Українська мова дедалі міцніше закріплюється як складова національної ідентичності, однак реальна мовна поведінка українців змінюється повільніше. Понад 80% громадян уже називають українську рідною, але лише 62% опитаних у травні 2026 року повідомили, що вдома спілкуються виключно нею. Про це під час експертної дискусії розповів заступник директора соціологічної групи «Рейтинг», соціолог Любомир Мисів.
Що показують соціологічні дослідження
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності».
Захід відбувся за участю представників громадського сектору та експертного середовища. Його організували ГО «Український безпековий клуб» і ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки фонду Ганнса Зайделя.
Одним із доповідачів був заступник директора соціологічної групи «Рейтинг», соціолог Любомир Мисів. Він представив статистику щодо мовної самоідентифікації та повсякденного використання української й російської мов.
За його словами, понад 80% опитаних українців визначають українську як рідну мову. Водночас результати дослідження за травень 2026 року показали, що вдома 62% громадян спілкуються виключно українською. Ще 28% назвали себе двомовними, а 8% — суто російськомовними.
Любомир Мисів підкреслив, що ці показники демонструють різний темп зміни самоідентифікації та мовної поведінки.
«Інше питання – ідентифікація і визначення мови як рідної. Динаміка стрімка, набагато стрімкіша, аніж побутове вживання української мови. На сьогоднішній день ми маємо цифри, понад 80 % респондентів… говорять, що українська мова є для них рідною. Навіть серед тих, хто говорить російською або двома мовами. Відповідно, це дійсно стало маркером ідентичності сьогодні», – зазначив соціолог.
Отже, українська мова для значної частини суспільства вже стала важливим символом приналежності до української нації. Водночас перехід до постійного використання української у повсякденному житті відбувається поступово.
Не кожен російськомовний є проросійським
Окрему увагу Любомир Мисів приділив проблемі оцінки російськомовних громадян. Соціолог наголосив, що мова спілкування не може бути єдиним критерієм для визначення політичних поглядів людини.
«Але це не можна говорити про те, що усі російськомовні, вони виступають… за співпрацю з росією. Це пропагандистський штамп, і я був би дуже обережний взагалі з використанням таких речей», – наголосив він.
За словами Мисіва, кількість громадян із вираженими проросійськими настроями значно менша, ніж загальна кількість російськомовних чи двомовних людей.
Соціолог навів орієнтовну оцінку, за якою 7–10% людей у будь-якому конфлікті можуть залишатися на боці противника. Однак, наголосив він, це не означає, що решту російськомовних громадян можна автоматично відносити до прихильників росії.
Чому мовні звички змінюються повільніше
Мовна самоідентифікація може змінюватися відносно швидко, тоді як щоденні звички формуються роками. Саме тому людина може вже вважати українську рідною, але продовжувати використовувати російську або обидві мови у спілкуванні з близькими, друзями чи колегами.
Водночас на результати опитувань може впливати й ефект соціально бажаних відповідей. В умовах повномасштабної війни респонденти можуть частіше декларувати моделі поведінки та самоідентифікації, які відповідають суспільним очікуванням.
Тому, на думку соціолога, важливо розрізняти те, як людина визначає власну мовну ідентичність, і те, якою мовою вона реально користується щодня.
Наступний етап — зміна повсякденної практики
Найбільш стійкими мовні звички залишаються у неформальному середовищі. Йдеться про родину, дружнє спілкування, робочі колективи, шкільні перерви та інші ситуації, де люди використовують мову автоматично, без попереднього обдумування.
Саме тому зростання кількості громадян, які називають українську рідною, ще не означає завершення процесу мовного переходу.
Виступ Любомира Мисіва показав, що мовна ситуація в Україні є значно складнішою за просте співвідношення україномовних і російськомовних громадян. Українська вже стала для понад 80% опитаних важливим маркером самоідентифікації, але реальні мовні звички змінюються повільніше.
Водночас соціолог закликає не ототожнювати російськомовність із проросійськими поглядами. Для подальшої зміни мовної ситуації важливо враховувати не лише декларації громадян, а й реальну поведінку та умови, у яких формується повсякденне мовлення.
