Історична пам’ять є невіддільною складовою національного суверенітету, тому жодна держава не повинна нав’язувати Україні власне бачення її минулого. Водночас суперечки з Польщею не мають переростати в політичне протистояння, яке послаблює дві держави перед спільними безпековими викликами. На цьому наголосив політолог Валерій Майданюк під час експертної дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник».
Захід організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії». Учасники обговорили право України на власну історичну пам’ять, політичне використання минулого та вплив українсько-польських розбіжностей на безпеку Європи.
Хто визначає, як українцям пам’ятати історію
За оцінкою Валерія Майданюка, криза в українсько-польських відносинах не обмежується дискусіями щодо історичних діячів або рішень місцевої влади. Вона порушує принципове питання: чи має Україна право самостійно визначати, як вшановувати власне минуле.
«Нинішня криза в україно-польських стосунках виходить далеко за межі суперечки про окремих історичних діячів або конкретні рішення органів місцевого самоврядування. Від правильної відповіді на запитання: хто винен у цьому скандалі: рішення Львівської обласної ради щодо вшанування Романа Шухевича та Української повстанської армії чи не справедлива реакція польських політиків? – залежить і результат вирішення цієї суперечки. Позитивний чи негативний для України результат. І відповідь на принципове питання: хто має право визначати, як українці повинні пам’ятати власну історію?», – заявив політолог.
Він зазначив, що історичні питання дедалі частіше стають засобом політичного впливу. Їх можуть використовувати для мобілізації виборців, внутрішньої боротьби або тиску на Україну в питаннях європейської інтеграції та економічних відносин.
росія зацікавлена в розбраті між Києвом і Варшавою
Особливого значення українсько-польські відносини набувають в умовах російської агресії та посилення загроз європейській безпеці. Польща є одним із ключових партнерів України, а тому тривале загострення відносин між країнами може мати наслідки, які виходять далеко за межі дипломатичних суперечок.
«росія зацікавлена в тому, щоб українці та поляки сприймали одне одного передусім як історичних противників, а не як сусідів, які мають спільні безпекові інтереси та потребу захищати європейське майбутнє від російської агресії», – наголосив Валерій Майданюк.
На його думку, перетворення історичних розбіжностей на постійне джерело конфліктів створює можливості для зовнішніх сил, які прагнуть послабити співпрацю між Україною та її європейськими партнерами.
Примирення без відмови від власної історії
Політолог підкреслив, що діалог із Польщею не повинен передбачати односторонньої відмови України від власних історичних оцінок. Повага до польської пам’яті має поєднуватися з повагою до українських національних символів, героїв і трагічних сторінок минулого.
Для досягнення порозуміння потрібні:
- взаємна повага до історичної пам’яті обох народів;
- відкритий діалог щодо складних і трагічних сторінок спільної історії;
- відмова від політичного шантажу за допомогою історичних травм;
- збереження стратегічного партнерства в питаннях безпеки, оборони та економічної співпраці.
За словами Валерія Майданюка, історична пам’ять є складовою національного суверенітету. Держава повинна мати змогу самостійно осмислювати минуле, визначати власні цінності й ухвалювати рішення щодо вшанування історичних постатей.
Спільне майбутнє важливіше за політичні маніпуляції
Експерт застеріг, що історичні суперечки не повинні відсувати на другий план питання, від яких залежить майбутнє України та Польщі. Передусім це протидія російській агресії, захист європейської безпеки, оборонна взаємодія та економічна співпраця.
«Якщо Київ і Варшава дозволять історичним конфліктам визначати сучасні відносини, це стане стратегічною помилкою, наслідками якої зможе скористатися кремль», – зазначив Майданюк.
Збереження партнерства між Україною та Польщею потребує не замовчування історичних суперечок, а конструктивного діалогу без політичного тиску. Право України на власну пам’ять і повага до польського історичного досвіду мають стати основою порозуміння, яке не дозволить росії використати минуле для розколу двох держав.
