Уряд на чолі із Володимиром Гройсманом працював трохи більше трьох років. Це був другий Кабмін часів президента Порошенка.
ВВС News Україна зібрала найважливіші досягнення і невдачі цього уряду. Інколи провести межу між першим і другим – досить важко.
1. Стабілізація
Після свого призначення прем’єром Володимир Гройсман заявив, що своїм головним завданням на цій посаді вважає відновлення стабільності в країні, яка за два роки до цього зіткнулася з надзвичайними викликами – анексією Криму, збройним конфліктом на Донбасі, величезними борговими виплатами.
Оглядачі мали різні думки, чи не були вже закладені підвалини цієї стабільності попереднім урядом на чолі з Арсенієм Яценюком, але економічні показники від 2016 до 2019 дійсно покращувалися.
Після того, як за підсумками 2015 року ВВП України впав на майже 10%, у 2016 економіка показала зростання – на 2,3%. За 2018 рік ВВП зріс на 3,2%.
При цьому за підсумками 2018 року інфляцію вперше від зміни влади у 2014 вдалося втримати у межах 10%.
Команді Гройсмана вдалося вчасно виплачувати борги і зменшувати дефіцит бюджету.
Якщо на початок 2016 року борг становив 79,1% від ВВП країни, то на початок 2019 він знизився до 60,9%.
Дефіцит бюджету, тобто перевищення видатків над доходами, вдалося скоротити від майже 3% до 1,7%.
Втім, із початком 2019 року дедалі більше українських та міжнародних експертів і учасників ринку стали дорікати, що українська економіка зростає надто повільно, а реформи є частковими.
2. Газ
Одним із перших рішень уряду Гройсмана стало запровадження так званої єдиної ціни на газ. Воно передбачало, що усі споживачі, включно із населенням, мають платити однакову ціну за той самий обсяг енергоресурсів.
Це рішення потягло за собою значне зростання тарифів не лише на газ, але й на опалення та гарячу воду.
Проте формальне рішення від квітня 2016 так і не було реалізоване повністю, а уряд заходився ухвалювати тимчасові обмеження на ціни на газ для населення.
Це ставало причиною відтермінування очікуваних траншів від МВФ, а відтак, й затримки із отриманням коштів від інших міжнародних партнерів.
Так тривало до осені 2018 року, коли уряд ухвалив газову постанову, якою підвищив ціни на газ на 23,5%, а також розписав графік подальших підвищень до кінця 2019 року, коли, як очікувалося, ціни для населення мають стати 100% ринковими.
Проте вже навесні 2019 року з’ясувалося, що зафіксовані в постанові ціни стали вищими, ніж ринкові. І урядові знову довелося вирішувати питання в ручному режимі.
3. Субсидії
Значне зростання тарифів на газ, опалення і гарячу воду потягло за собою зростання видатків на комунальні субсидії.
Якщо у 2016 році на субсидії було витрачено 40 млрд з бюджету, то у 2018 – вже 71 млрд грн.
Впродовж всього цього часу уряд спочатку намагався перевірити отримувачів субсидій, аби відокремити тих, хто не має на них права. Згодом були намагання зробити критерії відбору більш суворими.
На початок 2019 уряд вийшов із твердим рішенням монетизувати субсидії, тобто виплачувати їх “живими грошима”, хоча до цього робив кілька обіцянок щодо запровадження монетизації значно раніше.
Втім, і тут у проміжку кількох місяців було запропоновано кілька варіантів монетизації, які уряд збирався упорядкувати у травні. Проте у травні, після інавгурації нового президента, Володимир Гройсман подав у відставку.
4. Соціальні стандарти
Якщо удар від підвищення тарифів для найбідніших верств населення вдалося пом’якшити завдяки субсидіям, то для решти населення уряд вийшов із ще однією ініціативою – підвищення мінімальної зарплатні.
З 1 січня 2017 року “мінімалка” була збільшена одразу у два рази – з 1600 до 3200 грн на місяць. Проте далі підвищення були не такими помітними. Загалом від квітня 2016 до початку 2019 мінімальна зарплатня зросла у три рази – до 4173 грн.
При цьому середня зарплатня в Україні зросла лише у два рази – із 4686 грн до 9326 грн на місяць.
Таке зростання не змогло втримати потік трудових мігрантів з України, і на початок 2019 відтік робочої сили стали називати одним із головних ризиків для української економіки загалом.
Підвищення “мінімалки” дозволило акумулювати кошти для пенсій, адже поточні пенсійні виплати фінансуються за рахунок надходжень до Пенсійного фонду від сплати Єдиного соціального внеску.
Проте і це підвищення не було надто кардинальним.
Від квітня 2016 до початку 2019 мінімальна пенсія зросла на третину – до 1497 грн, а середня – у 1,7 раза, до 2899 грн.
У березні 2019 року вперше пенсії були проіндексовані автоматично. Проте це підвищення вже пов’язали із президентськими виборами, що відбулися у квітні 2019.
Все це супроводжувалося переходом прив’язки пенсій від віку до трудового стажу, який уряд назвав пенсійною реформою, а його критики – прихованим підвищенням пенсійного віку.
5. Бізнес-клімат та інвестиції
За три роки роботи уряду Гройсмана відбувалися кілька публічних акцій на кшталт “Маски-шоу – стоп”, що мали свідчити про захист бізнесу та покращення інвестиційного клімату.
У квітні 2017 року було запущено систему автоматичного відшкодування ПДВ – однієї з найбільших проблем бізнесу, що працює в Україні.
Проте у жовтні 2017, коли були представлені результати 2016 року, Україна посіла 76 місце серед 190 країн світу у рейтингу Doing Business. У жовтні 2018 року це було 71 місце, – не надто разючий прогрес. У своєму звіті за три роки діяльності уряд навіть послуговується іншою цифрою – 41 сходинка вгору в тому ж рейтингу від 2013 року.
