У Львові 20 листопада 2025 року в коворкінгу Lem Station, в очно-дистанційному форматі відбувся круглий стіл «Оборонна демократія як елемент нового суспільного договору. Довгострокове планування в умовах війни». Дискусію, організовану ГО «Фонд сприяння демократії» та ГО «Український безпековий клуб» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні, було присвячено пошуку шляхів зміцнення держави та суспільства на тлі політичних скандалів, демографічних викликів та необхідності стратегічного планування.
Роман Матис — економіст, підприємець, екс-керівник управління інвестиційної політики Львівської обласної державної адміністрації, громадський діяч та правозахисник. Під час виступу він запропонував реалістичний економічний погляд на стратегічні виклики.
Демографічний тупик: Проти заміщення населення дешевою робочою силою
Матис теж вважає, що демографічна ситуація в Україні є вкрай несприятливою, а кількість населення за роки незалежності «скоротилася до орієнтовних 30, а то вже, напевно, і 27-28 мільйонів». Однак, проблема полягає у «зміщенні фокусу дискусії на саму цифру демографічну», тоді, як існують приклади менших, але успішних держав-сусідів.
Експерт категорично виступив проти ідеї «заміщення» тих, хто покинув Україну або загинув, дешевою робочою силою.
«На мій погляд, найбільш неприйнятною і шкідливою для суспільства є дискусія, що стосується заміщення громадян, які виїхали з України через міграційні процеси, а також тих, хто загинув за незалежність України, іноземною робочою силою з низьким рівнем оплати праці. Таке рішення, яке я образно називаю «заміною населення», не є осмисленою соціальною політикою і несе ризики для економічного та соціального розвитку держави»
Він охарактеризував такий підхід, як «не просто економічно хибний, а по суті шкідливий для самої дискусії». На його думку, орієнтація на імпорт дешевої робочої сили робить неможливою будь-яку осмислену соціальну політику щодо власних громадян. Економіст застеріг, що вибір цього курсу означатиме відхід від європейської інтеграції та рух у напрямку, який умовно обрав Бангладеш. У результаті тема добробуту українців просто зникає з порядку денного.
Гідність праці: Курс на автоматизацію та професійний розвиток
На тлі війни, демографічного спаду та глибоких соціально-економічних викликів, розмова про роль працівника в майбутній економіці набуває нової актуальності. Під час публічного виступу економіст та управлінець Роман Матис акцентував на необхідності змінити фокус державної політики: від орієнтації на «дешеву робочу силу» — до курсу на гідність, автоматизацію та професіоналізацію праці.
Дешевої робочої сили не існує: Час переглянути риторику
Роман Матис нагадав, що під час своєї роботи у державних структурах навмисно уникав вживання терміну «дешева робоча сила». Натомість він використовував формулювання «доступна робоча сила», підкреслюючи, що це — тимчасове явище, а не стратегічна перевага. Такий підхід, на його думку, дозволяє переосмислити цінність українського працівника в довгостроковій перспективі.
Курс на гідність і оплату, а не виживання
На переконання економіста, майбутнє української економіки напряму пов’язане з підвищенням вартості праці та створенням гідних умов. Він підкреслив, що ринок працівника — невідворотна реальність найближчих років:
«Ви маєте бути готові до того, що ринок працівника буде розвиватися, працівник буде диктувати свої умови. Ми маємо гідність, ми хочемо достойні умови життя , ми хочемо справедливі стандарти оплати праці для наших громадян».
Такий підхід спрямований не лише на утримання населення, а й на повернення кваліфікованих кадрів із-за кордону. В основі цього — ідея гідності як соціального стандарту, який має реалізовуватись через економіку.
Одним із ключових інструментів майбутнього Матис назвав роботизацію та автоматизацію виробництва. На його думку, саме перетворення рутинної, фізично виснажливої праці на інтелектуальну взаємодію з машинами створить Коли рутинну і виснажливу працю замінює взаємодія з технологіями, це відкриває можливостіпростір для гідної зарплати та нових можливостей:
«Це дозволить перетворити примітивні функції у кваліфіковану працю, яку виконуватимуть українці, контролюючи машини. Це забезпечить високий рівень оплати праці зі всіма додатковими перевагами, бонусами і так далі.»
Таким чином, технології не замінюють людину, а піднімають цінність її праці, відкриваючи нові горизонти для зайнятості.
