Виступ Amirova Band із програмою «Yiddish Jazz»
Програма «Yiddish Jazz» у виконанні Amirova Band – це світові хіти у новому звучанні, пісні на їдиші, російській та українській мовах, музика першої половини ХХ століття та відомі шлягери останніх десятиліть.
Вокалістка Тетяна Амірова – одеситка та фіналістка шоу «Голос». Вона відома сильним голосом, багатим тембром та своїм вкладом у відродження єврейських традицій. У 2015 році Тетяна заснувала проект Yiddish Jazz. У проекті наживо звучить різноманітна музика зі всього світу, а також єврейський фольклор та етнічні пісні.
У складі колективу:
Тетяна Амірова – вокал
Борис Кузьменко – клавіші
Сергій Юзвік – ударні
Микола Кістеньов – контрабас
Михайло Остапенко – саксофон
Час: 20.00.
Місце: Caribbean Club (вул. Симона Петлюри, 4).
Вартість: 190 – 990 грн.
Відкриття виставки Едуарда Потапенкова «Тимчасові прояснення»
Хоч би чим займався художник, він усе одно вивчає буття та шукає істину. Нова серія картин Едуарда Потапенкова зображує передусім сутінки, сутінки як пограничний стан між світлом та темрявою, пограничний стан, який німецький філософ Карл Ясперс назвав Grenzsituation.
Але у роботах Едуарда це не психічний стан особистості, а скоріше діагноз усьому суспільству, що заплуталося між реальністю, що все більше ускладнюється, та віртуальними симулякрами, що так активно втручаються в наше повсякденне існування.
В результаті людство дедалі більше впадає в стан нестабільності самоусвідомлення, відчуття порожнечі, стає схильним до імпульсивних, часто саморуйнівних вчинків. Людство все більше занурюється в ілюзорну Матрицю цифрового шуму і тільки де-по-де трапляються тимчасові просвітлення, що дарують надію на вихід із цього пустого лункового лабіринту до світла нових глобальних сенсів.
Про цю гру світла й тіні в сутінках буття написані нові роботи Едуарда Потапенкова.
Час: 19.00.
Місце: Karas Gallery (Андріївський узвіз, 22а).
Вартість: вхід безкоштовний.
Концерт Ольги Чубаревої «Романс про кохання»
Ольга Чубарева – народна артистка України, оперна співачка, піаністка, професорка, лауреатка десятків міжнародних конкурсів. Є виконавицею й авторкою, продюсеркою і режисеркою міжнародного арт-проекту «LADY OPERA».
Завжди непередбачувана, кожен її вихід на сцену – це нова вистава з особливою драматургією та стосунками з публікою. Звуки гітари, акустична зала, голос артистки створять інтимну та романтичну атмосферу, в якій і має звучати романс. Інструментальний супровід – квартет гітаристів «Київ», лауреат фестивалю «Гітара світу» (Франція)
Час: 19.00.
Місце: Міжнародний центр культури і мистецтв. Кругла зала (алея Героїв Небесної Сотні, 1).
Вартість: 300 – 400 грн.
Лекція Тетяни Жмурко «Наївна (не)свобода»
Четверта лекція курсу буде присвячена феномену «наївного» мистецтва XX cтоліття загалом, і зокрема доробку Катерини Білокур та Марії Приймаченко. Творчість цих яскравих художниць формувалася у складний історичний період, що ламав особистості. На перший погляд, роботи Білокур та Приймаченко найменше були вбудовані у радянську ідеологічну систему та залишалися острівком «чистого мистецтва». Однак у безкінечних квітах та олюднених звірах криється зовсім не наївне ставлення до світу, а людська, жіноча травма та глибоке переживання дійсності.
В межах курсу «Жінки в мистецтві» освітньої програми «Академія о сьомій» учасниці Дослідницької платформи PinchukАrtСentre представлять результати дослідження творчого доробку українських художниць із початку ХХ століття до сьогодні. Курс приурочено до виходу книжки «Чому в українському мистецтві є великі художниці».
Тетяна Жмурко – мистецтвознавиця, старша наукова співробітниця відділу XX – XXI ст. Національного художнього музею України, учасниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.
Час: 19.00.
Місце: PinchukArtCentre (вул. Велика Васильківська, 1-3 / вул. Басейна, 2), 6 поверх.
Вартість: вхід вільний, реєстрація.
Концерт «Весняні солоспіви»
Українське радіо та RadioFolk_UA представляють програму «Весняні солоспіви». Прозвучать найкращі зразки вокальної та інструментальної музики вітчизняних і зарубіжних композиторів, а також українські народні пісні у сучасних оригінальних обробках.
Академічний оркестр народної та популярної музики Українського радіо (диригент Михайло Пікульський), вокальне тріо Національного академічного заслуженого народного хору ім. Г. Верьовки у складі заслужених артисток України Тетяни Пирогової, Тетяни Прядко та Оксани Ільченко,
Великий дитячий хор Українського радіо (диригент Галина Трофімова), солістки Національної опери України, народна артистка України Лілія Гревцова та лауреатка міжнародних конкурсів Ірина Петрова; соліст Київського Національного академічного театру оперети Олександр Чувпило, Андрій Семеляк (баян) подарують слухачам незабутні враження та весняний настрій!
