Середа, 7 Грудня, 2022
СуспільствоУкраїна

«Зараз формується нація»

На мою думку, саме зараз формується нація. Не гартується, а саме формується. Як з розчину формують залізобетонні плити та моноліт. Як з цегли та розчину цементу формують міцні стіни, передає Західно інформаційний фронт.

Усе, що ми раніше оптимістично називали формування нації, розбивалося об найдрібніші суперечки та навколополітичні срачі. Сьогодні начебто всі єдині, а завтра вже ладні загризти один іншого. Найчастіше все розбивалося холодильником і телевізором. Розбивалося виходом із зони комфорту. Завжди було дві частини. Ті, що стискали зуби, тягнули лямку, воювали, пахали, гинули, та ті, хто вічно нили та вимагали від перших комфорту, домовитися, дружити та таке інше.

І як би це не було гірко, ждунів, у відсотковому еквіваленті, завжди було більше. Інколи якась подія їх мобілізувала та видирала зі сплячки, але ненадовго. Потім вони хотіли знову повертатися у свій манямірок з комфортом та дружбою з ворогами.

Зараз саме росіяни зробили максимальний вклад у формування нації. І, не побоюсь пафосу, в національну ідею.

Якщо ще декілька років тому вона була абстрактна – «від’…ться від нас». То сьогодні це більш конкретно – «бо ми Українці», «йо…на гусьня» та «хороший росіянин…» самі далі знаєте. Це дуже простий, базовий принцип національної самоідентифікації. Конкретний, короткий та ємний. Майже нема тих, хто ще не впевнений через кого та чому все так, як є сьогодні. Хто винен. І що треба робити.

Звісно, є якась кількість ждунів, типу тих, хто протестував проти відключень, але то вже пил порівняно з тим, які зсуви відбулися в головах людей. В ідеальному світі ждунів хотілося би відправити до тих, миру та дружби з ким вони чекають. Але ми живемо в реальному світі. Тому ні. Але в основному всі розуміють що є ми, і є вони. Ніхто не хоче миритися. Ніхто не хоче домовлятися. Бо розуміють, до чого це приведе. Що тепло та світло не з’явиться, допоки ми не розпочнемо перемагати на полі бою. Що якщо ми не переможемо, то всі загинемо або згинемо в таборах.

Тому просто робимо те, що треба для перемоги. Кожен на своєму місці. І пам’ятаємо, між нами і смертю стоїть лінія фронту.

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.