Серед біблійних персонажів різдвяного вертепу каталонці ставлять маленького чоловічка зі спущеними штанами, який справляє велику нужду прямо посеред священної сцени. Що все це означає?
Каталонський різдвяний вертеп pessebre містить усіх традиційних героїв. Марія і Йосип захоплено дивляться на немовля Ісуса, який спить у своїх яслах. Поруч – воли, які неголосно мукають, і декілька пастухів.
Але придивіться уважніше – серед класичних біблійних персонажів заховався маленький чоловічок. Він спустив свої штани і робить неподобну справу прямо посеред священної сцени.
“Каганер”, буквально “той, хто справляє велику нужду”, є неодмінним атрибутом Різдва у північно-східному регіоні Іспанії.
Класична фігурка зображує селянина в чорних штанях, білій сорочці та червоному каталанському капелюсі – барретіні. Іноді він може курити люльку і читати газету.
“Це кумедна нотка в сюжеті, який має бути дуже серйозним, у Різдві Христовому”, – пояснює зі сміхом колекціонер каганерів 53-річний Марк-Ігнасі Коррал із Барселони.
Ці статуетки такі популярні, що навіть мають власне Товариство друзів каганера (L’associació Amics del Caganer).
Коррал пишається тим, що є його членом. Товариство, засноване 1990 року, сьогодні налічує близько 70 членів, які зустрічаються двічі на рік. Дехто приїжджає сюди навіть із Мексики.
Традиційно каганерів виготовляються з глини, обпалюють у печі за температури понад 1000°С і розфарбовують вручну.
З розвитком індустрії виникло розмаїття як зовнішнього вигляду фігурок, так матеріалів, з яких їх виробляють.
“У моїй колекції є каганери з мила і шоколаду, останніх звичайно з’їдають”, – розповідає Коррал, на полицях у якого причаїлися понад дві сотні чоловічків.
“У мене є скляні фігурки… І я також каганерів, зроблених із капсул Nespresso”.
Каганери тісно пов’язані з місцевим фольклором, і тому точно простежити їхнє походження складно.
Вочевидь, вони виникли десь наприкінці XVII або початку XVIII століття і походять від каталонського та загалом європейського барокового мистецтва, яке зосереджується на реалізмі.
Автори дослідження “Каганер” Жорді Арруга і Жозеп Манья пишуть: “Це були часи реалізму, доведеного до крайнощів, мистецтво описувало місцевий побут і звичаїв. Темами художніх творів була праця і домашнє життя”.
Одним з таких реалістичних героїв і став каганер.
Причина його популярності і переходу з покоління у покоління – також зрозуміла. Дефекацію завжди пов’язували з позитивними ідеями, як-от удача, процвітання та й просто міцне здоров’я.
“Екскременти – це добриво, а значить врожай, процвітання та гроші, так принаймні вважають антропологи”, – зазначає історик Енрік Уселай-Да Каль, почесний професор Університету Пумпеу Фабри в Барселоні.
“Кажуть, якщо в колиску не покласти каганера, може не пощастити”, – додає Марк Алос Пла.
Його родина є найбільшим виробником цих різдвяних фігурок у світі, які вони продають через сайт caganer.com. Цього року вони очікують, що продажі перевищать 30 тисяч.
Каталонці не вважають фігурки каганерів непристойними чи вульгарними, адже це цілком природний процес.
Утім, це не єдина хуліганська традиція Каталонії.
Кага Тіо, тобто “колода, що справляє нужду” або “різдвяна колода” є ще одним різдвяним символом Каталонії.
У День непорочного зачаття 8 грудня сім’ї починають “годувати” колоду відходами їжі. Її накривають ковдрою, щоб вона не змерзла, і тримають так до самого Святвечора чи Різдва.
На Різдво, коли колода вже досить поїла, діти починають бити її палицями і співати пісню, спонукаючи колоду “випорожнитися” різдвяними подарунками.
Але спочатку діти йдуть в іншу кімнату і моляться, щоби колода принесла їм подарунки. А їхні батьки тим часом підкладають під ковдру до колоди невеличкі подаруночки і солодощі.
“Годування колоди – це досить стара різдвяна традиція, поширена в усій середньовічній Європі, від Скандинавії до Західного Середземномор’я. Вона тривала аж до Другої світової війни”, – пояснює професор Уселай-Да Каль.
Але чому традиції, які в інших частинах світу можуть здатися нечемними та навіть образливими, так подобаються каталонцям?
