За ракетні обстріли України має відповідати не лише та команда з 30 чоловік в Міноборони РФ, про яку вчора написав Bellingcat та The Insider. Публікація цих двох ресурсів гарно «зачепила» широку публіку, бо дуже гарно потрапляє в сюжет «банальність зла», оформлений ще Ханною Арендт у 1970-их, коли вона писала про злочини нацизму.
Тим більш, що й прийоми подачі там дуже схожі: ось ці рашисти закінчують програмувати «польотні завдання» для крилатих ракет, і далі хто куди – хто «чіпляти» повій, а хто продавати свої послуги копірайтера та медаль від Путіна. І при спробі «поговорити в лоб» одразу все заперечують – «та ми взагалі не маємо до цього відношення!», передає ЗІФ.
Але у тій публікації від Bellingcat та The Insider є достатньо «білих плям», про які автори чомусь промовчали. І ці «білі плями» уже починають нашому суспільству «викривлювати оптику» – а кого ж потім потрібно судити за обстріли наших міст.
Почнімо з того, що КР типів Х-101, «Калибр» та Р-500 (вона ж 9М728, вона ж «Искандер-К») – насправді це не всі типи крилатих ракет, які використовують росіяни для ударів по Україні, і для яких відповідно теж треба обчислювати «польотне завдання».
Наприклад, росіяни використовують також і Х-555 – це неядерна версія ракет Х-55. Від того, що ці КР у свій час Росія отримала від України, Х-555 самовільно наводитись на наші об’єкти все рівно не зможуть, їм теж треба задавати «польотне завдання». Але про це в публікації ніц нема.
Ще один тип крилатих ракет – Х-22, які росіяни продовжують епізодично використовувати для ударів по Україні. Ці ракети наводяться або за сигналом радіолокаційної головки самонаведення, або ж за допомогою інерційної системи навігації. І особливо в другому випадку «польотне завдання» потрібно теж програмувати.
Значить може бути ще одна команда в складі ГІВЦ Міноборони РФ, яка власне й пише програми для польотів іншим крилатим ракетам, які наче як «випали» з поля зору – тим же Х-555 і Х-22.
Ще одна «сліпа пляма» – це власне телефонні перемовини командою ГІВЦ Міноборони РФ та їх керівником полковником Багнюком, на які власне й посилаються автори як доказ пов’язаності цих людей між собою. Бо факт активності дзвінків є, а от що вони між собою обговорювали – не зовсім зрозуміло.
Навряд чи код для «польотного завдання» в крилату ракету настільки простий, що його можна надиктувати по телефону. Тим більш, що цей код потім «зашивається» на твердий носій (щось типу флешки), який потім вставляється в «голову» крилатої ракети.
І тут ланцюжок злочину починає розширюватись, як мінімум на ланку ширше. Бо ж є не тільки люди, які пишуть «польотне завдання», але ж є і люди, які вводять це в головку наведення крилатої ракети перед вильотом бомбардувальника.
Є ж ще одна ланка – люди, які консультують російських військових, по яким об’єктам енергетики чи інфраструктури в Україні потрібно бити ракетами в першу чергу. Бо ж саме на основі таких «консультацій» й пишуться «польотні завдання» для ракет, якими потім орки атакують наші міста.
Врешті, злочинці не тільки ті, що пишуть програми для польоту КР. Але й також і ті, що продовжують виготовляти крилаті ракети на підприємствах російського ОПК. Он, нещодавно біля Києва наша ППО збила Х-101, яка була виготовлена уже під час війни, в 2 кварталі 2022 року.
Ракета сама по собі полетіти до цілі не може, потрібен носій. І тут варто запам’ятати таке найменування – 22-га важка бомбардувальна авіадивізія. Саме в це з’єднання зведені усі бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС і Ту-22М3, якими рашисти б’ють по нашим містам.
Так, навскидку виглядає все дуже складно – десятки, якщо не сотні невідомих прізвищ та імен замість лише 30 персон, про яких написали розслідувачі.
Але в тому й специфіка ситуації. Що за злочини мають відповісти усі причетні до цього рашисти, а не тільки ті, про яких встигли розповісти у ЗМІ.
