Крістін Кілер було лише 19, коли вона опинилася в центрі секс-скандалу, що призвів до відставки уряду Великої Британії.
Серіал, який нещодавно зняла ВВС, вперше розповідає цю історію з фокусом саме на особистості Кілер.
Справа Проф’юмо, в якій фігурували секс, аристократія і шпигунство, була настільки ідеально скандальною, що вона не втратила яскравості для британської політики і зараз.
Цю історію часто називають прелюдією до свінгерських “шестидесятих”. Це розповідь про сексуальну розкутість, всі учасники якої були покарані.
Йшов 1961 рік. 19-річна модель Крістін Кілер спала з двома чоловіками – 46-річним Джоном Проф’юмо, який займав пост міністра оборони, і 31-річним шпигуном Євгеном Івановим, який працював помічником військово-морського аташе посольства СРСР у Великій Британії.
З чоловіками Крістін познайомив її друг Стівен Уорд. Він працював остеопатом, писав картини і знався з аристократами.
Коли про все стало відомо, Проф’юмо пішов у відставку, Кілер опинилася у в’язниці за неправдиві свідчення, а Уорд наклав на себе руки. За рік пішов у відставку весь уряд Гарольда Макміллана. Справа Проф’юмо прискорило його падіння.
Ця історія лягла в основу серіалу ВВС “Суд над Крістін Кілер”, сценарій до якого написала Аманда Коу. Роль Кілер зіграла актриса Софі Куксон, образ Проф’юмо втілив Бен Майлз, а роль Уорда виконав Джеймс Нортон.
Якщо у фільмі 1989 року “Скандал” режисера Майкла Кейтона-Джонса в центрі оповідання був Стівен Уорд, якого зіграв Джон Херт, то в серіалі головний акцент зробили на саму Кілер.
“Розповідь про ті події ніколи не велася вустами жінки, яка опинилася в центрі скандалу”, – розповіла Аманда Коу.
Ким була Кілер?
На перший погляд, вона була втіленням кількох типажів, і цим вона, безумовно, була приваблива. Можна проєктувати що завгодно на типаж, який, за словами Коу, зазвичай зображується “сиреною з мертвими очима”.
Британський прем’єр Гарольд Макміллан називав її “вуличною дівкою”, а для Уорда вона завжди була “маленькою”. Уорду хотілося бачити її такою, а Макміллан просто був неправий.
Крістін Кілер померла у 2017 році, і вона ніколи не була повією.
Вона була цікавою і багатогранною людиною — жінкою, якій подобалося займатися сексом в епоху, коли це було не дуже властиво вихованим дівчатам, або ж вони це приховували.
Тому Кілер перетворилася на невдалий символ обіцяного сексу в часи, коли вся британська нація придушувала свої бажання. Термін “повія” – це лише образа з вуст винуватця.
Пізніше для тих, кому вся ця історія була цікавою, Кілер перетворилася на об’єкт жалю. Її час від часу фотографували для таблоїдів. Вона спробувала заробити на скандалі, але безуспішно. Її знаменита краса зів’яла, а разом з нею пішла у небуття і без того невелика значущість цієї постаті.
Кілер народилася в лондонському передмісті Аксбрідж в бідній родині, яка не знала радощів. Її будинком були два перероблених залізничні вагони. Її батько пішов з сім’ї під час Другої світової війни. Дівчинку ледь не забрали у матері, коли з’ясувалося, що дитина недоїдає.
Кілер володіла даром краси, і через це чоловіки використовували її. У своїх мемуарах “Секрети і брехня” вона розповіла, що вітчим зґвалтував її, коли їй було 12 років, і запропонував дівчинці втекти з ним, тому що він не любив її матір.
Коли Кілер підробляла, доглядаючи за чужими дітьми, вона також ставала жертвою насильства їхніх батьків.
Вона кинула школу в 15 років, не отримавши атестата, і незабаром завагітніла від американського військового. Мабуть, вона намагалася перервати вагітність самостійно, але безуспішно, і дитина померла через шість днів після народження.
У 1950-х суспільство не мало співчуття до дівчат, які опинилися у таких обставинах.
Кілер втекла до Лондона і стала танцівницею у кабаре в Сохо. Вона танцювала топлес і отримувала вісім з половиною фунтів на тиждень. Там вона познайомилася зі Стівеном Уордом.
Можна припустити, що вона була травмована жорстоким дитинством, насильством, яке пережила, і втратою дитини.
Уорд був представником богеми – його батько служив священник у місті Торкі, – і йому подобалося проводити час з аристократами. Подобалося Уорду і спілкуватися з простими дівчатами з робітничого класу, на зразок Кілер. Вона стала однією з його протеже.
Хоча у них і не було сексу, він брав Крістін на оргії і допомагав їй потрапити у ліжко до чоловіків, які могли допомогти йому піднятися соціальною драбиною. Вона стала його живою іграшкою.
У серіалі Джеймс Нортон своєю м’якою, збентеженою грою показав Уорда вразливою людиною, яка шукає своє “я”. Можливо, це певним чином об’єднало Уорда і Кілер.
Лорд Астор, що спав з подругою Кілер Менді Райс-Девіс, здавав Уорду в оренду котедж, розташований на території його маєтку в Клівдені.
Саме там у липнi 1961 року Кілер зустріла барона Проф’юмо, коли купалася голяка в басейні. Проф’юмо був одружений на актрисі Валері Хобсон.