У програмі:
Е. Каніо, «Закоханий солдат»
Дж. Верді, «Болеро Єлени» з опери «Сицилійська вечірня»
В. К’яра, «Іспанське болеро»
Ж. Оффенбах, «Баркарола» з опери «Казки Гофмана»
Ю. Шевченко, батярська пісня «Бувай ми здорова»
М. Різоль, «Свято на Молдаванці»
М. Різоль, «Чардаш»
Ж. Колодуб, «Пісня про Віденський ліс» (австрійська народна пісня)
Я. Степовий, «Утоптала стежечку»
Д. Бонковський, сл. К. Думитрашка «Чорнії брови, карії очі»
Є. Адамцевич, обр. В. Гуцала, «Запорізький марш»
М. Кропивницький, «Соловейко»
В. Попадюк, «Українська фантазія»
Українські народні пісні
Час: 19.00.
Місце: Будинок Звукозапису Українського Радіо (вул. Л. Первомайського, 5б).
Вартість: 70 – 150 грн.
Відкриття виставки «Герілья»
Чим є революція сьогодні, у часи, коли Жан Бодрійяр, Ролан Барт, Жак Лакан тощо замінили в секуляризованому світі апостолів? Революція – це симулякр. Її «не буває». Натомість у суспільстві вже навіть не «спектаклю», а постправди, як і завжди, діє міська герілья. Не розрізняючи, що саме писав про перманентні революції Троцький, а що – команданте Че, вона, як повелося, збирається у малі загони. Наша герілья знає: «не завжди потрібно чекати, поки дозріють всі умови для революції: повстанський центр може сам їх створити» (Ернесто Че Гевара, «Партизанська війна»). Мета міських партизанів також не змінилася: перетворювати світ на кращий. «Обов’язок революціонера – в тому, аби робити революцію будь-що» (К. Марігелла).
Але як можна вплинути на реальність-симулякр? Як створювати революції без революцій? Яким чином поліпшити життя, не вдаючися до експроприацій символічних цінностей, не грабуючи і не вбиваючи, як «політичні» революціонери? Спосіб перевірено всією історією людства. Тільки за допомогою символічної, а не залізної, зброї, «твердої криці». Всі члени нашої «вогняної групи» – а це фотохудожники Сергій Кадулін і VarrIng, живописець Валентина Засуцька, в якості зброї обрали візуальне мистецтво. Саме воно, замість літератури – це мова ХХ століття.
Повсякденному погляду на світ Сергій Кадулін протиставляє медитативні фото природи. «Природа, що нас оточує, – це приклад для людей, адже ми нерозривно з нею пов’язані, і всі вийшли з цього джерела. У неї революції (глобальні катаклізми) трапляються дуже рідко, а більшість змін – малі за масштабом. Але це не заважає природі успішно саморегулюватися, знаходити баланс і можливості для розвитку, нехай не без елементів боротьби», – впевнений Кадулін.
Лейтмотив творчості фотохудожника, який працює під псевдонімом VarrIng – «археологія часу». Митець демонструє своє відношення до заданої теми організаторами KAW-19 через дослідження зруйнованих, колись прекрасних та символічних будівель. Усередині цих будівель, на стінах він знаходить залишки комуністичних лозунгів, які є знаками змагань, що пронизували все буття соціалізму. Але символи поряд із ними, доля їхніх власників нагадують нам про ціну «солодких» обіцянок комуністів. На світлинах, що відносяться до періоду Революції Гідності, він вміло розставляє акценти, що вказують на відношення учасників Євромайдану до «совкових» ідей буття та постаті самого «вождя» комунізму. «Натюрморт з Майдану» власноруч зібраний автором, концентрує в собі знаки, які демонструють прагнення, шлях та ціну, яку заплатили протестувальники за відмову повертатись до соціалістичного табору. В Українському Домі він знаходить скинутого з постаменту, засудженого та страченого «великого вождя» як знак остаточної відмови «нової генерації» українців від радянської ідеології. Своїми унікальними світлинами, автор майстерно підкреслив, що залишив нам час соціалістичних змагань. «Процеси перетворень у суспільстві не мають бути змаганням. Тому не має бути нових жертв та перемог. Але які відбудуться нові події та зміни, залежить від нашої участі у діалозі між суспільними групами та соціальними надбудовами», – так коментує свої фотороботи VarrIng.
Валентина Засуцька відома своїм умінням бачити позитив у кожній людині без винятку. Але цей разу художниця здивувала абсолютно новим вигляд на людство. Героїні її нового портретного циклу «Дрони» – це точно не героїні глянцю. Дівчата-Термінатори. Дівчата з вдачею військових дронів. Дівчата – втілення одразу і «Bella ciao», коли гімн італійського Опору співає Ману Чао – і ліричної англомовної балади Аніти Лейн про те, як «Oh Partisan, take me from this place, because I feel I’m dying here». «Не буває одиноких, безпритульних Дронів: у кожного є господар. Вони потрібні нам для гри? Ми хочемо, аби вони були нашим зором? Нашою зброєю? Чи нашою мрією літати і дивитися з висоти пташиного польоту?.. Це змагання з самим собою – або ж людини з іншою людиною? Хто швидше, хто вище, хто сильніший, завдяки їм, Дронам?..»
Завданням справжнього герільеро сам Че Гевара вважав не просто боротьбу за те, аби світ змінювався на краще. Водночас партизан має змінюватися сам. Наша «вогнева група» це зробила. Приєднуйтесь. O partigiano portami via. O bella ciao, bella ciao, bella ciao ciao ciao …
Куратор: Браїловський Георгій
Художники: Кадулін Сергій, VarrIng (Ігор Бабій), Валентина Засуцька
Час: 18.00.
Місце: Spivakovska ART:EGO gallery (вул. Саксаганського, 59б).
Вартість: вхід вільний.
