Концерт Balance Quartet
Родіон Іванов – український піаніст, клавішник, композитор. Сфера його музичних інтересів – це джаз, поп музика і музика ф’южн.
Віктор Павелко – учасник багатьох джазових фестивалів України і Європи. Композитор, аранжувальник, бенд-лідер. Найкращий тенор-саксофоніст за версією Do # Dж 2009. Учасник таких колективів, як «Viktor Pavelko Quartet», «Deep tone project», «Kiev Big Band», «Oleg Pashkovskiy Quartet» і багатьох інших.
Максим Гладецький – контрабасист, композитор, бендлідер, брав участь у багатьох джазових фестивалях. Співавтор аранжувань до саундтреку фільму «Стиляги» (2008).
Валерій Волков – виходець із Херсона, мультиінструменталіст. У 1994-му з поп-джазовою музикою Волкова познайомився радіожурналіст Олексій Коган і був нею дуже вражений: твори Валерія прозвучали на всю країну. З цього моменту починається музична кар’єра Волкова.
Час: 19.00.
Місце: Будинок Звукозапису Українського Радіо (вул. Л. Первомайського, 5б).
Вартість: 80 – 250 грн.
Відкриття проекту Black Commander
Скульптура – традиційний вид мистецтва, що протягом тисячоліть був майже незмінним. Дуже довго вона була статичною, фактично пам’ятником. В історії мистецтва існує безліч скульптур, що зображують білих чоловіків верхом на конях: саме так повинен був виглядати образ впливової людини, героя. Та за останнє століття все дуже стрімко змінилось. Почав цей процес французький скульптор Огюст Роден. Створювавши скульптуру Оноре де Бальзака, він намагався висловити особистість письменника, зробити його образ живим. Це один із перших випадків в історії мистецтва, коли скульптор поставив жвавість і експресію вище традиції. Американський аналітик сучасного мистецтва Розалінда Краус у своєму есе 1976 року «Скульптура в розширеному полі» пише, що саме в той момент скульптура перестала бути пам’ятником. Але разом із тим постало питання: що ж тепер таке скульптура? Спочатку була традиція, мета і завдання. А що тепер? Розуміння скульптури та її логіки трансформувалося вперше за дуже довгий час. Скульптура змінюється і сьогодні, тому ми продовжуємо шукати відповіді на запитання, чим вона є, і запрошуємо до цього діалогу.
Сьогодні Україна переосмислює радянську культурну спадщину. Цей процес пов’язаний із низкою суперечностей та складнощів, а пошук рішення для збереження і переосмислення культурної спадщини є вкрай необхідним. Після хвилі декомунізації в Києві залишився один об’єкт, чия подальша доля викликає багато питань – пам’ятник Миколі Щорсу, що за збігом обставин нині розташований біля вулиці Симона Петлюри. Монумент Миколі Щорсу, червоному командирові Громадянської війни 1917-1922 рр. був відкритий 30 квітня 1954 року, над ним працювала група скульпторів: В. Бородай, Н. Суходолов, М. Лисенко, архітектори А. Заваров і А. Власов.
Мистецтво буває різним і здатне викликати всілякі емоції. Виклик у тому, щоб навчитися ставитися до нього правильно. Мистецтво може і повинно бути предметом дискусії: це не завжди просто, але все ж краще, ніж заплющувати очі на важливі для суспільства питання. Здатність сприймати мистецтво з гумором без зайвого пафосу й агресії та мати власну критичну думку – найкраща тактика для аналізу мистецтва радянської доби. Існування неоднозначних сторінок в історії мистецтва будь-якої країни – це завжди можливість пошуку нового сприйняття, а не створення проблеми задля знищення пам’яті про минуле. Забороняти, знищувати або ховати культурну спадщину, замість того щоб обговорювати й переосмислювати, – не найкраща практика, яку найчастіше обирали тоталітарні режими минулого. Нове деміфологізоване скульптурне рішення твору має повернути його в суспільне середовище, де кожен може його бачити й перебувати поруч із ним. Такий підхід забезпечує відкритий доступ до мистецтва для максимальної кількості людей. Мистецтво привертає увагу і викликає різні реакції, але не потрібно цього боятися. Бо воно може стати початком діалогу з суспільством, можливістю поставити питання: «Яким, на вашу думку, має бути мистецтво і чому? Чи хочете ви бачити його в вашому місті?». Питання — це можливість отримати відповідь.
