З розвитком соцмереж генерувати і розповсюджувати неправдивий контент стало простіше, тому уряди країн і міжнародні організації намагаються скинути відповідальність на інтернет-бізнес.
Зокрема, під тиском чиновників і громадськості Facebook анонсував спеціальний тренінг для членів Європарламенту щодо того, як виявляти приховану політичну рекламу, а Google обіцяє представити спеціальний сервіс для збільшення прозорості .
Втім, експертам такі методи боротьби здаються надто прямолінійними. Адже у світі фейків надто багато півтонів, а “добро” часто зливається зі “злом” і навіть міняється з ним місцями.
Тому майбутнє безперечно за більш креативними стратегіями, яких з кожним роком стає все більше.
Зокрема, нідерландець Рууд Устервуд вирішив боротися з фейками, створюючи їх. Для цього заснував проект DROG. Користувачам пропонують взяти участь у захопливій грі зі створення пропаганди.
“У колаборації з Університетом Кембріджу ми розробили цю інноваційну вакцину, аби показати, які тактики і методи використовуються для поширення брежливих новин. Ми віримо, що найкращий спосіб культивувати шосте почуття, яке допоможе впізнати дезінформацію, – це створити її самим”, – йдеться на сайті проекту.
Під керуванням програми користувач має створити фейковий акаунт у Twitter (змоделювати його створення), запостити інформацію, яка викличе хайп у мережі, створити армію тролів, розігріти емоції брехливими мемами.
Поступово юзерів “вчать” прийомам пропаганди – конспірації, вдаванню з себе інших, поляризації поглядів, емоційності, дискредитації і тролінгу. Гра проходиться за п’ятнадцять хвилин і сприймається доволі захопливою.
“Дезінформація нестримна, ми не повинні намагатися її блокувати. Ми маємо допогати людям – один за одним – усвідомлювати, що є нонсенсом, а що було насправді”, – цитує активіста Politico.
Устервуд зацікавився природою фейків у 2014-му, на стадії ескалації війни на Сході України.
Він захистив дисертацію на тему фейків і почав активно з ними боротися. Для себе з’ясував, що спростовувати кожну новину недостатньо. Так Устервуд і дійшов до ідеї гри.
Він з командою проводить майстер-класи у школах Нідерландів, Німеччини та інших країн, а також трейнінги для військових.
“У таких іграх ми пропонуємо людям перевтілюватися у “поганих хлопців”. Це дає інсайт того, що може статися”, – стверджує Устервуд.
Інформаційний тренд щодо боротьби з фейковими новинами намагаються підтримувати сотні проектів.
Наприклад, потужною зброєю проти неправди позиціонують себе платформи громадської журналістики на кшталт Civil, що працює за принципом блокчейну. Контент тут генерується не з централізованої подачі медіавласників, а самими користувачами. І ними ж оплачується, якщо іншим він здався достатньо цікавим і достовірним. Керівники проекту сподіваються, що колективна думка виявиться мудрим мірилом, а брехливі дані далі сотні постів не поширяться. Щоправда, підігрівати емоції і грати з не- або напівправді у таких сервісах теж цілком реально.
Ще один підхід – залучення до боротьби з фейками штучного інтелекту. Створити “екологічне інформаційне середовище” пропонує зокрема проект Factmata. Програми перевіряють наявність “мови ворожнечі”, пропаганди та політичної заангажованості, провокаційних заголовків, що не відповідають змісту публікації.
Втім, Устервуд – не єдиний, хто виходить за рамки стандартних прийомів. Так, група американських вчених – Джеймс Ліндсі, Хелен Плакроуз і Пітер Богоссян – взялися боротися з викривленням інформації в науці на догоду політкоректності. Автори свідомо грали на “гарячих” для суспільства темах – гендерній та расовій рівності та сексуальній орієнтації.
Наприклад, доводили, що крайній ступінь ожиріння – лише прояв свободи вибору, у іншій, що мастурбація з уявлянням конкретної жінки – прояв сексуального насильства. Навіть статеве життя собак у парку спробували прирівняти до зґвалтування.
З 20 робіт, поданих у наукові журнали, сім відрецензували і опублікували статті з ні на чому не заснованими твердженнями. Прибрали лише після того, як розгорівся сандал.
