Ця енергія через нові сильні зв’язків між атомами молекули зберігається протягом тривалого часу, навіть коли сама рідина вже охолола до кімнатної температури
Молекули цієї полімерної рідини складаються з атомів вуглецю, водню та азоту. При опроміненні рідини сонячним світлом ці молекули поводяться незвичайним чином: зв’язки між атомами змінюються і молекула перетворюється у свій ізомер, запасаючи енергію у своїй новій формі.
Ця енергія через нові сильні зв’язки між атомами молекули зберігається протягом тривалого часу, навіть коли сама рідина вже охолола до кімнатної температури. Коли ця енергія буде потрібна – скажімо, у нічний час або взимку, – рідина прокачується через спеціальний каталізатор, який повертає її молекули в первісний стан, вивільняючи при цьому енергію у формі тепла.
“Енергія в такому ізомері може зберігатися багато років, до 18 років”, – говорить один з дослідників, фахівець з наноматеріалів Каспер Моп-Пулсен з університету Чалмерса.
При контакті з металевим каталізатором ця рідина трансформується назад в полімер, нагріваючись при цьому до температури 63 градусів за Цельсієм. Дослідники відтворили цей цикл більше 125 раз і не помітили істотного зниження ефективності молекул.
Шведським вченим вдалося домогтися серйозних результатів у розробці нового підходу до вирішення проблеми зберігання теплової енергії сонця. Вони опублікували серію з чотирьох статей, в яких описують створену ними рідину, здатну запасати сонячну енергію.
Молекули цієї полімерної рідини складаються з атомів вуглецю, водню та азоту. При опроміненні рідини сонячним світлом ці молекули поводяться незвичайним чином: зв’язки між атомами змінюються і молекула перетворюється у свій ізомер, запасаючи енергію у своїй новій формі. Ця енергія через нові сильні зв’язки між атомами молекули зберігається протягом тривалого часу, навіть коли сама рідина вже охолола до кімнатної температури.
При контакті з металевим каталізатором ця рідина трансформується назад в полімер, нагріваючись при цьому до температури 63 градусів за Цельсієм. Дослідники відтворили цей цикл більше 125 раз і не помітили істотного зниження ефективності молекул.
