Про проект ARTEFACT ми вже писали. Та якщо активацію унікальної діджитал-скульптури у Прип’яті змогли побачити лише обрані журналісти та блогери, то не менш унікальну медіа-виставку в музеї «Чорнобиль» зможуть відвідати всі охочі. Щоправда, вікно можливостей буде відчинено лише один день – 26 квітня. 33 роки тому у цей день сталася найбільша (принаймні поки що) техногенна катастрофа людства, яку заведено називати Чорнобильською. Парадокс: живучи практично поруч із зоною відчуження, люди примудряються фактично нічого не знати про ці події. (До слова – і не лише про ці події, а й про багато інших подій, які відбуваються зовсім поруч із ними.) За 33 роки змінилося кілька поколінь, і тих, хто пам’ятає 26 квітня 1986 року, дедалі менше…
А фейків та дезінформації дедалі більше. Тому проект ARTEFACT і вирішив підійти до справи творчо. І підготував виставку, використовуючи інтерактивні інсталяції, лазерні проекції, 3d-мапінг та інші технології, завдяки яким експонати музею «оживають». «Виставка має стати початком переосмислення катастрофи Чорнобиля як соціально-культурної трагедії української нації», цитуючи прес-реліз. Утім, насамперед це дуже видовищно.
Кураторка проекту ARTEFACT Світлана Коршунова говорить, що наразі про Чорнобиль ми знаємо більше фейків, ніж фактів. Головна місія проекту – привернути увагу до питань маніпуляції й усвідомленого споживання інформації в сучасному світі. Автори проекту вважають, що, аби запобігти подібним катастрофам у майбутньому, треба усвідомити, що трагедія Чорнобиля – інформаційна катастрофа не менше, ніж техногенна. За допомогою сучасних технологій медіа-арту вони хочуть привернути увагу сучасної аудиторії до питань навколо Чорнобиля, переосмислити цю трагедію в загальному національному минулому українців і привернути увагу до важливості власної інформаційної грамотності. І, слід віддати їм належне, цілком успішно.
Напередодні відкриття виставки в музей запустили журналістів, щоб показати їм, як працюватиме ця «машина часу», котра дає змогу відчути те, що пережили люди у квітні 1986 року.
Власне, місія музею – навчити молодь жити в атомну еру. Викликати тривогу – за майбутнє, за свою землю, за планету… Музей розробив цілу програму екологічних уроків для молоді. Та в епоху інформаційних технологій дуже важко спростовувати фейки. Наприклад, напередодні кожної річниці ЗМІ та соцмережі починають писати про трьох героїв-інженерів, які спустилися у гідрокостюмах під реактор, відкрили засувки і відкачали воду, але їх винесли, і вони поруч із реактором померли у страшних муках. А ці люди живі і зараз, і у них не було такого переопромінення. «І мені страшно, що не просто люди між собою про це розмовляють – документалісти фільми знімають про це! – говорить Анна Королевська, заступник генерального директора Національного музею «Чорнобиль» із наукової роботи. – Звертаються до нас: дайте нам матеріали про цих трьох героїв, які пішли у небуття…»
Звичайно, у Національному музеї «Чорнобиль» є багато «артефактів» людської недалекоглядності та безтурботності. У його фондах – понад 150 000 унікальних експонатів: розсекречені документи, карти, схеми з грифом «Секретно», фотографії, спеціальні дозиметричні прилади, історичні реліквії із Чорнобильської зони відчуження. Усе це дбайливо зібрано й дезактивовано, аби нащадки побачили, до яких наслідків може привести не лише недбальство, а й замовчування важливої інформації. Якщо навіть самої аварії не можна було уникнути, то сотні тисяч людей, які зазнали високого радіаційного опромінення через те, що їх ніхто не збирався попереджати (люди засмагали у вихідний, ходили у відкритому одязі, не ховали продуктів, не робили йодну профілактику тощо) – ці жертви цілком на совісті тих, хто вирішив замовчати трагедію.
Анна Королевська також розповіла, що колектив музею мріяв зробити медіаінсталяцію з лазером і димом із 1995 року. Але на той час таких технологій ще майже не було, лише у Москві одна дискотека їх мала. Однак тоді від задуму довелося відмовитися через дорожнечу. А тепер завдяки арт-проекту ARTEFACT простір музею, і так оформлений дуже художньо й атмосферно, став ще більш живим, ніж раніше.
Керівник арт-проекту ARTEFACT, музикант RASSVET Валерій Коршунов показав журналістам, як за допомогою «звуків Чорнобиля» відвідувачі зможуть створювати свою електронну музику. Принагідно від розповів, як записувалися звуки для цієї медіатеки – від різних скреготів до гри на фортепіано з повиламуваними клавішами (туристи на згадку люблять цупити бодай часточки предметів побуту мешканців Прип’яті).
Вражає історія про фотографа Анатолія Рассказова, який першим сфотографував зруйнований реактор. «Він о четвертій годині зайшов на свою студію, надрукував для урядової комісії ці фотографії, а потім поїхав додому… саджати картоплю, – розповідає Анна Королевська. – Він мав городик неподалік від Прип’яті. Ця людина вже бачила на власні очі зруйнований атомний реактор, але була впевнена, що “якби сталося щось небезпечне, то нам би повідомили”…» У виставці буде використано 5000 оцифрованих унікальних фотографій хроніки катастрофи, які зробив Анатолій Рассказов. Пізніше їх викладуть у відкритий доступ.
Що ж, зона відчуження – це наша об’єктивна реальність. І ми маємо не лише розуміти й пам’ятати, звідки вона взялася, не лише враховувати цей досвід на майбутнє, а й вирішити, що з нею робити. Лише 5 могильників на її території сертифіковані, ще 800 (!) розкидані по всій зоні. І перші ніж скорочувати зону до 10-кілометрової, треба познаходити всі ці могильники… «Передусім безпека людей, – наголошує Анна Королевська. – Не треба повторювати помилок радянських часів».
P.S. Насправді це краще побачити на власні очі. Тому ми неодмінно прийдемо сюди ще й 26 квітня, аби побачити повну версію виставки.
