«Формула примирення між Україною та Польщею, яка виникла в контексті подолання травм спільного історичного минулого, Варшава інтерпретувала асиметрично, змушуючи Україну постійно виправдовуватися та виступати у ролі «вічного винуватця». На цьому наголосив історик, кандидат історичних наук та президент БФ «Літопис УПА» Микола Посівнич.
Як зазначив науковець, через відсутність послідовної української політики пам’яті Варшава поступово змінила свою роль у двосторонніх відносинах: від стратегічного «адвоката України» до «суворого прокурора». За його словами, це супроводжується використанням адміністративних інструментів тиску, зокрема візових заборон у межах Шенгенської зони стосовно українських дослідників.
«Поляки, відновлюючи свою незалежність, фактично повели політику національної пам’яті. Українці, на жаль, не мали цього поняття національної пам’яті. Коли Віктор Ющенко прийшов до влади, це було окреслено тільки на локальну тему Голодомору… Якщо б Україна провела поняття люстрації, поняття історичної реконструкції, і тоді б не було наших питань… На жаль, ми вдалися до такої термінології, що просимо вибачення і вибачаємо. На жаль, це було інтерпретовано польською стороною в такому розумінні, що українці є «німцями» і вони мають вину перед поляками, а поляки – це є нація, яка є жертвою, і українці повинні перепросити», – підкреслює історик.
Микола Посівнич вважає, що для подолання міждержавної асиметрії потрібно вивести історичні дискусії у ширший регіональний формат, підкресливши, що рівноправний діалог між країнами стане можливим лише за умови публічного визнання міжвоєнної окупації ЗУНР, пацифікацій та колонізації західноукраїнських земель.
«Поляки не визнають окупацію Західноукраїнської Народної Республіки, а це є причинно-наслідкові зв’язки. Події 1943 року слід розглядати в контексті усієї міжвоєнної політики Польщі, колонізації та пацифікації. І цю дискусію варто вести в трикутнику Україна – Польща – Литва… бо «казус Шеремети» (Польща заборонила на п’ять років в’їзд до Шенгенської зони депутату Львівської обласної ради Святославу Шереметі, який ініціював проголошення на Львівщині 2027 року роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича – ред.) – це публічний показ того, що буде з тими, хто буде захищати українські національні питання, українську пам’ять і українських героїв. Адже Святослав Петрович, крім того, що він політик, він займається питаннями національної пам’яті», — говорить кандидат історичних наук.
У межах панельної дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог із сусідами та російський чинник» учасники проаналізували ключові причини напруження у відносинах між Україною та Польщею. Зокрема, експерти порушили питання законності рішень органів місцевого самоврядування щодо вшанування борців за українську незалежність, використання візових обмежень Шенгенської зони стосовно українських дослідників та економічних інтересів Польщі. Окрему увагу приділили конкуренції за 76 мільярдів євро аграрної підтримки ЄС на тлі позитивного для Польщі торговельного балансу з Україною обсягом 8,7 мільярда євро.
У засіданні взяли участь депутат Львівської обласної ради та директор МПЦ «Доля» Святослав Шеремета, керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, економіст і президент Міжнародного інвестиційного офісу Роман Матис, політолог і військовослужбовець Тарас Радь, а також модератор дискусії, політолог Валерій Майданюк. Організаторами заходу виступили Український безпековий клуб (УБК) спільно з ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні та Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
