Чому українці перекривають дороги, мінують виборчі дільниці? В якій з областей мешканці голодують проти оптимізації шкіл?
23 відбулася зустріч «Чому бунтують українські громади: реальні історії конфліктів». На зустрічі експерти представили результати дослідження конфліктних ситуацій в об’єднаних територіальних громадах.
Дослідження містить: близько 50 матеріалів з відкритих джерел та результати 41 глибинного інтерв’ю із респондентами, які представляють різні сторони конфліктів, що виникли в об’єднаних громадах різних регіонів. Крім того, огляд судової практики щодо конфліктних ситуацій по всіх регіонах України. А також, детальні карти п’яти конфліктів (кейсів), що виникли в об’єднаних громадах різних регіонів.
За результатами дослідження, найбільш розповсюдженими стали конфлікти навколо оптимізації освітньої та медичної галузей. Експерти представили приклади таких конфліктів у громадах Херсонської, Рівненської та Чернівецької областей. На прикладі громад Івано-Франківської та Хмельницької областей експерти представили конфлікти навколо об’єднання територіальних громад. А також, були представлені земельні конфлікти, конфлікти щодо розподілу ресурсів між внутрішніми громадами, щодо ефективності місцевої влади в ОТГ та інші.
Названі сновні причини судових спорів по різних областях України, серед яких є:виборчі спори, спори у сфері освіти, охорони здоров’я та інші.
«Дані дослідження дали нам змогу виділити 7 типів конфліктів в українських громадах.Подібні конфлікти, за часом, за правильного підходу влади і громади можливо нівелювати. Проблема є в браку комунікації, часто люди не мають доступу до вирішення питань. А було б добре, щоб відбувалось обговорення. Але не вміючи вести діалог, часто рішення конфлікту не відбувається», – зазначив, Олексій Колесников – аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення».
Отримані дані дозволили виявити 7 найпоширеніших типів конфліктів в українських громадах:
1.Конфлікти щодо самого об’єднання. У тих громадах, де процес об’єднання супроводжувався конфліктами, існуючи протиріччя із часом можуть згладитись, або навпаки – ще більше загостритися. Крім того, конфлікти, що протікали відкрито під час об’єднання, можуть перейти в закриту (латентну) фазу в ОТГ, однак під впливом певних обставин розгорнутися із новою силою. Таким чином, успадковані з часу об’єднання суперечності стають одним із джерел конфліктності вже в об’єднаних територіальних громадах.
2.Конфлікти щодо розподілу ресурсів між внутрішніми громадами зумовлені протиріччями з приводу розподілу коштів та інфраструктури між населеними пунктами ОТГ. Переважно вони пов’язані з тим, що жителі якихось із них вважають цей розподіл несправедливим.
3. Конфлікти навколо оптимізації соціальної інфраструктури нині є чи не найбільш поширеними в ОТГ. Оптимізація мережі навчальних, медичних, культурних закладів для більшості об’єднаних громад є неминучою та продиктована необхідністю ощадливо використовувати кошти та підвищувати якість відповідних послуг. Однак рішення щодо оптимізації є вкрай непопулярними, тому часто провокують вельми серйозні конфлікти у громадах.
4.Земельні конфлікти почастішали після того, як розпочався процес передачі ОТГ земель сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів. Наразі ці конфлікти є не стільки внутрішніми, скільки розгортаються між громадами з одного боку та районною владою й органами Держгеокадастру з іншого. Водночас земельні протиріччя цілком можуть виникати між сусідніми ОТГ або ж усередині них, а також між громадами та іншими зацікавленими сторонами, приміром,суб’єктами господарювання.
5.Конфлікти щодо ефективності місцевої влади в ОТГ. Йдеться про ситуації, коли будучи невдоволеними рішеннями і/або діями місцевої влади, ефективністю вирішення проблем, якістю надання послуг тощо, жителі (або їх частина) вдаються до яких-небудь активних дій, протестів, спрямованих проти самої влади, її окремих представників або ж на захист власних прав та інтересів.
6.Конфлікти в середовищі місцевої еліти. Це можуть бути конфлікти між головою громади і депутатським корпусом місцевої ради; між головою і старостою; гострі конфлікти між депутатами, які відображаються на всій громаді та ін. У конфліктну взаємодію можуть також бути втягнуті представники політичної еліти регіонального і центрального рівня та впливові бізнес-структури.
7.Конфлікти між владою ОТГ та району. Процес об’єднання громад поступово призводить до того, що районна ланка управління в її нинішньому вигляді стає зайвою. При чому це стосується як районних рад, так і значною мірою районних державних адміністрацій. Тому в районах, де всі або більшість громад об’єдналися, зникає сенс в існуванні районної ради як такої, а повноваження РДА суттєво звужуються. До того ж, районним органам доводиться передавати на місцевий рівень власність та звільняти працівників, тож конфлікти між двома рівнями стають неминучими.
