Оприлюднено правові висновки Верховного Суду по статті 118 Земельного кодексу України щодо реалізації права громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок
Так, при розгляді справи № 509/4156/15-а змінено підхід щодо можливості оскарження відмови до суду. У постанові від 14.03.2018 Верховний Суд висловив думку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.
Але вже пізніше у постанові від 17.12.2018 Верховний Суд (у складі палати із захисту соціальних прав) звернув увагу, що відмова органу у наданні дозволу фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб’єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС.
Щодо правових наслідків спливу місячного строку розгляду заяви, суд визначився, що особа має право (а не обов’язок) замовити розробку проекту землеустрою без надання дозволу. Проте це не позбавляє її права на отримання від органу рішення про надання дозволу (чи про відмову у цьому) і після спливу місячного строку, а також права на судовий захист
Також ВС роз’яснив, що невідповідність клопотання формальним вимогам – самостійна підстава відмови. Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч. 6 ст. 118 ЗК, недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо така ділянка не вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, орган повинен навести усі підстави відмови.
