П‘ять років тому в Україні перемогли протести, які дістали назву Євромайдан. Своїм життям за це тоді заплатило понад сто людей. Формальним приводом повстання людей стала відмова тодішнього президента Віктора Януковича від зближення України з ЄС. Однак фактичні причини, які вивели українців на площі, були ширші – засилля корупції та прагнення до свободи і кращого життя.
Що можна вважати перемогами українського суспільства й політиків п’ять років по тому, а що – зрадами?
Інвестор, підприємець, активістка, журналіст та поет на прохання BBC News Україна поділилися своїми думками щодо цього.
Томаш Фіала, генеральний директор Dragon Capital, найбільшої інвестиційної компанії України.
Перемоги
Боротьба з корупцією. Це питання можна віднести і до зрад, і до перемог. Що стосується перемог, то це створення НАБУ і його робота. НАЗК, хоча його робота аж ніяк не тішить. САПУ, робота якого залишає різні відчуття.
Зростання економіки. Після падіння економіки у 2014-2015 роках, причинами якого була і російська агресія, а також погана економічна політика “попередників” з команди Януковича, новій владі вдалося “оживити” економіку і досягти стабільного зростання у межах 2,5-3% за останні три роки. Цього, звісно, недостатньо, але зрушення є.
До “плюсів” можна віднести і консервативну фіскальна й монетарну політику, реформу Національного банку, “Нафтогазу”, встановлення ринкових цін на газ.
Інвестиції. За останні три роки ми разом із партнерами із США та Європи інвестували в Україну понад 500 млн доларів, і це більше, ніж у попередні часи, а ми працюємо в Україні 20 років.
Підписано Угоду про асоціацію з ЄС, іде чіткий тренд на зближення з Європейським Союзом. Це те, що приваблює інвесторів, бо саме через це вони раніше інвестували у країни Центральної Європі, що стали досить успішними. Загалом, склянка є напівповною.
Зради
Боротьба з корупцією. Що стосується тієї частини корупції, яку можна віднести до зрад, то це гальмування у створенні Антикорупційного суду.
Верховенства права. Дуже слабкий прогрес у судовій реформі. Головна проблема, чому Україна пасе задніх у залученні інвестицій, порівняно з західними сусідами, – це надто малий прогрес у встановленні верховенства права. Це видно і з рейтингу Transparency International, де ми покращили позиції на 10 пунктів, – із 130 на 120 місце. Але це глибока друга половина списку.
Реформа силових і податкових органів. У цьому блоці я би до зрад також записав і абсолютну нереформованість СБУ, Генеральної прокуратури, Податкової міліції та Національної поліції. У Нацполіції уся реформа завершилася створенням патрульної поліції, і це добре. Але таким самим чином мала б бути змінена вся поліція, решта правоохоронних органів.
Олег Михайлов, Woolkrafts. Компанія, що була створена у 2014, виробляє “крафтові” пледи й продає їх як в Україні, так і за кордоном.
Перемоги
Люди перестали боятися, почали створювати свій бізнес, власну справу. Це, з моєї точки зору, є найбільшою перемогою. Особисто нас в малому бізнесі стримує лише відсутність досвіду чи знань. Тому ми кожного дня шукаємо можливості чогось навчитись, щось зробити по-новому.
Лібералізація банківського сектору. Ці реформи допомогли, зокрема малому бізнесу, простіше здійснювати міжнародні перекази. Ми почали із закритої системи переходити у відкриту. Всі свої продажі на міжнародні ринки ми здійснюємо відкрито і “по-білому”, відкрито конкуруємо.
Безвізовий режим. У вересні їздили до Парижа представляти Україну на Paris Design Week. Раніше це було б складніше зробити. І набагато дорожче. Крім того, ми можемо вільно поїхати, подивитися, як там, повернутися і зробити так само або навіть краще. Є бажання побудувати в Україні міжнародний бізнес, можна було б пишатися. Для нас приклад – локальні бренди, що стали міжнародними. Це Ikea зі Швеції, Zara з Іспанії, Lego з Данії.
Корупція та податки. За чотири з половиною роки ми жодного разу не стикалися з проблемою хабарів. Щодо податкової системи, то ми маємо єдиний податок, який дозволяє за 5% від свого обороту чесно вести бізнес. У Європі набагато вищі податки на бізнес. Крім того, був мораторій на перевірки малого бізнесу, що дозволило створити якийсь простій, у якому можна було щось почати.
Про “зради” пан Михайлов говорити відмовився. Каже, що усі труднощі розглядає як виклики, а не як проблеми. “Ми не мислимо зрадами, ми мислимо перемогами”, – сказав він.
