Лідери Фінляндії та Норвегії місяцями готували телефонну розмову з Володимиром Путіним, сподіваючись посилити вплив Європи на мирні переговори щодо України. Однак їхня ініціатива викликала невдоволення серед частини європейських союзників, які вважають, що контакти з Кремлем потрібно узгоджувати спільно.
Про це повідомляє Politico, матеріал якого переказує 24 Канал.
Чому Стубб і Стьоре вирішили зателефонувати Путіну
Європейські лідери дедалі більше сумнівалися, що Вашингтон належним чином захищатиме інтереси України та Європи під час переговорів про завершення війни.
Особливе занепокоєння викликала позиція президента США Дональда Трампа. У жовтні він критикував Володимира Зеленського за удари по російській енергетичній інфраструктурі, водночас позитивно оцінюючи дії Москви.
20 жовтня президент Фінляндії Александр Стубб і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре взяли участь у зустрічі Зеленського зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом в Осло. Однак уже наступного дня Віткофф зустрівся з Путіним у Санкт-Петербурзі та назвав його «гуманістом».
Після консультацій з українським президентом Стубб і Стьоре дійшли висновку, що Трамп, Віткофф і Джаред Кушнер не повинні залишатися єдиними представниками Заходу, які безпосередньо спілкуються з Кремлем.
«Ми тісно співпрацюємо з нашими європейськими партнерами, підтримуючи Україну, але єдиний голос, який доходить до Москви, лунає з Вашингтона», — пояснив Стьоре.
За його словами, вважати, що війну можна завершити без прямих контактів Європи з Москвою, було б ілюзією.
Про що європейські лідери говорили з Путіним
Телефонна розмова відбулася 27 жовтня в президентському палаці в Гельсінкі та тривала близько 90 хвилин.
Стубб і Стьоре передали Путіну позицію Зеленського: територіальні питання можна обговорювати лише під час особистої зустрічі лідерів, а перед цим необхідно вжити заходів для деескалації.
Крім того, сторони порушили питання безпеки Балтійського моря та збереження свободи торговельного судноплавства.
За словами Стьоре, Путін поводився «раціонально» та «професійно». Російський президент, як стверджує норвезький прем’єр, серйозно поставився до майбутніх переговорів в Абу-Дабі та пообіцяв доручити своїй делегації підготуватися до зустрічі.
Водночас Стьоре не отримав переконання, що Путін справді готовий укласти мирну угоду.
Чому дзвінок Путіну викликав невдоволення союзників
Після того як інформація про розмову стала публічною, ініціативу Фінляндії та Норвегії розкритикували представники інших європейських держав.
Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен заявила, що скептично ставиться до такого рішення.
«Я думаю, що ми повинні зберігати єдність Європи, а не діяти поодинці», — наголосила вона.
Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що миру потрібно досягати завдяки «силі», а не «умиротворенню». Ініціативу також розкритикували в Литві.
Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал наголосив, що Європа не повинна брати на себе роль посередника в переговорах із російським лідером.
«Ви не повинні брати на себе роль того, хто намагається догодити диктатору», — заявив він.
За інформацією Politico, невдоволення союзників викликало не лише саме рішення поговорити з Путіним, а й недостатнє узгодження цього кроку з іншими державами.
Представники Фінляндії та Норвегії наполягають, що заздалегідь попередили про дзвінок керівництво Данії, Франції, Німеччини та США.
Водночас Стьоре визнав, що не просив дозволу в інших європейських лідерів.
«Вона має рацію, адже я не просив — ми не просили дозволу», — сказав він, коментуючи критику Фредеріксен.
Як на ситуацію відреагував Зеленський
За даними Politico, Стубб і Стьоре докладно обговорили майбутню розмову із Зеленським, а після дзвінка повідомили йому про її результати.
Коли критика з боку європейських союзників посилилася, український президент публічно підтримав лідерів Фінляндії та Норвегії.
«Вони справді нам допомагають», — заявив Зеленський.
Ініціативу схвалив і Путін, назвавши рішення провести розмову правильним.
Як зазначає Politico, ця ситуація виявила розбіжності в Європі щодо доцільності відновлення прямих контактів із Кремлем. Попри дискусії, Дональд Трамп продовжує значною мірою визначати темп мирних переговорів, тоді як європейські держави досі не виробили спільного підходу до представлення своїх інтересів у діалозі з Росією.
