Терористи із так званих квазіреспублік, мобілізовані на Донбасі, а також майже всі обмануті кремлем “добровольці” з росії раптом для себе опиняються на передовій один на один із захисниками Україні. При цьому найчастіше представники армії загарбника навіть не бачать опонентів, а лише чують свист снарядів та стогін своїх товаришів по зброї, передає 24 канал.
Неймовірна кількість втрат, із якою взагалі не рахуються генерали російських військ, неабияк пригнічує готовність особового складу окупантів до участі у бойових діях. За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, кількість скарг на неадекватне командування з боку будь-яких представників зведених загарбницьких формувань збільшується з кожним днем.
Звісно, що безпосередньо до вищого командування жодні звіти про втрати чи скарги на ставлення до “гарматного м’яса” ніхто не доводить. Адже путін має читати виключно позитивну для себе інформацію.
Військами керують “безстрашні” наркомани
- За даними українських спецслужб, у розмовах між собою зведені окупаційні війська говорять про те, що з поля бою вони ніколи не повернуться живими та здоровими.
- Кадрові російські військовослужбовці, як і бойовики з Донбасу, цілком розуміють, що погоджуватися з поразкою та повертати їх додому путін ніколи не стане. Через це у них є хіба що два варіанта побачити родину – вдало втекти чи отримати дуже серйозне поранення. Бо навіть легких “трьохсотих” офіцери середньої ланки відправляють на фронт прямо із госпіталів.
- Через ці нюанси загарбники та ідейні терористи обговорюють варіанти подальшого розвитку подій та кажуть, що їм залишається або померти, або самостійно вирішувати свою долю.
Наприклад, на донецькому напрямку так звані “добровольці” з квазіреспублік відзначають, що їх використовують як “м’ясо”, бо кремлівські опричники з’являються на передовій виключно після бою – між ЗСУ та росіянами перебувають лише залишки 1 та 2 армійських корпусів росії.
Крім того, за останні місяці на фронті з’явилося багато підрозділів, які складаються з мешканців Донбасу, але які формально оформлені як кадрові російські військові. У такий спосіб генерали документально компенсують нестачу особового складу, але у жодний спосіб не покращують становище орди на фронті.
Бойовики, яких перекидають у напрямку Авдіївки та Мар’їнки, кажуть, що дуже страждають від нестачі підтримки артилерії та бронетехніки. При цьому російську армію вони вважають відвертими боягузами, бо заміть “визволителів” воюють справжні шахтарі, яким під загрозою смерті поставили завдання тримати оборону. При цьому варіантів не йти вперед чи відступати назад у жителів Донеччини та Лугащнини геть нема. Вони можуть або наступати на позиції ЗСУ, або гинути під вогнем захисників України.
Керують такими підрозділами кадрові російські офіцери середньої ланки, які зазвичай не йдуть в атаку із підлеглими, а виключено віддають накази, перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння. Такі адепти “русского мира” зазвичай мотивують особовий склад пафосними промовами про “захист людей від нацистів”, але роблять це якомога далі від небезпечних ділянок фронту.
Підкріплення ні до кого не приходить
Майже кожна спроба наступу, яка зазнала фіаско, закінчується втечею передових загонів окупаційних військ. При цьому на людей, які відступили назад, зазвичай полюють спеціальні загони кадировців або російських спецслужб. Якщо ж угруповання стикаються із переважаючою силою українських військ, вони зазвичай користуються можливістю викликати підкріплення, але у відповідь чують фразу: “працюйте брати”. Це фактично означає наказ воювати до останнього, адже жодне підкріплення до відправлених на смерть ще ніколи не посилали.
Поранених евакуюють із поля бою лише у тому випадку, якщо вони у прямому сенсі “доповзли” до другої лінії оборони. Тих, хто загинув, зазвичай оформлюють як таких, що зникли безвісти або дезертували. Бо доля полеглих нікого з командирів не цікавить, а документи у більшості з них відбирають перед наступом.
Саме через це путінські ординці зберігають умовний контроль над своєю армією, адже росія поставила всіх окупантів у жорсткі рамки: “героїчно” померти за ідею путіна, або гнити у степах Донбасу. Тому командири так званих “ДНР” та “ЛНР” кожного дня перекидають на передову нові й новій угруповання, а з кількістю загиблих військовослужбовців з російської глибинки ніхто не рахується. Бо путіну у будь-якому випадку потрібна швидка перемога.
https://24tv.ua/rosiyski-soldati-masovo-ginut-cherez-zabaganki-komanduvannya_n2116091
