Остання неділя березня все ближче, політичний градус – все вище. «Нинішні вибори перетворили в порнографію. Половину кандидатів в дурку треба, а не в президенти! А вони все ломляться в президенти!»- обурювався днями в кулуарах Верховної Ради головний радикал країни Олег Ляшко. А глава МВС Арсен Аваков, коментуючи хід нинішньої виборчої кампанії, і зовсім не підбирає слів «… Кривий Ріг – на підході до мітингу одного з кандидатів зупинили громадянина з 10 (вдумайтеся!) літрами зеленки. Літрами !! З глузду з’їхали зовсім? Штаби політиків !? Адже це ви, які називають себе чесними і прекрасними – посилаєте бойовиків один на одного, платите за це брудні гроші .. Це не політика і не виборча кампанія – це бл * дство. Так ми не отримаємо адекватну владу, – ми отримаємо владу бл * дську, на новому витку ненависті, нездатну до творення, а здатну тільки до ненависті».
«Більш брудної і цинічною виборчої кампанії я не бачив, хоча в політиці з кінця 90-х. Штаби кандидатів воюють між собою настільки грубо і безжалісно, що складається враження, що після голосування 31 березня настане Армагедон », – зазначає нардеп, який в парламенті входить до складу однієї з коаліційних фракцій. Ми не дарма звернулися до цього парламентарія-cтарожила. У різні роки він представляв різні політичні сили, але його незмінною «фішкою» є одна з провідних ролей у виборчих штабах «своїх» кандидатів – під час президентських і парламентських марафонів. Поспілкувавшись «off record» з цим обізнаним у всіх виборчих хитросплетіннях нардепом, ми склали загальну картину усіляких спекулятивних прийомів, які використовують штаби практично всіх претендентів на головну посаду країни. Ну що ж, поїхали …
У 2019-му в політичному словнику з’явилося слово «сітка». Говорячи простою мовою, сітка – це спосіб скупки голосів виборців за допомогою створення розгалуженої мережі проплачених агітаторів, завдання яких за допомогою продуктових наборів або грошей «переконати» якомога більшу кількість людей проголосувати за потрібного кандидата.
У створенні багатомільйонних «сіток» мало не щодня звинувачують один одного штаби двох кандидатів-важковаговиків – Тимошенко і Порошенка. Представники Юлії Тимошенко звернулися днями в МВС із заявою на парламентарія від БПП Сергія Березенка, мовляв, він є організатором «сіток» по всій Україні на користь, ясна річ, чинного глави держави. У пропрезидентській фракції спочатку відреагували на цю новину досить нервово: представник президента в парламенті Ірина Луценко заявила, що поки Арсен Аваков не вибачиться перед депутатом Березенко (саме глава МВС оприлюднив новину про порушення кримінальної справи проти цього нардепа), фракція БПП не братиме участі в голосуваннях в Раді. Однак незабаром пристрасті вщухли – пропрезидентська парламентська команда не стала зривати пленарну роботу ВР, хоча Аваков перед Березенком так і не вибачився. Сам Березенко, ясна річ, усі звинувачення в порушеннях виборчого законодавства категорично заперечує.
Своєю чергою, співробітники СБУ та ДБР провели нещодавно обшуки у представників штабу Юлії Тимошенко в Запорізькій області і заявили про викриття «виборчої піраміди» під керівництвом нардепа від «Батьківщини» Руслана Богдана. «Реалізація проекту передбачала формування членами групи в виборчих округах піраміди у вигляді «керівник сектора – старший виборчої дільниці – десятники», які повинні були забезпечити необхідну, визначену кожному окремо, кількість голосів на користь конкретного кандидата на всіх виборчих дільницях країни», – заявив заступник голови СБУ Віктор Кононенко.
Повернімося, втім, до горезвісних «сіток», які стали головною «фішкою» на президентських виборах-2019. Сітку, як розповіло нам вищезгадане джерело з коаліційної фракції, можна побудувати з нуля, а можна купити вже готову. Її створюють за телефонними базами, базами Пенсійного фонду або через різні акції типу укладення договорів соціальної допомоги і т.п. Найчастіше «сітка» створюється з пенсіонерів та малозабезпечених українців, які мають право голосу. Ціна одного голосу на нинішніх виборах, за нашою інформацією, коливається в межах 500-1200 грн. (Тут діє індивідуальний підхід до кожного виборця). Але штаби топ-кандидатів все ж вважають за краще купувати вже готову «сітку», що залишилася з минулих виборів. Ціна питання – $ 10-30 тис., що для штабів кандидатів у президенти – крапля в виборчому фінансовому морі. Як нам стало відомо, в боротьбі за доступ до серйозних «сіток», які налічують 30 і більше тисяч чоловік, штаби кандидатів готові викласти і $ 100 тисяч.
