Історія дедалі частіше стає не лише предметом академічних досліджень, а й інструментом сучасної війни. кремль активно використовує минуле для легітимації своїх агресивних дій і підриву довіри між союзниками України. У таких умовах для Києва важливо не тільки захищатися, а й формувати власний наратив та викривати чужі міфи.
16 вересня в інформаційній агенції «Інтерфакс-Україна» відбулася панельна дискусія «Історія як зброя в контексті сучасної агресії та викликів для України та Європи».
Організаторами виступили Український безпековий клуб, Консервативна Платформа та аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
У своєму виступі кандидат політичних наук, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», військовослужбовець ЗСУ Юрій Олійник підкреслив, що історична політика має бути симетричною і рішучою — як у відносинах з Польщею, так і в протидії росії.
«Є проблема гри в одні ворота… Ми повинні домовитися про те, що залишаємо в минулому протиріччя, але при цьому адекватно нагадувати і про наші жертви, які були співмірні з тими, про які говорить Польща».
Він навів приклади репресій і переселень українців у міжвоєнний період і під час операції «Вісла», наголосивши, що це теж частина спільної історії.
«Пацифікація 1930 року, переселення 1944 року, операція “Вісла” 1947-го – це сторінки, які потрібно показувати рівнозначно. Якщо писати спільний підручник, то висвітлювати і ті, і ті питання симетрично».
Перейшовши до російської тематики, Олійник пояснив, що Україна має брати на себе ініціативу у деконструкції російського історичного наративу.
«Проблема, чому важливо йти у контрнаступ, – це деконструювати росію ментально. Ми видали книгу про історію приєднання та окупації народів росією – від Новгорода і Пскова до Кавказу і Сибіру».
Він зазначив, що ця праця вже перекладена англійською та російською, і тепер поширюється серед науковців і представників самих народів, які колись стали жертвами імперської експансії.
«Це гра в довгу, це не швидкий шлях, але це дає альтернативну точку початку дискусії про інше бачення росії».
Олійник також звернув увагу на кризу в самій росії: офіційний наратив стає все менш переконливим навіть для її регіонів.
«Неможливість ухвалити спільний підручник для всіх регіонів, конфлікти навколо пам’ятників у Башкортостані чи Бурятії свідчать, що навіть авторитарна система не здатна нав’язати єдиний наратив».
Завершуючи виступ, він підкреслив, що історія безпосередньо впливає на політику і майбутнє України, а також наголосив на важливості доносити українську позицію до західних партнерів.
«Історія не тільки залежить від політики, політика залежить від історії. Це фундамент, який визначає, з ким треба дружити, а від кого – захищатися. Тому з історією треба працювати і впливати на неї».