Кілер пізніше розповідала, що він бігав за нею і намагався зірвати з неї рушник. У них виник зв’язок, яка тривав кілька місяців.
Навіщо вона на це пішла?
Ймовірно, після всього, що сталося з нею в дитинстві – розчарування і зрад, — їй хотілося догоджати чоловікам, і особливо Уорду, тому що він її помітив і, здавалося, обожнював свою “маленьку”.
Найпростіше було сказати “так” і робити те, про що вони просили. А це все, що їм було потрібно.
Із показів Кілер про Проф’юмо можна зрозуміти, що їй було приємно відчувати ніжність чоловіків: “Мені сподобалося, — описувала вона свій сексуальний досвід. – Він був добрим і люблячим”.
Але не всі були добрими і люблячими. Кілер зійшлася з джазовим музикантом з Ямайки Алоісіусом “Щасливчиком” Гордоном. Він її ґвалтував і утримував проти волі.
Через ці стосунки стало відомо про зв’язки з Проф’юмо. У підсумку Кілер опинилась за ґратами. На момент, коли Гордон отримав травму в бійці з іншим її коханцем Джонні Еджкомбом, їхні стосунки вже припинилися.
У грудні 1962 року Еджкомб вистежив, як Кілер прийшла до квартири Уорда в центрі Лондона, і кілька разів вистрілив у вхідні двері. Приїхала поліція, встигла туди і преса. Це і дало старт скандалу, пов’язаного з відносинами Кілер і Проф’юмо.
За два роки до цього у Великій Британії розкрили шпигунську мережу. П’ятьох людей звинуватили у передачі секретів до СРСР.
Преса не могла обійти стороною історію про шпигунство (Кілер спала з радянським шпигуном), сексом, аристократією і міжрасовими зв’язками – Еджкомб і Гордон були вихідцями з Карибських островів.
Кілер відчувала гнів і через недосвідченість продала свою історію газетам, ставши одночасно і знаменитістю, і лиходійкою.
Гордона затримали, звинувативши у нападі, але, коли Кілер відкликала свою заяву, її визнали винною у неправдивих свідченнях.
Уорда звинуватили в тому, що він наживався на звідництві.
Насправді Кілер і її подруга Райс-Девіс, які жили у квартирі Уорда, лише допомагали оплачувати телефонні рахунки і віддавали Уорду гроші, взяті у нього в борг.
Але Скотленд-Ярду дали вказівку зайнятися Уордом, і він був змушений підкоритися. У 2017 році прохання про перегляд його вироку не задовольнили, а офіційні документи засекретили до 2046 року.
Скандал мав ефект бомби. Дісталося всім, крім друзів-аристократів Уорда, які швидко і, що варто було передбачити, відвернулися від нього.
Ближче до кінця судових слухань Уорд випив занадто велику дозу антидепресантів і помер через три дні.
Проф’юмо пішов з уряду, коли стало відомо, що він збрехав Палаті громад про свій зв’язок з Кілер. До кінця свого життя він займався волонтерською роботою у благодійній організації Toynbee Hall.
1975 році Єлизавета II нагородила його орденом Британської імперії, що стало сигналом про готовність суспільства пробачити його. Маргарет Тетчер запросила його на святкування свого 70-річчя, де його місце було поруч з королевою.
Лорд Лонгфорд якось сказав, що відчуває більше поваги до Проф’юмо, ніж до будь-кого з людей, яких він колись зустрічав. Тобто його представляли жертвою Кілер. Некрологи, які публікували після смерті Проф’юмо у 2006 році, містили багато схвальних відгуків до нього.
Проте ненависть до жінок у ті часи була сильною. У Кілер шансів на спокуту не було. Хоча, можливо, зараз, завдяки історії, яку розповідає Аманда Коу, пам’ять про Крістін Кілер вдасться очистити від ярликів і штампів, і замість них ми нарешті побачимо людину з усією складністю її натури.
Скандали переслідували Кілер все життя, особливо після того, як її сексуальне життя стало частиною культурного надбання країни. Її портрет, виконаний Уордом, є в експозиції Національної портретної галереї.
Крістін Кілер не отримала належної освіти, але її не можна назвати дурною. Якось вона сказала: “Я взяла на себе гріхи всіх людей, по суті, цілого покоління”.
Схоже, так воно і є.
Тому радісно, що Аманда Коу у своїй детальній історії олюднює Кілер – юну дівчину, яка безтурботно йшла по життю і робила помилки, за які вона заплатила занадто високу ціну.
Коу не обмежує розповідь про свою героїню 1963 роком, коли її ім’я зганьбили. У тому ж році Кілер позувала для знаменитого фотопортрета на стільці, який став символом того часу.
На фото – оголена Кілер сидить на стільці, який стоїть спинкою до камери. Як розповідає Аманда Коу, у своїх пізніших інтерв’ю Кілер наполягала, що відмовлялася позувати оголеною, насправді під час зйомки на ній були трусики, які вона підтягла так, щоб вони не потрапили до кадру.
Коу стверджує, що “оголена Кілер” – це лише черговий міф і ще один приклад того, як її бачили, а не якою вона була.
В останній сцені серіал “Суд над Крістін Кілер” немов дивиться у майбутнє з 1963 року: головна героїня, піднявши руки і закривши очі, танцює у своїх мріях.