Соціологія показує, що претенденти на вихід до другого туру йдуть буквально «ніс в ніс». Саме тому штаби кандидатів б’ються буквально за кожен голос і, щоб позбавити конкурентів козирів, навіть маючи в наявності свою «сітку», платять її власникам, щоб вони більше нікому її не продавали ні за яку ціну. Платять не мало – понад $ 150 тис.
Незважаючи на те, що «сітки» – один з ключових трендів нинішньої виборчої кампанії, на переконання деяких експертів, з якими ми поспілкувалися, ККД цієї технології може бути вкрай низьким, оскільки виборець став більш поінформованим і, охоче беручи гречку / гроші у одного кандидата, в результаті може проголосувати за іншого. А дієвої формули контролю апріорі не існує — не буде ж до кожного “сіточника” приставлений наглядач? Це фізично нереально.
Використання «мертвих душ» на виборах-2019 – менш розповсюджена технологія, хоча раніше це була досить важлива ланка в маніпулятивному ланцюжку. У списки масово вносилися неіснуючі в природі виборці, що внаслідок грало, якщо не вирішальну, то і далеко не останню роль в формуванні пост виборчої картини.
На сьогоднішній день, за офіційними даними, в Україні налічується близько 37 млн. виборців. Однак якщо відняти від цього числа жителів окупованих територій і заробітчан цифра виявиться набагато меншою. Але, щоб уникнути викриття у вирішальний виборчий момент, що може завдати нищівного репутаційного удару, штаби топових кандидатів не ризикують використовувати цю апробовану раніше технологію.
Існує неписане правило: неважливо, як голосують, важливо як рахують. У кожного з офіційно зареєстрованих 39-ти кандидатів є свої представники у всіх дільничних і окружних комісіях. Більше половини з кандидатського списка- це технічні або афілійовані лідерами виборчих перегонів кандидати, які банально продають своїх представників лідерам гонки. А у кого буде більшість представників у виборчкомах, той, ясна річ, і зможе впливати на підрахунок голосів.
На цих виборах важливу роль буде грати технологія Big Data, запозичена в США.
Йдеться про технології управління та аналізу дуже величезними масивами даних в соцмережах, які вже стають універсальним методом впливу на свідомість людини. Напевно всі, хто цікавиться політичними процесами в країні, чули про існування так званих порохоботів і юлеботів. У боротьбі з опонентами штаби лідерів виборчих перегонів не скупляться і масово скуповують армії людей, які «мочать» конкурентів і завуальовано, а часом і відкрито (приводячи реальні аргументи і факти) агітують за свого кандидата. Крім всіляких ботів технологія Big Data передбачає ретельний аналіз персональних даних про користувачів соцмереж, їх інтереси і політичні уподобання. В результаті формується загальний портрет великого числа людей, яких включають в спеціальні Facebook-групи підтримки того чи іншого кандидата. Але найчастіше соціальні мережі використовуються для більш примітивних цілей – вилити відро бруду на конкурентів. Розрахунок простий: негативна інформація апріорі більше сприймається, ніж «солодка».
На сьогодні штаби кандидатів-лідерів активно використовують вірусну технологію розміщення антирейтингу політика, коли створюються сумніви навколо кандидата шляхом публікації компромату на нього. Створюються цілі групи проти окремих кандидатів, деякі з яких налічують вже понад, увага, понад 400 тисяч передплатників.
Використання адмінресурсу – це одночасно козир провладних кандидатів в президенти і опозиційних. Перші «нагинають» бюджетників (учителів, лікарів, чиновників різних рангів), схиляючи їх до «правильного» голосування. Другі – нещадно критикують за це опонентів, постаючи в очах виборців скривдженими і приниженими. А українці, не секрет, люблять скривджених… Але. за нашою інформацією, особливістю нинішньої кампанії є те, що адмінресурс використовують і деякі топові кандидати, які сьогодні знаходяться за бортом влади. Яким чином? Наприклад, велика партія, яка має свого претендента в президенти платить (дуже щедро – від $ 5 тис.) завідувачу поліклініки або директору школи. А далі – справа техніки. Керівники бюджетних структур, натякаючи на можливе звільнення, схиляють підлеглих до «правильного» голосування. Ось і все – просто і ефективно.
На сьогоднішній день буквально всі кандидати, які, входять в першу десятку за рейтингами, використовують (хтось менше, хтось більше, не суть) всі перераховані вище технології. Чому? Як свідчить соціологія, розрив між топовими кандидатами дуже невеликий, тому вирішальними можуть стати навіть 2-3% різниці. Ці заповітні відсотки цілком можуть забезпечити «брудні» технології, про які ми предметно розповіли в даному матеріалі.