“Мені подобається, що ця традиція порушує правила, та й сама фігурка здається мені симпатичною”, – пояснює Коррал.
У цьому є “щось провокативне, бунтарське і водночас кумедне”, вважає Уселай-Да Каль.
Тема дефекації, однак, популярна у каталонців не лише на Різдво, нею просочена вся культура півночі Іспанії – від мови до мистецтва.
“Вона чудово вписується в каталонське (та й іспанське) прагнення до рівності. Справляють нужду геть усі, яку важливу посаду вони б не обіймали”, – каже Уселай-Да Каль.
У каталонській мові чимало висловів, пов’язаних із темою фекалій.
Якщо про близьких друзів українською кажуть “нерозлийвода”, а іспанською como uña y carne, тобто нерозлучні “як ніготь і плоть”, то каталонці називають їх cul i merdaбуквально “заднє місце та екскременти”.
“Панує думка, що фекальними метафорами сповнені саме германські мови, тоді як романські більше підкреслюють чоловічу силу. Але іспанські і насамперед каталонські звичаї це рішуче спростовують”, – зазначає Уселай-Да Каль.
Тема дефекації існує в каталонському мистецтві і літературі сотні років.
Нужду справляють усі, незалежно від статусу в суспільстві
У книжці “Барселона”, присвяченій історії, мистецтву та культурі Каталонії, мистецтвознавець Роберт Хьюз пише, що фігура каганера “впевнено входить у мистецтво ХХ століття” завдяки творчості Жоана Міро.
Придивіться уважніше до картини Міро “Ферма” 1921-1922 років. Маленька дитина присіла напочіпки біля матері, яка пере білизну.
Цей хлопчик – “ніхто інший, як різдвяний каганер із дитинства Міро. А, можливо, це й сам Міро, майбутній художник, який напише “Чоловіка та жінку перед купою екскрементів” (1935).
Як пояснює Хьюз, сороміцький гумор міцно закріплений в каталонській народній традиції: як у фольклорних піснях та віршах, так і в освіченій поезії.
Він згадує, зокрема Versos Bruts (вульгарну поезію) XIII століття, в якій, наприклад, є історія про “сто шляхетних панн, які вирушили на човні в море, а коли їх захопив штиль, повернулися до берега, разом випускаючи гази у вітрила човна”.
Можна припустити, що єдина сфера каталонської культури, якої не торкається тема екскрементів, – це їжа. Але ви помиляєтесь.
Зазирніть у будь-яку каталонську пекарню і ви побачите випічку із геть неапетитною назвою pet de monja, тобто “гази монахині”.
Навіть політиці не вдалося уникнути теми туалетного гумору. Хітом серед каганерів в останні роки стала тема боротьби регіону за незалежність.
Фаворитом був колишній голова Каталонії Карлес Пучдемон, який наразі перебуває у вигнанні.
А в 2017 році були повністю розпродані каганери у вигляді діснеївського курчати Твіті Пая (коли іспанський уряд вислав до Каталонії додаткові загони поліції для контролю за референдумом 2017 року, вони прибули на кораблі з гігантським зображенням Твіті Пая).
Хітом продаж цього року стали каганери у вигляді жовтої стрічки, що символізують солідарність з ув’язненими лідерами незалежної Каталонії.
“Це відображення того, що відбувається, – каже Коррал. – Каганер, таким чином, перетворюється на спосіб зберегти пам’ять про історичні події. Це реальність. Каталонії має своїх політв’язнів”.
Каганери поступово завойовують світ. Їх дедалі частіше можна побачити на різдвяних ярмарках Португалії та Італії, а також далеко за межами Середземноморської культури.
“У товаристві прихильників каганерів є представники з Італії, Німеччини, Японії і США – це дійсно міжнародна спільнота”, – каже Коррал.
Насправді, близько половини продажів за кордон з сайту caganer.com ідуть до США. А найпопулярніші фігурки – Барак Обама та Хілларі Клінтон.
На думку Алоса Пла, цього року будуть добре продаватися Дональд Трамп і Девід Боуї.
Не має значення, якого каганера ви вирішите подарувати друзям, фігурку того, хто їм подобається, чи навпаки того, кого вони ненавидять. Утім, якщо у вас є власний каганер – це безперечно визнання.
“Для багатьох відомих людей стало справжньою честю мати свого каганера”, – пояснює Алос Пла.
Коррал висловлюється більш однозначно: “Якщо ви не маєте свого каганера, сьогодні ви ніхто”.
