4 квітня у Синьому залі столичного Будинку кіно відбувся прем’єрний показ документальної стрічки виробництва студії Real Stories Production (режисерка Ксенія Кравцова). Ми писали про попередні проекти цієї ініціативи – у стрічці «ПЖ» тема ув’язнених уже лунала, однак «Дорогою до в’язниці» ставить питання зовсім інакше.
Як зізналася режисерка після перегляду, спочатку стрічка планувалася як соціальна, завданням якої було розповісти про те, що таке етапи. Однак проект зажив своїм життям, і вийшла розповідь про людські долі. Стрічка розповідає про життя шістьох в’язнів. Вони діляться з глядачем своїми історіями, роздумами та сподіваннями. Прикметно, що всі вони, не змовляючись, вважають, що самі винні в тому, що опинилися за ґратами, тому що багато людей опинялися в становищі ще гіршому, однак не стали злодіями та вбивцями, а змогли влаштуватися в житті цілком нормально.
«Фільм також має правозахисну мету – не тільки показати порушення прав людини “по той бік колючого дроту”, а й підняти проблему необхідності підвищення стандартів утримання в’язнів, – вважають організатори. – Належні умови утримання у Європі сприяють кращій соціалізації в’язнів після відбування покарання, і це відповідно дає значно менший відсоток рецидивів порівняно з українською статистикою». Утім, під час обговорення глядачі з авторами прийшли до висновку, що справа в тому, що українське довічне ув’язнення – справді довічне, людина знає, що тут і помре. Найбільш жорстоким у ставленні до цих людей є навіть не те, що їм доводиться переживати на етапах, і не пострадянський побут у в’язницях, а те, що у них немає надії. Якщо у США, де людині можуть «впаяти» 300 років, уже при оголошенні вироку вказують, що за умови виконання низки вимог через 30 років можна буде переглянути вирок, то в Україні є лише можливість президентського помилування, і за всю історію цей механізм працював двічі.
Ксенія Кравцова вважає, що найбільш корисним перегляд цієї стрічки може стати для підлітків. Адже вони далеко не завжди усвідомлюють можливі наслідки своїх дій, як не усвідомлювали їх усі 6 героїв «Дорогою до в’язниці». Усвідомлення може коштувати дуже дорого, ніби говорять автори фільму.
Проте це не єдиний меседж стрічки. Тут Ксенії Кравцовій знову вдалося вийти за межі соціального на користь художнього. Тому «Дорогою до в’язниці» є фільмом, розрахованим на дуже широку аудиторію. Як складеться його майбутнє, поки що важко прогнозувати – адже щойно пройшла прем’єра. Та є всі підстави передбачати успіх на різноманітних фестивалях. У будь-якому разі стрічка вартісна. У цьому може переконатися кожен, хто її побачить.
Якщо побачить, звісно.