Художники:
Михайло Лисенко,
Олександр Довженко,
Вова Воротньов,
Данило Манжос,
Po Kа
Куратор: Андрій Сігунцов
Під час вікдкриття проекту також відбудеться презентація Litchi Crimson «Крах пам’ятників краси. Руйнування теперішьного заради кращого майбутнього».
Глобалізація сучасного світу неодмінно сприяє розширенню людської свідомості. Обнулення сприйняття змушує подивитися під новим кутом на парадигми минулого в рамках сьогоднішнього дня. Змінам завжди передує переосмислення краси і її глобальної цінності, а також суб’єктивного бачення кожного з нас. Український бренд одягу й аксесуарів Litchi Crimson, дизайнера Тетяни Кармазіної, став втіленням швидкоплинності часу та переусвідомлення ідеї краси як такої.
Час: 16.00.
Місце: Музей історії Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 7).
Вартість: вхід вільний.
Концерт Cherkasy Jazz Quintet та Михайла Євтушенка
У виконанні джаз-бенду Cherkasy Jazz Quintet та Михайла Євтушенка прозвучить програма Remembering the Beatles. Цього вечора ви почуєте хіти легендарних The Beatles у джазовому аранжуванні.
Cherkasy Jazz Quintet – майстри джазу, фанати хард-бопу та The Beatles.
Михайло Євтушенко – випускник University of Music & Performing Arts Graz, що вже підкорив своїм талантом усю Європу.
У складі віртуозів 20-го травня:
Сергій Крашенінніков – бенд-лідер, фортепіано, Заслужений артист АР Крим
Олександр Черкашин – барабани
Олександр Шнайдер – контрабас
Валерій Кириченко – труба, флюгельгорн
Микола Євпак – тенор-саксофон, Заслужений працівник культури України
Михайло Євтушенко – тенор-саксофон, сопрано-саксофон
Час: 20.00.
Місце: Caribbean Club (вул. Симона Петлюри, 4).
Вартість: 150 – 450 грн.
Відкриття виставки Петра Сметани «Ефемерний Ландшафт»
«Триптих АРТ» у межах програми міжнародного мистецького фестивалю KYIV ART WEEK 2019 презентує живописний проект львівського художника Петра Сметани «Ефемерний Ландшафт».
Живучи у транзитній країні в перебіжний період свого розвитку, почуваєшся відповідно. З присутнім відчуттям тимчасового доводиться співіснувати. Це відбиває з-під ніг фундамент, який би мав лягти в основу нашої сучасної світобудови. Чи одноразовість насправді нищить відповідальність за вчинки, які творяться, і думки, які висловлюємо? Немає потреби в добротності виконання, немає віри в те, що об’єкти, створені в актуальний час, мають прожити довше, аніж термін їхньої придатності. Великою мірою ми не маємо потреби зберігати навіть те, що дісталося нам у спадок.
Часто відбувається діалог із собою, із собою хвилинним. Від результату цього діалогу залежить паралельний вигляд нами залишеного. У сьогоденні має місце мимобіжне сприйняття ландшафту уявного майбутнього, без можливості зупинки, щоб подивитися навколо. Швидкі зміни і швидкість прийняття рішень часто не дають достатнього часу для аналізу того, що відбулося. Рухаючись транзитом до ефемерної точки, ми просто дивимося, роблячи спроби рухатися швидше.
Час: 18.00.
Місце: Галерея сучасного мистецтва «Триптих АРТ» (вул. Десятинна, 13).
Вартість: вхід вільний.
