Російські прикордонники в аеропорту Сочі затримують жителів окупованого Криму, які повертаються додому після перебування в Україні. Для частини людей паспортний контроль закінчується адміністративним арештом, допитами, катуваннями, викраденням та багаторічним ув’язненням. Правозахисники вважають, що в таких випадках може йтися про відпрацьований російськими спецслужбами алгоритм переслідування.
Про це повідомляє Крим.Реалії.
Погрози дітям і 15 років ув’язнення
Кримчанка Вікторія Сергеєва прилетіла до Сочі з Туреччини у серпні 2025 року, звідки мала повернутися до Бахчисарайського району. Під час паспортного контролю російські силовики зацікавилися її перебуванням в Україні та вимагали надати український документ.
Після цього у жінки забрали телефон. Силовики виявили на ньому застосунки українських банків, змусили розблокувати їх і перевірили історію фінансових операцій. Представники ФСБ вирішили, що серед переказів були донати на підтримку української армії.
Спочатку Сергеєву відправили на 13 діб адміністративного арешту за «непокору». Як повідомляє російська організація «Первый отдел», після завершення терміну арешту проти неї кілька разів поспіль складали нові протоколи — так звані «карусельні арешти».
У цей період жінку змушували підписувати різні документи. За її словами, силовики погрожували розправою над її дітьми.
Згодом Сергеєву без суду та слідства етапували до СІЗО Борисоглібська у Воронезькій області. Там вона провела близько п’яти місяців в ізоляції та жорстких умовах утримання. Лише на початку 2026 року їй офіційно висунули обвинувачення у державній зраді.
Після отримання процесуального статусу Сергеєва заявила, що попередні зізнання були отримані під тиском, і відмовилася від своїх свідчень.
Це, однак, не вплинуло на вирок. За даними правозахисної організації «Кримський процес», суддя Верховного суду Криму Віктор Зіньков засудив жінку до 15 років позбавлення волі.
Правозахисники називають Зінькова заангажованим суддею, який, за їхніми словами, неодноразово сприяв ФСБ у політично мотивованих справах. Зокрема, він ігнорував заяви про викрадення та катування у справі Нарімана Джеляла та братів Ахтемових.
Діану Гаврилюк били під час допитів
За схожим сценарієм розвивалася історія Діани Гаврилюк, яка восени 2025 року прилетіла до Сочі, щоб потрапити до Криму та відвідати тяжкохвору тітку.
Як розповідав її чоловік, увагу російських силовиків міг привернути новий закордонний паспорт, який Діана оформила в Дубліні, де сім’я проживала з 2022 року.
Жінку затримали, після чого її, як і Сергеєву, спочатку притягнули до адміністративної відповідальності за «непокору». Потім вона опинилася в СІЗО Борисоглібська, де, за словами чоловіка, зазнала катувань.
Зокрема, під час допитів Діану били по голові. Крім того, після нещодавньої операції у неї розійшлися шви, однак необхідної медичної допомоги в ізоляторі вона не отримала.
Після утримання в Борисоглібську жінку етапували до Краснодара, де їй висунули обвинувачення у державній зраді через нібито перекази на користь української армії.
Окремою особливістю цієї справи стало те, що Діану на десять днів вивозили на територію Абхазії, де, за повідомленнями, її утримували в секретній тюрмі ФСБ.
Жінка зникла після адміністративного арешту
Ще одна подібна історія стосується подружжя Наталі та Юрія А., які після відступу російських військ із Херсона у листопаді 2022 року переїхали до Краснодара.
Влітку 2025 року Наталя вирушила до Херсона, щоб провідати бабусю, яка очікувала на операцію. На зворотному шляху жінку затримали в аеропорту Сочі.
За словами її чоловіка, пізно ввечері Наталя зателефонувала з чужого номера та повідомила, що прикордонники забрали її телефон і банківські картки. Також вона сказала, що її «просили зізнатися в тому, чого вона не робила».
Після цього жінка зникла зі зв’язку. Згодом стало відомо, що її заарештували за «непокору вимогам військовослужбовця». Після завершення адміністративного арешту Наталю забрали співробітники ФСБ.
Російські силовики згодом заявили, що не затримували жінку. Водночас правоохоронці відмовилися порушувати кримінальну справу за фактом її зникнення. Прокуратура також не побачила порушень законодавства.
Чоловік протягом кількох місяців намагався з’ясувати, де перебуває його дружина. За його словами, місцеві поліцейські радили йому «не лізти в цю справу».
Правозахисники говорять про системний алгоритм
Схожість цих трьох історій, на думку правозахисників, може свідчити про системний характер переслідувань кримчан, які проходять російський контроль у Сочі після перебування в Україні.
У всіх випадках фігурують схожі елементи: затримання під час паспортного контролю, адміністративний арешт за «непокору», вилучення телефонів та перевірка особистої інформації, подальше зникнення людини й, у деяких випадках, поява кримінальних звинувачень у державній зраді.
У правозахисній ініціативі Irade, яка документує насильницькі зникнення в окупованому Криму, зазначають, що подібний механізм уже неодноразово застосовувався російськими спецслужбами.
Як приклад правозахисники наводять Леру Джемілову. За їхніми даними, після її вивезення співробітниками ФСБ із Джанкойського ІТТ російська сторона протягом дев’яти місяців заперечувала свою причетність до затримання. Увесь цей час жінку утримували інкомунікадо в СІЗО, а згодом офіційно заявили про її затримання та висунули обвинувачення у державній зраді.
Правозахисники стверджують, що подібних випадків в окупованому Криму нині вже десятки.
