Український корабель “Черкаси” не здається російським окупантам, Захар Беркут – монгольській навалі, Василь Стус – хитрощам КДБ, а діти з Моршина – нікому.
Українських фільмів стає більше і вони не соромляться звертатися до вітчизняних тем. Частина стрічок розповість про героїзм та трагедії з історії та сучасності України.
Окрім того, на екрани кінотеатрів вийдуть кілька вітчизняних комедій, які, схоже, найбільше до вподоби українському глядачеві.
Дати релізів не всіх фільмів вже визначені або можуть змінюватися, тож перелік найочікуваніших прем’єр 2019 року – у довільному порядку.
“11 дітей з Моршина” та інше комедійне
Автори комедійних фільмів продовжують безсоромно експлуатувати американські шаблони, проте наближають реальність до знайомої глядачеві.
“У нас тут не Баден-Баден, а Моршин-Моршин” – як звучить у трейлері “11 дітей з Моршина”, який у прокат мав би вийти поряд з черговим продовженням “11 друзів Оушена”, аби зала поповнилася тими, хто переплутав сеанси.
Стрічку зняв Аркадій Непиталюк, який своїм попереднім фільмом “Припутні” зібрав схвалення кінокритиків, а тепер вирішив розважити ширшу аудиторію.
Історія точиться довкола метеорита вартістю в 10 мільйонів доларів, яким хочуть заволодіти низка шахраїв, а закоханому невдасі на чолі з гуртком дитячої творчості доведеться їх зупиняти.
Фільм“Зустріч однокласників” – про трьох друзів, які зустрілися святкувати 25 років випуску і, зрозуміло, відштовхується від американського “Похмілля у Вегасі”.
“Продюсер” – це буде роуд-муві у традиціях фільмів Роберта Родрігеса та Квентіна Тарантіно, а “Фокстер і Макс” навіть зневажливо поглядає у бік кінокоміксів Марвел.
Окрім професійних акторів, у кінотеатри глядачів загукуватимуть зірки шоу-бізнесу Ольга Фреймут, Сергій Бабкін, Оля Полякова.
Даша Астаф’єва має з’явитися у досить відвертих ролях одразу у двох стрічках. А хто скучив за Павлом Зібровим з часів “Інфоголіка” – може знову зустріти його у “Продюсерові”.
“Захар Беркут”
Звернення до класики української літератури, гостросюжетного твору Івана Франка, де йдеться про боротьбу проти монгольського наступу в 1241 році у Карпатах.
Над фільмом працює Ахтем Сеітаблаєв, попередня стрічка якого “Кіборги” – розповідає про захист Донецького аеропорту. “Захар Беркут”, схоже, буде тією само історією боротьби малої громади проти численного ворога, але в історичному матеріалі, що, передбачувано, змусить глядача згадати “300 спартанців”.
“Стус”
Цього разу в основі фільму не твір, а біографія одного з класиків української літератури – Василя Стуса. Стрічка зосереджується на ув’язненні поета і спробах спецслужб схилити його до співпраці. Автори проводять паралелі з сучасністю, особливо з кінорежисером Олегом Сенцовим, який ув’язнений у російській тюрмі.
Проте наміри авторів затьмарив скандал, який розгорівся через видалення епізоду судового процесу, де одним з персонажів мав бути Віктор Медведчук, адвокат Василя Стуса. І, очевидно, окремі активісти ще повернуться до ідеї бойкотувати фільм.
“Будинок “Слово”
Ще одна історія протистояння українського інтелігента з радянською тоталітарною системою. У Харкові в 1920-30-х роках низку українських митців поселили в окремий будинок, аби позбавити їх побутових проблем і полегшити творчі пошуки, але, насправді, аби контролювати їхню діяльність.
Стрічка зосереджується на історії Миколи Хвильового та вигаданого персонажа Акімова, який сусідить з митцями, аби шпигувати за ними. Режисер фільму Тарас Томенко провів ретельне історичне дослідження, яке до ігрового втілення реалізував у однойменній документальній стрічці.
“Ґарет Джонс”
Картина спільного виробництва України з Великою Британією, Німеччиною та Польщею розповідає реальну історію про британського журналіста Ґарета Джонса, який намагався донести європейській спільноті правду про Голодомор 1932-1933-х років.
Польська режисерка Агнешка Голланд, яка працює над фільмом, обіцяє, що оповідь буде дещо орвеллівською. Адже, як стверджують дослідники, тексти Джонса про Голодомор суттєво вплинули на “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла.
Проте особливої актуальності фільмові додає тема фейкової реальності, яку створювала радянська пропаганда, і загрози людським життям, коли медіа послуговуються політичним потребам більше, ніж фактам.
“Гуцулка Ксеня”
1939 рік, Західна Україна, незадовго до введення радянських військ. У карпатське селище Ворохта приїздять українські мігранти зі США. Вони мають знайти наречену для Яро, який отримає спадок в мільйон доларів, якщо одружиться на “свідомій українці”.
Автори обіцяють “модернову мелодраму у стилі українського танго”. Суттєво допомогти у цьому має поява на екрані учасниць популярних гуртів Dakh Daughters та ДахаБраха.
Якщо пощастить, “Гуцулка Ксеня” може стати улюбленим українським фільмом шанувальників таких сучасних мюзиклів, як “Мулен Руж” та “Чикаго”.
“Пофарбоване пташеня”
Масштабний арт-проект, який знімає чеський режисер Вацлав Маргоул у копродукції України, Польщі, Словаччини та Чехії. У фільм ізнімаються зірки світового рівня Удо Кір, Гарві Кейтель та Стеллан Скарсґард.
Стрічка є екранізацією однойменного скандального твору Єжи Косинського, який розповідає про поневіряння молодого хлопця протягом Другої світової війни, зосереджуючись на антисемітизмі та сексуальному насильстві.
І хоча світову прем’єру обіцяють у травні, а у вересні фільм запланований для прокату в Чехії, його доля на українських екранах – поки невідома.
“Вулкан”
У 2018 “Вулкан” підкорював світові кінофестивалі, а невдовзі обіцяє з’явитися на екранах українських кінотеатрів.
Головний герой фільму, перекладач спостерігачів ОБСЄ, вирушає у складі моніторингової місії на межу з анексованим Кримом. Та опиняється сам у південноукраїнському містечку, де життя втратило свій зв’язок з логікою і набуває все більше абсурдних проявів.
“Черкаси”
Ще одна стрічка про сучасність України. Автори збираються розповісти історію тральщика “Черкаси”, який у 2014 році відмовився здатися російським військовим і залишився останнім військовим кораблем під українським прапором у Криму.
І без того емоційну та героїчну історію актуалізувало захоплення українських кораблів біля Керченської протоки.
“Людина з табуретом”
Документальний фільм розповідає історію Леоніда Кантера, який у 2004 році став ініціатором проекту “З табуретом до океану”. Ідея полягала в тому, аби віднести чотири табурети з кухні до чотирьох океанів. Кожна мандрівка ретельно фільмувалася, а її учасники поширювали українську культуру, робили вуличні вистави та знайомилися з реальністю інших країн, якими пролягав їхній шлях.
Подорожі та життя на хуторі Обирок, де проводилися численні мистецькі акції, кардинально змінюється у 2014 році, коли Леонід вирушає добровольцем на схід України. “Людина з табуретом”, як обіцяє з екрана Леонід, розповість “казочку, в яку майже неможливо повірити”.