Роман Матис також навів приклади успішної співпраці з бізнесом, де зарплата доповнюється повним соціальним пакетом: медичним страхуванням, оплачуваними відпустками та іншими перевагами. На його думку, саме такі підходи мають стати еталоном ставлення до працівника, а не винятком: «Ми маємо показувати, що працювати в Україні — це не про виживання, а про життя з перспективою»
У світі, що змінюється, автоматизація — не виклик, а інструмент, а гідна оплата — не мрія, а базова вимога суспільства, що прагне вижити та розвиватися під час і після війни.
Політична криза: Можливість для «Уряду національної єдності»
Після політичного скандалу, що спричинив хвилю критики на адресу державної влади, Роман Матис озвучив несподівану оцінку: нинішня криза – вигідна для чинного керівництва.
Він вважає, що опозиція, всупереч логіці, прагне розділити з владою відповідальність за майбутні труднощі:
«Я з подивом спостерігаю за поточною політичною ситуацією, коли опозиційні сили з незрозумілих причин прагнуть розділити з чинною владою відповідальність за майбутні негативні наслідки, які очікують на країну. У той час як логіка політичної боротьби передбачає відмежування від проблем, опозиція, керуючись національною свідомістю, готова взяти на себе тягар спільних рішень і, по суті, дозволяє владі зняти з себе частину відповідальності за наслідки кризи»
У момент, коли країна перебуває в кризі, владна еліта може використати конструктивну готовність опозиції як інструмент зниження ризиків для себе. Але чи не обернеться такий крок ще глибшою втратою довіри? Це питання залишається відкритим.
Пошук справедливості: Небезпека завищених очікувань
Роман Матис торкнувся однієї з найболючіших тем — суспільного запиту на справедливість. Він попередив, що завищені очікування щодо того, якою саме має бути справедливість, можуть зіграти з суспільством злий жарт.
На його думку, світ є цинічним, і справжні результати отримують не ті, хто постійно шукає ідеальних рішень, а ті, хто вперто йде до цілі, навіть якщо вона не здається “справедливою” для всіх. «Суспільство часто уявляє справедливість в надто широкому обсязі. Але реальність така: результат отримує той, хто послідовно діє, а не чекає ідеального стану речей».
Приклад післявоєнної Європи: після падіння Третього Райху було відкрито сотні тисяч справ, однак навіть у демократичних системах переважав принцип політичної доцільності — “закрити очі” на частину правопорушень, щоб будувати спільне майбутнє.
«Ми маємо реалістично оцінювати ситуацію: навіть якщо ми зараз надто емоційно вимагаємо абсолютної справедливості, демократія все одно, з часом, буде змушена на багато речей просто закрити очі. Це необхідно, бо країні доведеться прийняти «доросле рішення»: чи ми витрачаємо весь ресурс на нескінченний пошук і покарання винних, чи нарешті домовляємося, що нам далі жити разом і разом цю державу будувати».
У таких країнах, як США, багаті люди використовують законні, але морально сумнівні способи, щоб уникнути податків. Це — не збій системи, а її особливість, з якою треба навчитися працювати. Відтак, ключ не в емоційних реакціях, а в реформах і прийнятті чітких правил гри.
«Для забезпечення сталого розвитку та національної безпеки критично важливо ухвалювати правильні й системні закони. Прикладом такої роботи є українське мовне законодавство, яке не було створене миттєво або за один день. Цей закон став результатом років послідовної та наполегливої праці експертів, активістів та законотворців . Така системна робота є єдиним шляхом для досягнення вагомих результатів у будь-якій сфері державного будівництва».
На думку Романа Матиса, ситуація в Україні, незважаючи на кризу, «насправді, не так вже й катастрофічна», але вимагає «правильних менеджерських підходів». Ключовими завданнями є: створення умов для гідної оплати праці українців через автоматизацію та соціальну підтримку, остаточне відкидання ідеї заміщення населення дешевою робочою силою та прагматичне використання політичної кризи для формування консолідованого уряду, що розділить відповідальність за неминучі наслідки. Він закликав українське суспільство бути «дорослими» і не чекати «багато від життя», а сфокусуватися на цілеспрямованій, послідовній роботі .
«Для ефективного подолання демографічної та економічної кризи, що склалася в Україні, критично необхідно шукати правильні, системні менеджерські підходи, а не примітивні заміщення. Натомість, в ідеалі, ця дискусія щодо залучення дешевої робочої сили з інших країн, яку пропонують деякі кола як засіб вирішення проблеми, її потрібно повністю припинити. Такий шлях несе ризик розвороту від європейської інтеграції та знецінення гідності українського працівника».
