Нобелівську премію з літератури за 2018 рік отримала Ольга Токарчук – польська письменниця з українським корінням.
Нобелівський комітет відзначив “уяву оповідачки, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя (йдеться про уявні кордони. – Ред.)”
Авторку також назвали “провідним польським прозаїком свого покоління”.
“Токарчук ніколи не розглядає реальність як щось стабільне чи вічне. Вона конструює свої романи в напрузі між культурними протилежностями; природа проти культури, розум проти божевілля, чоловік проти жінки, дім проти відчуження”, – йдеться в рішенні Нобелівського комітету.
Пані Токарчук добре відома українським книголюбам.
Українською перекладені її книжки “Бігуни”, “Правік та інші часи”, “Мандрівка людей книги”, “Гра на багатьох барабанчиках”, “Останні історії”, “Веди свій плуг понад кістками мертвих”.
BBC News Україна розпитала про пані Токарчук Остапа Сливинського, який переклав “Бігунів”, а зараз працює над перекладом “Книг Якова”.
“Плідна, актуальна, непередбачувана”
“Вона дуже плідна авторка, весь час шукає нових тем, практично неможливо передбачити, про що, якою буде її наступна книжка”, – розповідає пан Сливинський.
За його словами, письменниця є однією з найвідоміших польських авторок в Україні і зачіпає дуже багато важливих тем.
“Роман “Бігуни”, за який вона отримала Букера, – про сучасних волоцюг, постійних мігрантів, які постійно перебувають в пошуку якоїсь зміни, якогось місця для себе, того, що вони могли б назвати домом. Але насправді – це вічна нескінченна дорога, це метафора глобальних кочовиків, якими, по суті, є ми всі”, – зазначає перекладач.
“Її герої – це люди, які однією ногою стоять у нашому звичайному світі, до якого ми всі звикли, а іншою – у світі фантазій, ностальгії, прихованих бажань”, – додає він.
Герої Ольги Токарчук – це часто диваки, маргінали, наділені якимись незвичайними здібностями.
“Наприклад, в романі “Е.Е” головна героїня – дівчинка з німецької родини у Вроцлаві, яка наділена паранормальними здібностями. Вона отримує бонуси завдяки цьому, але й страждає через це”, – розповідає Остап Сливинський.
Дуже часто герої письменниці роблять незрозумілі вчинки, перетинають межу, яка так довго існувала між їхнім сьогоденням і бажаним майбутнім.
“Серед її героїв є родина, яка їде відпочивати в Хорватію, і під час відпочинку дружина кудись вирушає і не повертається. Подружжя розпадається, бо багато років тамувалося взаємне невдоволення”, – розповідає пан Сливинський.
“Або капітан порому, який з’єднує два береги в Північній Європі, який усе життя мріяв бути капітаном дальнього плавання. Одного разу він просто відчалює і замість того, щоб іти до протилежного берега, разом із пасажирами пливе у відкрите море”, – додає перекладач.
Які книжки Токарчук варто прочитати насамперед
Пан Сливинський найбільше радить українському читачеві такі книжки Токарчук як “Правік та інші часи”, “Бігуни” та “Книги Якова”. Останню він зараз перекладає українською.
“Її найфундаментальніший роман “Правік та інші часи” – про уявне, міфічне село в центральній Польщі, яке є космосом. Воно в собі концентрує всі радощі, біди та лиха нашого часу”, – розповідає пан Сливинський.
“Бігуни” у 2018 році принесли авторці Міжнародну букерівську премію.
А “Книги Якова” – це перший історичний роман Ольги Токарчук, який може бути особливо цікавий українцям, бо дія відбувається на Поділлі та Галичині XVIII століття.
“Цей роман стосується тієї частини нашої історії, яка нам дуже мало відома. Це історія юдаїзму в Україні та юдаїстичних єресей. Для багатьох українських читачів це буде абсолютне відкриття”, – каже перекладач.
“Вона дуже любить Україну і часто тут буває”
Пані Токарчук часто відвідує літературні заходи в Україні: “Книжковий Арсенал”, “Букфорум”, фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі, розповідає Остап Сливинський.
“Вона дуже любить Україну, завжди відгукується про Україну з надзвичайною теплотою і цікавиться, що в Україні перекладають і читають з її романів”, – каже він.
За його словами, під час написання роману “Книги Якова” письменниця часто приїздила до Західної України для авторського дослідження, відвідувала Бузьк, Рогатин.
Водночас вона рідко розповідає про минуле своєї родини.
“У неї є українське коріння, але вона практично не розповідає деталей. Каже, що одна гілка її родини походить з надсянських українців зі східної Польщі, але народилася вона вже в Західній Польщі”, – каже перекладач.
Остап Сливинський каже, що Нобелівська премія пані Токарчук стала для нього несподіванкою.
“Я дуже радію її перемозі. Нещодавно вона отримала Букера, а у світі літератури дуже рідко трапляється, коли один й той самий автор чи авторка отримують дві найсерйозніші літературні нагороди”, – пояснює він.
Пані Токарчук стала п’ятим польським лауреатом в історії літературного Нобеля.
Раніше цю премію отримували письменники Генрік Сенкевич (1905) та Владислав Реймонт (1924), поети Чеслав Мілош (1980) та Віслава Шимборська (1996).
