Довго вагався, чи потрібно формувати та висловлювати думку про вручення повісток і реакцію громадян на них…
Дратує… Дратує тупа істерика плебеїв без честі та поваги. Спробую розібрати на тези.
1. “Нехай вручають повістки переселенцям і східнякам…”
А їх і вручають, ба більше – воює вся Україна. На фронті рівно стільки ж людей зі Львова, як і з Харкова, Києва чи Сум.
Крикуни і ухилянти не хочуть бачити далі свого носа. Ці громадяни навіть не намагаються дізнатись скільки людей мобілізовано в інших областях України.
2. “… не поїду воювати за схід України, будуть під хатою – тоді буду стріляти…”
Про цих персонажів скажу так – ви недоумки і сучі діти. Ви бажаєте, щоб під мирним Львовом ішли бойові дії? Ми, ті, хто в ділі ще з 14 року, дуже чітко розуміємо (як цинічно б воно не звучало), що воювати слід подалі від свого рідного дому. Щиро надіюсь, що виродки і сцикуни, які це відригують своїми нікчемними отворами ніколи не призведуть до того, що мені доведеться битися за Львів.
3. “Різні мажори, чиновники, депутати не йдуть на війну…”
І тут у мене для вас, нешановні плебеї, погана новина. Українська армія – це зріз усього суспільства. Участь у захисті Батьківщини беруть усі її верстви. Я особисто знаю депутатів міської та обласної рад, які палять русню нещадно, я знаю дітей заможніх підприємців, які, на жаль уже, поклали свої голови за вас, невдячних довбнів, я знаю “мажорів”, які проявляють таку відвагу, що слів бракує описати їхні подвиги. На відміну від вас, блазні.
4. “П’яний дебош, корупціонер, порушив ПДР, … (вставте по своєму збоченому світосприйнятю) – дайте повістку, хай іде в окопи, а не наші золоті дітки…”
Тут вже було сказано багато, захист України – це почесний обов’язок та шлях достойних, а не покарання. Ви, ті, що так вважають та говорять, ви нікчемні пройдисвіди, що не достойні життя у вільній країні, громадяни якої щоденно вершать її історію. Ви прагнете своє боягузство і ницість приодіти до воїнів і зневажити статус відважних і чесних. Ви навіть не бездумні плебеї – а біосміття
5. “Воювати і захищати країну повинні професійні солдати, а не ми…”
Як думаєте, скільки нас було професійним солдатом до 2014 р.? Як думаєте, чи може армія мирного періоду самостійно впоратись із переважаючим супротивником у воєнний час? Навіть не буду говорити про конституційні обов’язки. Ті люди, які штовхають цей наратив, є лицемірами. Ви просто хочете “загребти жар чужими руками”. На жаль, від таких людей не позбудешся, надіюсь, вони порозумнішають.
6. “Безбожники, роздають повістки біля церков…”
А в мене питання: політичну агітацію перед виборами норм роздавати? Ще одні лицеміри. На жаль, ми забули що означає бути Християнином. Мій Бог – це переможець, Він веде мене до перемоги, і Він завжди зі мною, то ж хто проти мене встане? А ще думка та питаня до ниючих вірян: якщо Господь дає людині випробування у вигляді тої ж повістки, щоб перевірити чи укріпити віру, – чи може християнин відмовитись від Божої волі?… Багато питань, але нехай віряни самі собі дадуть відповідь, вам же ж із собою та своєю совістю жити.
Всі ці тези та твердження є більшою чи меншою мірою московською пропагандою та ІПСО. Все до чого це може призвести – це наша з вами поразка та окупація, у якій вже ніхто не зможе мудрувати та ухилятись. Наслідки програшу будуть плачевні для всіх без винятку.
А ще мене непокоїть, що всі ці слабкі люди впливають на подальшу долю України. Всі вони підуть на наступні вибори і будуть голосувати за картинки, гречку, по приколу, телевізор…
Міркуючи про це все, маю чітке розуміння, що всі не можуть воювати, однак поводити себе достойно і з повагою може кожен. Кожен українець може внести свою лепту в перемогу, а може і в “зраду”. Вибір за кожним із нас, де б ми не були і що б не робили.
Все більше схиляюсь до необхідності введення інституту Громадянства та критичних ознак Громадянина із повнотою прав та обов’язків. А може Аристократія?
