Середа, 28 Вересня, 2022
АналітикаІнформаційний фронтСвітУкраїна

Росія – імперія брехні. Брехня є невід’ємною рисою російської держави ще з часів більшовиків

Інтернет-видання American Purpose опублікувало статтю директора департаменту національної безпеки та речника міністра-координатора спецслужб Польщі Станіслава Жарина про російську пропаганду, яку путінський режим успадкував з часів СРСР і щоразу експлуатує та вдосконалює для досягнення цілей. Західний інформаційний фронт подає україномовну версію тексту.

Називати українців нацистами, стверджувати, що українські території є невід’ємними частинами Росії, і створювати нібито загрозу, яку НАТО представляє Російській Федерації – така поведінка є невід’ємною частиною стандартного пропагандистського репертуару Кремля з моменту його повномасштабного – із 24 лютого 2022 року, вторгнення в Україну. Ця тактика була незмінною із 2014 року, коли Росія незаконно анексувала Крим. Тепер ця «основоположна брехня» оперізує пропагандистське середовище нинішньої війни проти України.

Неправдиві звинувачення в нацизмі на адресу української влади висунуті ще під час Майдану, щоби дискредитувати Київ в очах його західних партнерів. Протягом багатьох років високопосадовці Кремля повторювали наративи, що зображували український режим, сповнений нацизму. Цей дискурс посилився за місяці до нинішньої агресії. У день вторгнення прес-секретар Владіміра Путіна Дмітрій Пєсков говорив про необхідність звільнення та «денацифікації» України.

Ця теза еволюціонувала. Коли стало зрозуміло, що українці не зустрічатимуть російські танки з квітами і що вони справді героїчно воюватимуть, захищаючи батьківщину, росіяни почали називати всіх українців «нацистами» або, що ще гірше, «сатаністами». Тепер вони намагаються знищити цілу націю: вбивають мирних жителів, здійснюють масові депортації, насильно засилають українських дітей углиб Росії. Міста, які опираються, повністю знищують, а Кремль має намір знищити українську мову, серед інших практик, спалення українських книг.

Доповненням до кремлівської пропаганди, спрямованої на Україну, є думка про те, що НАТО становить загрозу для Росії. Москва постійно пропагує брехню про те, що НАТО є агресивним альянсом і що його розширення на схід загрожує безпеці Росії – тим більше, що Швеція та Фінляндія висловили бажання приєднатися до НАТО.

У той же час російська пропаганда маніпулює своєю санкціонованою державою історичною політикою на міжнародному рівні для досягнення політичних цілей. Польща добре пам’ятає брехню Путіна й інших кремлівських чиновників, які виправдовували пакт Молотова-Ріббентропа і звинувачували Польщу у співпраці з Гітлером. Зараз російська влада, університети та ЗМІ пропагують тези про історичну єдність росіян, українців і всього «русского міра», які, як кажуть, ґрунтуються на духовних, історичних і культурних зв’язках, створених століттями, що простягаються на східнослов’янській території, яка зараз має бути політично інтегрованою. З їх точки зору, українська державність і незалежність є штучними ідеями, а повернення України до російської цивілізації є природним ходом речей.

На жаль, на цю брехню та очевидні маніпуляції ніхто на Заході не відреагував у потрібний момент. Коли Польща неодноразово попереджала про загрозу, що виходить зі Сходу, кажучи про імперські амбіції Росії та систематичну інформаційну війну, ці попередження зігнорували. Здавалося, Захід не визнає слів, сказаних у Грузії 2008 року покійним президентом Польщі Лехом Качинським, який попереджав, що після Грузії настане час, коли Україна та навіть країни Балтії і Польща зіткнуться зі злобою Росії. Натомість, чіпляючись за хибну надію, Захід повірив у діалог з Путіним і рекомендував продовжити перемовини.

Весь цей час Росія ухилялася і прискорювала свою пропагандистську машину. Напередодні вторгнення представники Кремля сміялися над попередженнями розвідки, які надходили з Вашинґтона та Лондона, і запевняли, що війни не буде, називаючи повідомлення про спланований напад Росії західною дезінформацією. За пару днів до російського вторгнення, коли деякі європейські лідери заговорили про необхідність нової архітектури безпеки і вказали на Москву як на потенційного посередника, Путін і Сєрґєй Лавров плавно заявили про готовність до подальших переговорів.

Усюдисуща брехня є одним з основних інструментів російської дипломатії. Вони не тільки нахабні, але й суперечливі самі собі. На початку вторгнення російська пропаганда запевняла нас, що ціль була лише військова інфраструктура та що метою був захист корінних росіян. Були також розповіді про те, що Україна виробляє зброю масового знищення і що Сполучені Штати використовують міграцію птахів для передачі патогенів до Росії.

Польща, як країна, яка постійно попереджала про російську загрозу, а тепер є ключовим союзником України, роками була об’єктом російської пропаганди, а кампанія брехні проти Польщі лише посилювалася. Росія звинувачує Польщу у плануванні анексії західноукраїнських територій, загостренні ситуації в Європі та виконанні наказів, вигідних лише США. Водночас російська пропаганда пропагує антиукраїнський дискурс, попереджаючи, що прийняття українських біженців є загрозою для Польщі і призведе до паралічу країни та дискримінації польських громадян. Інформаційні дії Росії мають на меті обмовити Польщу, поставити під сумнів її міжнародну позицію та викликати недовіру між українцями та поляками.

Пропаганда й інформація є ключовими елементами російської військової доктрини. Росія сприймає інформаційне середовище як простір, у якому зіштовхуються цивілізації, в тому числі протистояння між західним світом і «русскім миром». Росія вважає, що інформацію можна мілітаризувати як наступальну, так і оборонну зброю. Таким чином, інформаційна війна, за російською ідеологією, має вестися комплексно та може використовуватися як автономно, так і в складі військових дій, поєднуючи військові та невійськові методи. Ця концепція згадується в деяких із найважливіших російських стратегічних документів і постійно розвивається. Вирішальна роль інформації в державній безпеці та її застосування в сучасних конфліктах активно обговорюється у військовій доктрині Російської Федерації, стратегії національної безпеки та доктрині інформаційної безпеки. Такі документи надають поглиблений погляд на дії гібридного, асиметричного й інформаційного характеру, при цьому інформаційна безпека є пріоритетом як у внутрішній, так і міжнародній політиці.

Важливо розуміти російські кампанії з дезінформації та маніпуляцій, щоби зрозуміти, що брехня надовго закладена у природі російської політики, а також у державному апараті Кремля. Цей зв’язок збережеться, навіть якщо відбудуться зміни у вищому керівництві. Російські спецслужби активно використовують дезінформацію, обман, пропаганду та маніпуляції із 1920-их років, і їх постійно вдосконалюють в міру розвитку технологій. Їх застосовували в більшовицькій Росії під час Другої світової війни та КДБ під час холодної війни, і вони є невід’ємними елементами імперської політики Путіна. Росія використовує брехню у внутрішній і міжнародній політиці, щоби вести конфлікти, впливати, послаблювати своїх супротивників, зміцнювати свої позиції на переговорах та просто фальсифікувати реальність. Із радянських часів нічого не змінилося, і ніщо не вказує на те, що зміни будуть у майбутньому.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.