Засновник Bellingcat Еліот Гіґґінс та його колега Хрісто Ґрозев спілкуються з журналістами у Лондоні 9 жовтня 2018 р.
Група розслідувачів, об’єднана Інтернет-сайтом Bellingcat, вчергове опинилася у заголовках новин після оприлюднення інформації про осіб, названих агентами ГРУ причетними до отруєння Сергія Скрипаля у британському містечку Солсбері.
Ті, хто схвалює діяльність Bellingcat, наголошують на важливості роботи незалежних активістів для виявлення правди про події, які часто оповиті таємницями через відчайдушні намагання урядів приховати їхню причетність до брудних, або трагічних подій.
Bellingcat та його засновник, британський журналіст Еліот Гіґґінс, стали знайомими широкій аудиторії завдяки намаганням знайти відповіді на запитання: хто використовував хімічну зброю в Сирії, як був збитий малайзійський авіалайнер рейсу MH17 над Україною?
Серед найгучніших критиків Bellingcat виявилися представники уряду Росії, які обурені поширенням інформації, що вказує на причетність росіян до збиття MH17 і, наприклад, даних про обстріли української території російською артилерією з території Росії у ході війни на Донбасі.
Для Москви особливо болісним виглядає той факт, що незалежні журналісти наочно підтверджують те, про що кажуть офіційні представники, наприклад, у Києві, чи у Лондоні, або про що натякають, ховаючись за анонімністю, інші західні джерела.
Прихильники Росії опинилися у числі найзапекліших противників діяльності Bellingcat, які намагаються дискредитувати Еліота Гіґґінса та його колег, називаючи їх антиросійським рупором західних спецслужб та пропагандистами НАТО.
Гіґґінс вказує, що він з колегами працював і над такими випадками як, наприклад, бомбардування цивільних об’єктів у Сирії літаками очолюваної США коаліції, вивчав події у Ємені і навіть досліджував наркоторговців Мексики.
Але він також визнає, що Росія стала провідною темою великої кількості його розслідувань, бо Москва “так багато усього робить по світу і дає багато тем для публікацій”.
Хто працює в Bellingcat і за які гроші?
Інтернет-сайт Bellingcat не розміщує у себе комерційної реклами й не вимагає плати за доступ до своїх публікацій, як це роблять багато традиційних ЗМІ.
Лише далеко у нижній частині головної сторінки міститься заклик підтримувати Bellingcat грошима, що можна зробити, клацнувши кнопку “пожертвувати”.
Представник колективу розслідувачів Крісто Ґрозев називає себе одним з близько десятка авторів, які проводять розслідування у вільний від основної роботи час переважно з дому в різних країнах і не отримують платні.
Але він також каже, що Bellingcat отримав змогу платити приблизно півдесятку осіб, які стали офіційними співробітниками.
Еліот Гіґґінс починав приблизно 2012 року зі збору й аналізу фото, відео та іншої інформації, викладеної з різних джерел в Інтернеті, щоб заповнити прогалини у повідомленнях ЗМІ про трагічні події на Близькому Сході.
Він виявив, що новаторський підхід до використання інформації, викладеної в Інтернет з мобільних телефонів і таких джерел як супутникові знімки Google, дозволяють знайти відповіді на багато питань.
2014 року Гіґґінс створив веб-сайт, оголосивши збір коштів через Kickstarter, але тепер каже, що заробляє гроші, навчаючи інших мистецтву розслідувань з використанням Інтернету й інших сучасних технологій.
П’ятиденний навчальний курс Bellingcat коштує близько $2,500 для кожного з учасників, серед яких, згідно з повідомленнями, трапляються не лише журналісти із традиційних ЗМІ, але й працівники урядових відомств, навіть спецслужб.
Курси проводяться у Великій Британії, Нідерландах, Німеччині та в Сполучених Штатах.
Bellingcat не звітує, яку частку свого фінансування отримує з навчальних курсів, і скільки надходить з пожертв, але у деяких повідомленнях серед спонсорів називають фундацію “Відкрите суспільство” та згадано про інші гранти.
Назва Bellingcat (Беллінґкет) походить від англійського висловлювання, яке означає виконання небезпечного завдання.
Оповідь про одягання дзвіночка на кота відома з байки про мишей, які врятувалися, почепивши своєму смертельному ворогу дзвінок, що попереджав їх про наближення небезпеки.
Богдан Цюпин
Джерело: Голос Америки
