Попри 12 років розбудови системи протидії корупції, Україна досі стикається з проблемою ефективності державних інституцій. Надмірна концентрація на контролі та викритті порушень не завжди сприяє якісному управлінню, а недовіра суспільства до держави має глибокі історичні причини. Про це заявив виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін на панельній дискусії «Не зламатися: які можливі відповіді українського суспільства на когнітивний тиск Росії».
Дискусія відбулася 9 жовтня 2026 року в Києві, в інформаційному агентстві «Укрінформ». Організаторами заходу стали Український безпековий клуб, ГО «Фонд сприяння демократії» та Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Учасники обговорили інформаційні й когнітивні загрози для України, вплив російських наративів та можливі способи зміцнення стійкості суспільства.
Чому українці не довіряють інституціям
Як пояснив Дмитро Золотухін, недовіра до державних органів значною мірою зумовлена історичним досвідом українців. Тривалий тиск з боку Радянського Союзу, Російської імперії та інших зовнішніх обставин сформував у суспільстві сприйняття інституцій як потенційного противника.
«Мені здається, що проблемою довіри до держави є той факт, що українське суспільство має історичну травму, побудовану постійним пресингом з боку Радянського Союзу, Російської імперії, якихось зовнішніх обставин, яка полягає в тому, що будь-які інституції є для тебе ворогом», – зазначив він.
Експерт пов’язує цю проблему з небажанням передавати частину повноважень інституціям. Адже делегування означає не тільки отримання певного результату, а й прийняття спільних правил, які можуть сприйматися як обмеження особистої незалежності.
За словами Дмитра Золотухіна, така модель поведінки проявляється і в роботі ОСББ. Люди очікують, що інституції розв’язуватимуть їхні проблеми, але при цьому намагаються постійно контролювати їхню діяльність і впливати на кожне рішення.
На його думку, подібні суперечності в українському суспільстві обговорюють роками, однак вони досі не привели до очікуваного результату.
Чому посилення контролю не гарантує ефективності
Окремим предметом критики стала модель антикорупційної політики, за якої основну увагу приділяють виявленню порушень і посиленню нагляду за державними структурами.
Україна розбудувала систему правоохоронних та антикорупційних інституцій, проте, як зауважив Дмитро Золотухін, це не означає автоматичного підвищення ефективності державного управління.
«Ми збільшуємо постійно контроль над системою, а функціональна система якимось чином пропадає. І воно реплікується постійно в усі сфери», – наголосив він.
Експерт пропонує дивитися на антикорупційну діяльність крізь призму її кінцевої мети. Важливо визначити, чого саме має досягти держава:
- викривати корупційні правопорушення та відкривати резонансні справи;
- забезпечувати ефективну роботу державних інституцій, а не лише посилювати контроль над ними;
- надавати громадянам якісні послуги та забезпечувати реальне виконання державних функцій;
- формувати довіру суспільства до установ, яким люди делегують частину своїх повноважень.
За логікою експерта, якщо система зосереджується виключно на викриттях, вона може створювати видимість активної роботи, не забезпечуючи водночас якісних змін у державному управлінні.
Від протидії до реального результату
Дмитро Золотухін наголосив на важливості зміни акцентів: боротьба з корупцією має бути інструментом створення ефективної держави, а не самостійною кінцевою метою.
Йдеться про необхідність оцінювати державні інституції за результатами їхньої роботи, здатністю виконувати покладені на них функції та якістю послуг для громадян. Водночас довіра до таких структур залежить від зрозумілих правил, відповідальності та реальної користі для суспільства.
Дванадцять років розбудови антикорупційної системи не знімають питання про якість державного управління. Як випливає з позиції експерта, Україні важливо перейти від концентрації на контролі до оцінювання реальних результатів, щоб антикорупційна політика сприяла формуванню дієздатних інституцій і зміцненню довіри громадян.