Олександра Дворецька, правозахисниця, виконавча директорка благодійного фонду “Восток-SOS
Перемоги
Свобода мирних зібрань. Переслідувань з цього питання стало значно менше. Майже немає інформації про розгони чи складання протоколів, судові заборони. Я вважаю це досягненням Майдану. Нинішня влада каже, що прийшла саме через протести, це нібито “священна корова”. Не без винятків, звичайно, все одно існують конфлікти з поліцією, зокрема під Верховною Радою чи під час антизабудовних кампаній, але значно менше, ніж до Майдану.
Розвиток волонтерства. Багато нових організацій і людей прийшли в громадський сектор. Це підживило його і створює конкуренцію для організацій, що давно працюють. Хтось прийшов туди після Майдану, хтось – з волонтерської діяльності: вони допомагали армії, а потім почали опікуватися питаннями соціального захисту, психологічної підтримки, роботи з дітьми. Люди відчувають, що допомагати треба.
Новими напрямками стала робота з військовими, зокрема з демобілізованими. Значно позитивніше почали сприйматися організації, які надають психологічну допомогу.
Розслідування. Через публічні закупівлі та відповідні закони більше організацій стали займатися розслідуваннями. Через ProZorro стало значно легше аналізувати тендери, закупівлі, в тому числі на місцевому рівні. Збільшення кількості журналістських розслідувань та організацій, які займаються боротьбою з корупцією, – позитивна зміна. Нарешті, не треба бути супергероєм, щоб дізнатися, на що витрачалися кошти цього року.
Зради
Наступ на громадянське суспільство з боку влади. Наприклад, це відбулося в питанні декларування, коли антикорупційних активістів прирівняли до державних службовців, зобов’язавши їх звітувати.
Напади на активістів і журналістів. Є тиск, в тому числі вбивства, як у ситуації з Катериною Гандзюк. Це – найбільший виклик для громадянського суспільства. Як можна говорити про якісь покращення, якщо людей можуть вбити за їхню позицію.
Якщо людей будуть вбивати, і ці речі не будуть розслідувані, власне, як і вбивства Шеремета, і побиття екологічних активістів у Харкові, і справа Ноздровської, по якій досі немає нормального рішення, вони дуже негативно сприймаються, враховуючи, що існує велика кількість претензій саме до органів слідства і судів.
Нерозслідуваними лишаються і справи по Майдану, хоча нібито це мала бути принципова справа для нинішньої влади.
Сергій Жадан, поет, громадський активіст
Перемоги
Зміни (повільні, не надто очевидні на перший погляд) відбуваються ледь не у всіх сферах суспільного життя. Я зі своєї, “гуманітарної” сфери, можу згадати таке:
Змінилось ставлення до мови. Її не стало набагато більше, але вона нарешті перестала бути екзотикою, не сприймається як чужа. Це справді відчувається. І це справді цікаво й важливо, оскільки за цим стоїть, на мою думку, багато моментів, пов’язаних із самоідентичністю, з відчуттям країни, з визначенням своєї політичної позиції зрештою. Це цікавий процес, сподіваюсь, він матиме логічне продовження.
З’явилось те, що, мабуть, можна назвати державною культурною політикою. З певними натяжками, але все ж. Поява Українського інституту та Інституту книги, діяльність культурного фонду, фінансова підтримка кіновиробництва, підтримка бібліотек, форматування теле- та радіоефіру з огляду на власні інтереси – це може дати свій результат. Ну і це те, що мало робитись уже 28 років.
Зберігається (ось уже шостий рік!) відчуття взаємопідтримки, готовність допомогти, включитись у ситуацію, виручити. Попри певні втому та розчарування, попри відверті зальоти нової влади, попри непросту ситуацію, пов’язану з війною, суспільство не здається, навпаки, складається враження, що воно формується під цим пресом, стає міцнішим і разом із тим – людянішим. Не знаю, можливо, це надто суб’єктивне враження, але воно в мене справді є.
Про поразки Сергій Жадан говорити відмовився. “Нехай про це скаже хтось інший”, – сказав він.
Отар Довженко, журналіст, експерт організації “Детектор медіа”
Перемоги
Реукраїнізація. Зросла роль української мови в житті та її частки в публічному просторі. Я не сподівався на це, взагалі ніколи. Не міг про це навіть мріяти.
Інформаційний та медійний простір України відійшов від Росії. Йдеться і про припинення трансляції російських телеканалів, і про обмеження на показ російського контенту. Плюсом є і ускладнення в’їзду до України для представників російських ЗМІ.
Зменшився вплив влади на ЗМІ, у тому числі завдяки суспільному телебаченню. Воно, хоча й не стало ще таким, яким його запланували, проте вже є прикладом незалежного медіа.
Зради
Більша залежність ЗМІ від власників. Кількість грошей на медіаринку після Євромайдану зменшилась. Результатом стало те, що економічна залежність приватних ЗМІ від власників лише зросла.
Фінансування суспільного телебачення є недостатнім. Держава мага б виконувати положення закону щодо цього, хоча, імовірно, напряму з наслідками Майдану це пов’язати і не можна.
