas here – that happens in January in Ukraine (…but 'next year December 25th will also become a holiday, so Ukraine will then have two Christmases…' Huh…?) Nazgulya's voice and her band are astounding that night, the finest modern jazz sound in Europe – but it's also so much more than that. Latin, avant garde, blues and shamanic singing all get added to the mix… A cover of John Lennon's War Is Over becomes incredibly poignant… I've just been given a 4K phone so I film some of it. After the gig Nazgulya greets me like an old friend, like we've met before. Can I use the video I've just shot? 'Yes', she says. Can I use some of her music in the film? 'Yes, naturally'. Can I interview her? 'Of course. Come to my lake, tomorrow…' My lake? Wow… And she really did have a lake… The interview that followed was as deep and as astounding as the gig. We were going to use some of the out-takes for alternative opening titles for the film's English version. We didn't, in the end, but this brief video fragment (see below) still survives… (Music by Nazgulya Sukaeva / Asia Tengri, copyright Nazgulya Sukaeva / Asia Tengri).

Gepostet von Phil Strongman am Montag, 28. Januar 2019

Важко сказати, «про що кіно». Про Революцію гідності? Начебто всі про неї так чи інакше говорять, але в тому-то й справа, що так чи інакше, бодай якоїсь цілісної цілісної картини тих подій від цих фрагментарних розповідей не постає. Про Київ п’ятирічної давності? Частина мовців там ніколи не була. Про українську молодіжну культуру, майданівську і постмайданівську? Начебто ближче, але в розкритті теми стільки зайвого і випадкового, що глядач просто тоне в цих несуттєвих деталях, марно силкуючись вловити сенс. Особливо якщо сам брав участь у Революції гідності – тоді «KIEV UNBROKEN / КИЇВ НЕЗЛАМНИЙ» узагалі виглядає як якась паралельна реальність.

Проте слід віддати належне: картинка в стрічці «смачна» в будь-який момент і часто змінюється – навіть під час інтерв’ю ракурс постійно змінюється. І взагалі в стрічці є багато окремих гарних і навіть пронизливих моментів. Просто загальне враження складається дуже дивне. Проте, можливо, зарубіжна аудиторія сприйме саме такий формат. І зацікавиться тим, що ж насправді відбулось/відбувається в Україні. Тому однозначно оцінити «KIEV UNBROKEN / КИЇВ НЕЗЛАМНИЙ» не вийде. Можливо, це зробить час.

Залишити відповідь