«Наразі відсутні серйозні конфлікти на етнічному ґрунті. Водночас зростає ризик розгортання релігійних конфліктів, зокрема між прихильниками різних православних церков в контексті надання автокефалії Українській православній церкві, після чого у громадах може розгорнутися боротьба за релігійні споруди.
Більшість конфліктів протікають без застосування насильства, а їх сторони переважно прагнуть діяти в рамках правового поля. Негативна реакція населення на реформи нерідко заснована на завищених очікуваннях від них. Особливо від реформ децентралізації. Але, конфлікти конструктивно впливають на трансформацію відносин між владою та громадянами, оскільки у сторін конфлікту починає формуватися усвідомлення необхідності діалогу», – зазначила Вікторія Баласанян,соціолог ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення». Вона зазначає, що зростання громадської активності та самоорганізації вимагає від місцевої влади принципів відкритості і прозорості своєї діяльності. Значна частина конфліктів виникає через брак комунікації влади з громадою.
«Приймаючи рішення із чутливих питань, керівництво громад нерідко намагається зробити все”по тихому”, поставивши жителів перед фактом. Однак у підсумку отримує протилежний ефект», – сказав Олексій Колесников, аналітик ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення».
У багатьох громадах влада в принципі не вміє системно комунікувати з громадою, незвикла цього робити, не розуміє цілей, засобів та цінності такої комунікації.Керівництво громад часто представляє мешканцям готові рішення і не залучає їх до їх розробки. Це провокує спротив та сприймається як спроба нав’язування.
У конфліктних не розвинені процедури демократії участі. В більшості досліджуваних ОТГ практично не використовуються інструменти місцевої демократії. У результаті підтримка рішень, які розроблялися без належного залучення населення, достатньо низька.
Експерти зазначили й можливі рекомендації органам державної влади, для місцевого амоврядування, для неурядових організацій та активістів.
Рекомендації органам державної влади центрального рівня:
1.На законодавчому рівні визначити майбутні моделі районного поділу та відповідної управлінської структури для того, аби зменшити рівень конфліктності по лінії «район – громада». Надалі ці законодавчі зміни мають втілитися у заходах державної політики, спрямованих на трансформацію адміністративно-територіального устрою України.
2.Створити необхідні законодавчі рамки для повноцінної передачі громадам земель поза межами населених пунктів із чітким визначенням повноважень органів місцевого самоврядування та порядку здійснення передачі.
3.Налагодити постійний моніторинг конфліктних ситуацій в ОТГ з метою оперативного реагування на проблеми, що виникають. Особливу увагу при цьому звернути на сфери земельних та релігійно-конфесійних відносин, в яких найближчим часом імовірне зростання конфліктогенного потенціалу.
4.Переглянути модель державної політики у сфері місцевої демократії в бік посилення законодавчого регулювання її інструментів та запровадження обов’язкового ухвалення статутів територіальних громад.
5.Оперативно реагувати та вживати заходів щодо будь-яких спроб блокувати реформу з боку місцевих органів виконавчої влади.
Рекомендації органам місцевого самоврядування ОТГ:
1. Налагоджувати та підтримувати системну комунікацію з жителями, використовуючи всі можливі канали. Підготовку і прийняття суспільно чутливих рішень здійснювати через ретельне пояснення жителям їхнього змісту і мети.
2.Розробляти із залученням жителів та ухвалювати статути територіальних громад,інші місцеві нормативно-правові акти з питань місцевої демократії, в яких визначати дієві механізми участі громадян в управлінні місцевими справами.
3. У разі оптимізації соціальної інфраструктури передбачати та застосовувати компенсуючи заходи у населених пунктах, які понесли “втрати”,вкладати кошти у створення нових об’єктів.
4.За наявності ресурсів залучати жителів до участі у перетворенні громад та використанні бюджетних коштів через механізми громадського бюджету та / або конкурси громадських ініціатив.
5. Цілеспрямовано сприяти створенню та діяльності органів самоорганізації населення, особливо у периферійних населених пунктах, із передачею їм частини повноважень місцевого самоврядування та ресурсів для їх реалізації.
Рекомендації неурядовим організаціям та активістам:
1. Посилити роботу в напрямку діалогу та комунікацій у громадах, сприяти їх утвердженню та розвитку.
2.Навчати представників місцевої влади ефективно взаємодіяти з громадою, в тому числі через механізми місцевої демократії; надавати громадам методичну допомогу при розробці відповідних нормативно-правових актів та їх практичному впроваджені.
3.Надавати громадам допомогу в трансформації конфліктів, що виникають, зокрема через медіацію та фасилітацію.