За підсумками 2016 року Україна отримала 3,284 млрд доларів прямих іноземних інвестицій. За 2018 – 2,355. В цьому ж році українські трудові мігранти перерахували додому близько 11 млрд грн, випередивши інвесторів у понад 5 разів.
6. Співпраця з міжнародними партнерами – МВФ, Світовим банком, ЄС
Під кінець 2018 року, після понад півторарічної перерви, МВФ схвалив надання Україні траншу у 1,4 млрд доларів за новою програмою співпраці – stand-by.
Директори фонду також затвердили припинення старої програми розширеного фінансування (EFF). Розпочата навесні 2015 року програма розширеного фінансування передбачала можливість виділення Україні близько 17,5 млрд доларів на чотири роки. Київ зміг отримати менше половини виділених коштів.
Останній транш за цією програмою надійшов у квітні 2017 року. З того часу між Києвом і МВФ тривали дискусії щодо підвищення цін на газ для населення до ринкового рівня, допоки уряд не ухвалив рішення про їх підвищення.
Затримки із траншами МВФ, а також недостатньо ефективна, за оцінками міжнародних партнерів, боротьба з корупцією, призводили до затримок чи навіть скасування в отриманні кредитів від Світового банку та макрофінансової допомоги від ЄС.
7. Децентралізація
Хоча головні законодавчі акти для реформи місцевого самоврядування і децентралізації були ухвалені ще за уряду Яценюка, головні кроки з втілення цієї реформи припали на прем’єрство Гройсмана.
Зробивши перші кар’єрні кроки саме на рівні місцевої влади, він завжди активно просував і коментував цю тему, не дуже популярну у ЗМІ. Проте реформа дійсно докорінно змінила бюджетні потоки між “центром” і регіонами.
У 2018 доходи місцевих бюджетів без міжбюджетних трансфертів становили 262 млрд грн проти 70 млрд грн у 2014 році. Місцеві громади отримали право вирішувати, куди скеровувати ці кошти – на ремонт доріг, будівництво шкіл та лікарень, покращення адміністративних послуг, створення нових підприємств чи будівництво нових фонтанів.
Інша справа, що не всі місцеві очільники змогли скористатися перерозподілом бюджетних коштів на користь місцевих громад. Залежно від регіону, місцевій владі з різним ступенем ефективності вдавалося чи не вдавалося використати отримані кошти. Були й регіони, за якими фіксували десятки мільярдів гривень залишків на рахунках – додаткові кошти просто не могли використати.
8. Припинення торгівлі з Донбасом
На початку 2017 року урядові Гройсмана довелося давати відповідь на питання “Чи законно торгувати з територіями, які Київ вважає окупованими?”
У лютому 2017 лютневі морози і блокування активістами залізничних переїздів на межі із неконтрольованими Києвом територіями знову привернуло увагу до економічних зв’язків із самопроголошеними ДНР та ЛНР, зокрема, й до питання постачання вугілля.
Спочатку уряд був змушений оголосили надзвичайний стан в енергетиці, а у березні з подачі уряду РНБО розглянув, а президент затвердив рішення про тимчасове припинення вантажних перевезень через лінію розмежування на Донбасі.
Наслідки цього рішення виявилися не такими страшними, як передбачали деякі експерти та учасники ринку.
Водночас уряд Гройсмана не спромігся ухвалити якогось рішення щодо подібної ситуації з анексованим Росією Кримом, який і досі формально залишається Вільною економічною зоною України.
9. Медична реформа, реформа освіти
Міністри уряду Гройсмана Ліля Гриневич і Уляна Супрун стали ініціаторами двох масштабних реформ в Україні – освітньої і медичної.
В рамках освітньої реформи запустили 12-річну школу, змінили підхід до навчання у молодших класах – менше правил, більше ігор, навчання для вчителів, виділяли субвенції на парти-трансформери і на ремонт туалетів у школах. Минулого року в Україні вперше на офіційному рівні заговорили про проблему булінгу і ухвалили закон для протидії цькуванню у школах.
Не менш кардинальні зміни відбувалися і в медицині.
Скасували прив’язку лікаря за пропискою, запровадили закупівлю ліків через міжнародні організації, запустили програму “Доступні ліки”, а ще електронні рецепти і електронні картки – перераховують позитивні зрушення внаслідок реформи її прихильники. Але противники реформи твердять, що медичні послуги не стали якіснішими і тривалість життя українців не збільшилась.
Навіть новий президент у своїй інавгураційній промові заявив, що про покращення медицини “говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні”.
10. Інфраструктура
Ще одна сфера, яку одразу ж скритикував новий президент, – інфраструктура. “Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві”.
Уряд Гройсмана і особисто прем’єр завжди приділяли цьому велику публічну увагу. Рідко коли під час засідань уряду не лунали чергові заяви про нові кілометри відремонтованих доріг. Модернізацію транспортної інфраструктури уряд Гройсмана називає одним із своїх головних досягнень. За даними уряду, за останні три роки було відремонтовано 6800 км доріг – стільки ж, скільки за попередні 9 років.
Ще одним досягненням, яке можна порахувати у цифрах, і яке, очевидно, стало наслідком “безвізу”, – відчутне зростання пасажиропотоку в українських аеропортах. У 2018 цей показник вперше перевищив 20 млн пасажирів на рік.
Загалом за кожен із останніх трьох років зростання кількості авіапасажирів становило 25-30%. А кількість маршрутів бюджетних авіакомпаній, що літають до України, зросла із 21 у 2016 до 89 у 2018 році.
