Автор: Костянтин Николаєнко, політичний експерт, колишній співробітник розвідки, спеціально для Novyny.org
Нова ера публічної розвідки
Колись керівники розвідок були майже невидимими. Десь у тіні ухвалювали рішення, планували операції, про які суспільство дізнавалося в кращому випадку з мемуарів років через 20.
Але нова реальність диктує свої умови і навіть такі закриті структури змінюються. Як виявилось, інформація, публічність – це теж зброя, і мовчати – це втрачати ініціативу.
Памʼятаю, як людей дивували публічні виступи Кирила Буданова, який, власне, й задав тренд на публічність розвідки. Але з часом стало зрозуміло, що інтерв’ю заяви – це інструменти впливу, які змушують ворога нервувати та змінювати плани.
Зараз цей підхід переймають інші. Ось уже керівник німецької розвідки лише за цей місяць дає два великих інтерв’ю, що для традиційно стриманої Німеччини є нонсенсом. Мета виступів зрозуміла: росії важко буде розраховувати на ефект неочікуваності, коли про них знатимуть буквально всі. Плюс це чіткий сигнал кремлю: «Ми знаємо все про ваші плани».
Феномен Буданова: як Україна змінила правила гри
Аналізуючи відкриті дані, неможливо не помітити разючу зміну в публічній активності керівника ГУР МО України Кирила Буданова. Якщо у 2020-2021 роках його публічні виступи були рідкістю (1-2 на рік), то після початку повномасштабного вторгнення ситуація кардинально змінилася. У 2022 році – 15 виступів, у 2023 – вже 28, а в 2024 – понад 35!
Це не просто статистика – це революція в підході до комунікації розвідувальних служб. Буданов не просто дає інтерв’ю – він використовує кожен публічний виступ як елемент стратегічної комунікації, спрямованої на досягнення конкретних цілей:
- Психологічний тиск на ворога. Коли Буданов говорить про плани росії ще до того, як вони реалізовані, це змушує агресора змінювати стратегію, витрачати ресурси на контррозвідувальні заходи, шукати “зрадників” у власних структурах.
- Формування наративу. Публічність дозволяє встановлювати порядок денний та вибудовувати інформаційне поле на свою користь.
- Мобілізація міжнародної підтримки. Відкрите обговорення загроз допомагає консолідувати позицію союзників та обґрунтовувати потребу в додатковій допомозі.
Світові тенденції: від тіні до прожекторів
Зміна парадигми, започаткована Україною, поступово охоплює і західні спецслужби. Мої спостереження, підкріплені аналізом даних за останні 5 років, підтверджують цей тренд:
- США: Керівники ЦРУ та Директор національної розвідки стабільно збільшують свою публічну присутність (+18.75% у 2024 році).
- Великобританія: Очільник MI6 демонструє зростання публічних виступів майже на 30% щороку.
- Ізраїль: У 2024 році спостерігається справжній вибух публічності керівника Моссаду (+140%) на тлі ескалації конфлікту.
Найцікавіший випадок – Німеччина, де традиційно закрита BND почала змінювати підхід. І це не випадково – саме ті країни, які перебувають під найбільшою загрозою (Україна та Ізраїль), демонструють найвищу публічну активність своїх розвідувальних служб.
Чому розвідки стають публічними: більше ніж PR
Коли я працював у розвідці, публічність сприймалася як необхідне зло або супутній ризик. Сьогодні ж це свідомий інструмент. За моїми спостереженнями, сучасні причини публічної активності розвідувальних служб включають:
- Стратегічна амбіґуальність. Поєднання правдивої інформації з дезінформацією створює у противника невпевненість щодо того, чому можна вірити.
- Легітимізація дій. Публічне обґрунтування необхідності оборонних заходів чи превентивних операцій.
- Комунікація без дипломатії. Можливість надсилати сигнали противнику без офіційних дипломатичних каналів.
- Демократичний контроль. Відкритість перед суспільством про загрози національній безпеці.
Ризики публічності: тонка межа
Звісно, публічність має і зворотний бік. Як людина, що довгий час працювала в системі, я бачу й потенційні небезпеки:
- Розкриття методів роботи. Надто детальні публічні заяви можуть розкрити джерела та методи збору інформації.
- Втрата довіри партнерів. Міжнародна розвідувальна спільнота традиційно цінує конфіденційність.
- Інформаційний шум. Надмірна публічність може затуманити дійсно важливі повідомлення.
Проте український досвід демонструє, що ці ризики можуть бути мінімізовані правильним балансом між відкритістю та збереженням професійних таємниць.
Майбутнє: від винятку до правила
Аналізуючи дані, я дійшов висновку, що збільшення публічної активності керівників розвідок – це не тимчасовий феномен, а фундаментальна зміна в роботі спецслужб у XXI столітті. Мої прогнози:
- Публічний образ керівника розвідки стане стандартним елементом національної безпекової стратегії.
- Розвідувальні служби розвиватимуть окремі підрозділи стратегічних комунікацій.
- Публічні заяви розвідувальних служб перетворяться на окремий напрямок інформаційного протиборства.
- Зросте значення “керованих витоків” як інструменту міжнародної політики.
Висновок: українська модель як приклад для наслідування
Українська модель публічної розвідки, персоніфікована Кирилом Будановим, стала свого роду інновацією у світі спецслужб. І дані це підтверджують: з усіх проаналізованих країн саме Україна демонструє найбільш драматичне зростання публічної активності керівника розвідки.
Тепер цей досвід переймають інші країни, включно з традиційно закритими розвідками Німеччини та Франції. Інформація стала зброєю, і мовчання в сучасному світі — це добровільна відмова від використання одного з найпотужніших інструментів впливу.
