Ситуація в окупованому російською армією м. Маріуполь Донецької області погіршується з кожним днем. Люди вважали найстрашнішим випробуванням авіаудари, проте тепер бояться настання зими. Обіцянки росіян “зробити з Маріуполя картинку” залишилися просто обіцянками, передає OBOZREVATEL.
На межі виживання
У більшості будинків окупованого Маріуполя ще з березня немає світла та води. Але якщо влітку можна було хоча б помитися в морі, а для приготування їжі використовувати привізну воду, то зараз ситуація стала загрозливою.
Найстрашніше те, що приморське місто може просто замерзнути: ні про яке опалення багатоповерхівок не йдеться. Місцеві жителі у відчаї почали виходити на протести. Наприклад, днями мешканці будинків на проспекті Перемоги зібралися біля будівлі “Азовжилкомплекс”.
За словами маріупольців, “адміністрація” лише годує обіцянками, але не дає жодних відповідей про те, коли все налагодиться. Люди прийшли вимагати дій від так званої влади та комунальних служб, але ті просто розводять руками.
Побудовані на замовлення міноборони РФ нові будинки місцеві жителі називають “потьомкінським селом”: готові до заселення всього 278 квартир, більшість з яких призначені для “держслужбовців”. У них житимуть військові, поліцейські, працівники порту та залізниці. А що робити тим, хто завдяки окупантам залишився без даху над головою? На це запитання пропагандисти відповіді не дають.
За приблизними підрахунками в Маріуполі зараз живуть 130-150 тисяч людей, більшість з яких пенсійного віку. Всі вони є потенційними жертвами.
Діти як заручники
Найголовнішими та найбільш безпорадними заручниками російських окупантів виявилися діти. Рости в нелюдських умовах, щодня піддаючись промиванню мозку, – ось сьогоднішні реалії Маріуполя.
Внаслідок російських авіаударів школи перетворилися на руїни, а в єдиній, яка відносно вціліла, вчитися доводиться в коридорах.
При цьому пропагандисти РФ цинічно говорять про “поліпшення ситуації”. Як розповів радник мера Маріуполя Петро Андрющенко, батьків учнів не пускають до будівлі, а у дітей забирають телефони.
“Щоб ніхто не побачив правду. Правду про те, що через глобальні руйнування та нестачу цілих класних кімнат дітей навчають у коридорах. Показовий приклад”, – пояснив він.
Натомість у місті малюють та урочисто відкривають “патріотичні” графіті. Наприклад, на стіні школи №60 у Маріуполі таке з’явилося невипадково – саме тут 9 травня 2022 року виник перший осередок “Юнармії”, а в Росії він діє вже кілька років.
Це дитячо-юнацька мілітарна організація, якою фактично керує міністерство оборони РФ. У “Юнармії” промивають мізки не гірше, ніж у всесвітньо відомому Гітлерюгенді. І результат не змусив на себе чекати – підрослі “дітки” вступили до лав армії країни-агресора і вирушили захоплювати Україну.
Тепер “Юнармію” насаджують на окупованих територіях, формуючи “правильне виховання” молодого покоління. Якщо окупація затягнеться на кілька років, наслідки будуть катастрофічними.
Але і без “Юнармії” дітям у Маріуполі про колишнє, щасливе життя доводиться лише мріяти. Як розповіла OBOZREVATEL місцева мешканка, якій раніше вдалося виїхати з міста, у дітей, що залишилися, немає жодного шансу на нормальне життя.
“Мені вдалося зв’язатися із сусідами, які через свій вік не змогли нікуди виїхати. Вони кажуть, що з нашого будинку вижило кілька сімей із дітьми. Тепер улюблена “розвага” молодших – ритися у смітниках, вишукуючи якісь речі, предмети побуту. Це просто жахливо”, – розповіла Лариса, яка працює педіатром.
За її словами, психіка дітей підірвана тим, що відбувається, – і розраховувати на зміну ситуації не доводиться, поки малюки фактично залишаються заручниками. Самостійно діти вибратися з гетто не можуть, а чому не діють їхні батьки – окрема тема. Треба визнати, що деякі жителі таки повірили в обіцянки Росії.
Проте, як бачимо по тому, що відбувається на раніше окупованих територіях Донецької та Луганської областей, із кожним роком перспектив стає дедалі менше, а “солодке життя” існує лише у фантазіях. У випадку ж із Маріуполем усе набагато критичніше – місту загрожує справжня катастрофа. Російські “управлінці” просто нездатні налагодити життя на захоплених територіях.
