Ідея, що кисень здатен всмоктуватися через шлунок, виникла в Радянському Союзу в 1960 роки. Утім, досліджень, які би підтвердили здатності “дихати шлунком”, нема.
Про це повідомляє виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
Крім того, багато кисню шкодить. Підвищення його кількості в організмі призводить до того, що набирають обертів вільнорадикальні ланцюгові реакції, старіння, пошкодження клітинних мембран і ДНК. Додаткове постачання кисню потрібне, до прикладу, пацієнтам із гострою зупинкою дихання.
“Ми не можемо дихати шлунком чи кишківником. Ми дихаємо легенями, в яких завдяки значній різниці в тиску вуглекислий газ від’єднується від гемоглобіну еритроцитів, а на його місце приєднується кисень. Кисень не переміщається кров’ю у вигляді вільної молекули — це токсичний для нас газ, і його переносять або гемоглобін, або залізовмісні ферменти”, – пояснює Супрун.
Супрун наводить у приклад експеримент із лабораторними мишами: “щоб кисень все ж потрапив у кишківник, лабораторних мишок в експерименті понад тиждень тримають в камерах із високим тиском кисню (гіпербаричних камерах). Від цього мишки молодше і здоровіше не стають, але в них змінюється кишкова мікрофлора. В нормі, там живуть бактерії, яким кисень не потрібен”.
В одному літрі коктейлю в кращому разі буде 100-150 міліграмів кисню. За добу ж ми вдихаємо 550 літрів чистого кисню, або вдихаємо 4 літри за хвилину. По суті, замість двох літрів кисневого коктейлю, можна просто зробити три глибоких вдихи.
