Зібралися, щоб зекономити: На чий млин “поллються” ідеї енергетичного кластеру Хмельниччини

Хмельницький енергетичний кластер – об’єднання представників влади, бізнесу, громадських організацій, науки та медіа задля збереження природи та розвитку відновлюваної енергії – був сформований фактично місяць тому. І вже взявся реалізовувати проект зі складною назвою “Синергія дій громадськості, влади та бізнесу в форматі енергетичного кластеру задля енергетичної реформи Хмельницької області”. Для цього продовж наступних восьми місяців мають бути проаналізовані ресурси краю, придатні для розвитку відновлюваних джерел енергії. Методологію для аналізу мають розробити активісти Хмельницького енергетичного кластеру спільно з ГО “Екоклуб”.

Активісти хочуть залучити до справи якомога більше сторін та інстанцій, аби отримати об’єктивні дані та опис усіх ресурсів, якими володіє область. Методологія має включити аналіз потенціалу біомаси, вітру, сонця й інших можливих відновлюваних джерел енергії.

Як каже виконавчий директор Хмельницького енергетичного кластеру Артур Кокаревич, реалізація проекту дозволить об’єднати зусилля усіх зацікавлених сторін для формування стратегічного бачення розвитку енергоефективності та відновлюваних джерел енергії на території Хмельницької області. Звісно, із урахуванням того факту, що на окремі види відновлювальної енергії діє “зелений тариф”, який дозволяє непогано й заробити.

“Коли в світі шаленими темпами розвивається відновлювана енергетика, ми не розуміємо, що з нею робити там, де живемо. Чинна стратегія регіонального розвитку Хмельниччини взагалі не передбачає будь-якої діяльності в цій сфері. З 2020 року обласна рада має прийняти нову стратегію, наша мета – підготувати пропозиції, які би визначили на основі аналізу ресурсів низку інвестиційних проектів для області,” – каже експерт з питань енергетичної політики, Голова правління Хмельницького енергетичного кластеру Степан Кушнір.

Робота кластеру дасть змогу пришвидшити процес реформи, яка, на думку його організаторів, є лише в задумах представників влади. Тож два місяці його учасники формуватимуть концепцію й методології дослідження – це своєрідний науковий процес, а з Нового року візьмуться за аналітику, що забере ще приблизно п’ять місяців. На останньому етапі буде влаштована презентація для якомога ширшого кола громадськості. Влітку 2019 року активісти провести маштабний енегофорум, де презентують готовий продукт, з метою продовження життя ініціативи. “

На таке своєрідне пізнання стану енергетичної інфраструктури області буде залучено 430 тисяч грантових гривень від Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження”. В роботі буде врахуватися й діяльність всіх колись існуючих в області кластерів у різних галузях.

Результати використають для Стратегії регіонального розвитку, яку, як згадувалося, оновлюватимуть у 2020-му році, а також для більш “земних”, тобто практичних цілей. Наприклад, для того, щоб кожен район чи ОТГ знав, де краще будувати сонячну станцію чи біогазову установку. Меморандум про співпрацю з енергокластером облдержадміністрація вже підписала – власне, вона в його роботі зацікавлена в першу чергу.

“Нам потрібен час і досить кропітка робота, щоб порахувати кожен колосок на нашому енергетичному полі, – пояснює Кушнір. – Хочемо не лише потенційним інвесторам, а й до кожної тергромади донести, що можна зробити, використавши наявиний ресурс і, насаперед, використавши аграрний ресурс – переробку сировини”.

Активісти переконані, що аграрна Хмельниччина неефективно використовує відходи сільгосппідприємств. За словами заступника директора департаменту економічного розвитку ОДА Андрія Грабовського, в області після жнив залишається близько мільйона тон соломи, яка може бути використана для альтернативної енергетики, якщо провести їй необхідну обробку. Але, зрозуміло, ніяк не використовується.

Разом з тим, використання відновлюваних джерел для виробництва енергії на Хмельниччині потрохи “прищеплюється”. У I півріччі з них в області вироблено 40,8 млн кВт/год. електроенергії, з яких: 8,1 млн кВт/год. – малими гідроелектростанціями; – 17 млн кВт/год. – сонячними електростанціями (СЕС); 15,7 млн кВт/год. – біогазовими установками.

На території області діють 29 малих гідро- та 12 сонячних електростанцій, загальною потужністю 35 МВт. При цьому чимала частка останніх, а саме п’ять електростанцій загальною потужністю 12 МВт, була введена в експлуатацію за січень-вересень поточного року. Сума інвестицій склала близько 12 млн доларів. Загалом до кінця року планується введення в експлуатацію 12 СЕС загальною потужністю більше 50 МВт. Сума інвестицій складе до 50 млн дол.

Також до кінця року планується введення в дію II черги Теофіпольської ТЕС (потужність 10,5 МВт, загальна вартість проекту близько 1 млрд грн). Крім того, має запрацювати на повну потужність перша в Україні дахова сонячна електростанція в Хмельницькому національному університеті. Перша її черга має потужність 132,8 кВт і складається з трьох сонячних електростанцій на даху. Загальна ж потужність СЕС університету становитиме 0,500 МВт.

Також слід згадати роботу в Кам’янці-Подільському теплоелектростанції потужністю майже 45 МВт із комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії твердопаливними та газовими котлами. Його загальна вартість склала 9,6 млн доларів, кошти на реалізацію проекту надав Світовий банк у кредит під 0,01% річних. Завдяки йому Кам’янець-Подільський став першим в Україні, третім у Європі та п’ятим у світі містом, що використовує цей сучасний метод виробництва тепла. Новітня ТЕС дозволяє зменшити споживання газу на 15,5 млн куб. м на суму близько 115 млн грн на рік.

Кількамісячна діяльність ТЕС продемонструвала нестачу палива, яке навіть доводиться експортувати із зарубіжжя. Відтак представники кластеру хочуть детально проаналізувати всі можливості на території області і, за можливості, забезпечити себе паливом власними силами. Одним із варіантів розв’язання проблеми розглядають своєрідний експеримент в Берездівській ОТГ, що в Славутському районі. Тут створюють маленьку модель – енергетичний кооператив і намагаються пристосувати переробку соломи, якої у місцевих аграріїв лишається вдосталь, до виробництва альтернативного палива.

Ще один позитивний приклад: місцеві фермери довіряють органам місцевого самоврядування і створюють кооператив з виробництва паливних брикетів, ризикуючи фінансами. В планах – будівництво й котельні для опалення хоча б соціальних об’єктів ОТГ. Завдяки цьому тут з’являться додаткові робочі місця, гроші залишаться “на місці”, а можливо, вдасться частково відмовитися від газу, що, в свою чергу, збільшить суму грошей, які “крутитимуться” в громаді.

Активісти впевнені, що в перспективі детальний моніторинг дасть можливість Хмельниччині стати енергонезалежною. І пояснюють: відновлювана енергетика – це насправді не про гроші, а про екологію і клімат. Бо чим менше використовується видобувних джерел енергії – того ж газу – тим кращою є ситуація в екології і змінами клімату. Якщо ж нічого не робити, то слід чекати дуже кардинальних змін, які торкнуться кожного в Україні, а то й в усьому світі.