15 грудня 2025 року в Києві, в агентстві «Укрінформ», відбувся круглий стіл на тему «Багатовимірність сек’юритизації та інструменти її впровадження в Україні». Захід організував Центр Разумкова за підтримки Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні. Дискусія стала підсумком тривалого багатопланового дослідження «Концепція сек’юритизації державної політики і суспільства та перспективи її впровадження в Україні», над яким працювали експерти з різних аналітичних інституцій.
Головною метою круглого столу було осмислення того, як Україна може вибудувати державну політику та суспільний устрій у повоєнний період, поєднавши потребу в безпеці з необхідністю збереження демократичних інститутів.
Спікер заходу Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова, представив результати комплексного дослідження, яке наголошує на необхідності мобілізації всіх внутрішніх ресурсів для забезпечення виживання України як держави в умовах війни на виснаження. У своєму виступі експерт окреслив фундаментальні виклики, з якими Україна неминуче зіткнеться після завершення активної фази війни.
Україна після війни: життя між двома стратегічними викликами
Дослідження, презентоване на круглому столі, спрямоване не на осмислення поточної ситуації, а на майбутнє повоєнної України — навіть у разі формального настання миру.
«Цей проєкт спрямований у майбутнє України – повоєнної України, якій доведеться жити з двома найбільшими викликами».
Перший із них — збереження демократичного устрою та інститутів, другий — забезпечення національної безпеки в умовах тривалої зовнішньої загрози. Результати дослідження демонструють, що наявні механізми безпеки виявилися неадекватними сучасним масштабам і характеру загроз.
У цьому контексті сек’юритизація розглядається не як вузький інструмент чи тимчасовий захід, а як комплексна стратегія, кінцева мета якої: «забезпечення виживання України як держави, як нації».
Залучення всіх внутрішніх можливостей і ресурсів суспільства та держави. Здатність поєднати ці підходи визначатиме ефективність державної політики та стратегічну стійкість України на десятиліття вперед.
Внутрішня політика сек’юритизованої держави: демократія і безпека
Микола Сунгуровський звертає увагу на необхідность поєднання безпекових рішень із демократичними цінностями в межах внутрішньої політики сек’юритизованої держави. Йдеться не про згортання демократії, а про формування такої моделі державного управління, яка здатна діяти ефективно в умовах тривалої загрози.
«Внутрішня політика сек’юритизованої держави — це верховенство права, закони, однакові для всіх, демократія, що вміє захищатися від впливу деструктивних політичних сил. Це також обґрунтований, виключно необхідний перелік обмежень прав і свобод в умовах особливого періоду та обов’язковий демократичний контроль над діяльністю державного апарату».
Сунгуровський окреслив підхід, за якого захист демократії здійснюється легальними, інституційними засобами, а сек’юритизація розглядається як інструмент зміцнення державної стійкості, а не як підстава для довільного обмеження прав і свобод.
Чому саме «сек’юритизація»
Сунгуровський пояснив, що поняття «сек’юритизація» у межах дослідження використовується не як модний чи вузький термін, а як узагальнююча концептуальна рамка, яка дозволяє охопити різні напрями державної та суспільної політики в умовах тривалої загрози.
У такому розумінні сек’юритизація включає:
- національну стійкість;
- оборонну демократію;
- економічну мілітаризацію;
- готовність суспільства до тривалого протистояння загрозам.
Експерт наголосив, що сек’юритизація не підміняє собою окремі ініціативи та політики, а, навпаки, підкреслює необхідність їх координації та міждисциплінарного підходу, без якого неможливо вибудувати цілісну систему безпеки держави.
Як має виглядати сек’юритизована держава і суспільство
Микола Сунгуровський окреслив візію сек’юритизованої держави і суспільства, яка виходить далеко за межі суто військового виміру та охоплює всі ключові сфери державного управління і суспільного життя.
Зокрема, ця візія передбачає:
- зовнішню політику, спрямовану на стримування агресії та розвиток безпекових союзів;
- суспільство, здатне до громадянської й військової підготовки, солідарності та інформаційної стійкості;
- сектор безпеки і оборони – оптимізований, технологічний, із ефективною цивільно-військовою взаємодією;
- внутрішню політику, засновану на верховенстві права та принципах демократії, здатної захищатися;
- систему урядування – професійну, підзвітну суспільству, з чітким пріоритетом питань оборони і безпеки;
- економіку, стійку до криз, з потужним оборонно-промисловим комплексом;
- екосистему, що передбачає безпечні території, розмінування та дотримання екологічних стандартів.
Сек’юритизована держава — це цілісна система, в якій безпека інтегрована в усі рівні політики та суспільного розвитку, а не зводиться виключно до силового компонента.
Баланс безпеки і демократії
Навіть в умовах сек’юритизації держава має зберігати баланс між безпековими потребами та демократичними принципами.
Зокрема, Микола Сунгуровський підкреслив, що:
- обмеження прав і свобод громадян мають бути чітко обґрунтованими та перебувати під демократичним контролем;
- демократичний контроль над діяльністю державного апарату має зберігатися і посилюватися, а не нівелюватися під приводом безпеки;
- корупція розглядається як внутрішня загроза національній безпеці, яка підриває державну стійкість зсередини.
Таким чином, за словами експерта, ефективна сек’юритизація неможлива без прозорих інституцій, підзвітної влади та довіри суспільства, що є ключовими елементами демократичної держави.
Потреба у спільних зусиллях і дієвих механізмів захисту держави
Завершуючи свій виступ, Микола Сунгуровський наголосив, що сек’юритизація за своєю природою охоплює всі сфери життєдіяльності держави і суспільства і потребує скоординованих зусиль експертного середовища, державних інституцій та громадянського суспільства.
«Сек’юритизація покриває всі сфери життя, і внеску кожного окремо буде замало для того, щоб забезпечити нормальне функціонування держави і суспільства».
Саме в цьому контексті особливої ваги набули подальші виступи учасників круглого столу, які конкретизували окремі складові сек’юритизації. Зокрема, керівник проєктів Фонду сприяння демократії та голова Українського безпекового клубу Юрій Гончаренко представив доповідь «Оборонна демократія: пріоритети державної політики та соціальної активності в умовах війни та повоєнного відновлення», у якій зосередився на переосмисленні мобілізації як складової оборонної демократії. Йдеться не лише про військовий призов, а про широку суспільну мобілізацію — залучення громадян до оборони держави через систему підготовки, резерву, територіальної оборони, а також волонтерські й громадські ініціативи. Такий підхід, за його словами, дозволяє поєднати безпекові потреби з демократичними принципами, забезпечуючи стійкість держави без перетворення мобілізації на репресивний інструмент.
Його доповідь доповнила загальну рамку сек’юритизації, запропоновану Сунгуровським, дієвими механізмами захисту держави, які поєднують безпекові завдання з демократичними принципами та активною роллю суспільства в умовах війни й майбутнього відновлення.
Читайте також: “Демократія, що вміє захищатися: як змінюється оборонна політика України”
